Справа № 357/4091/21
3/357/2459/21
26.04.2021 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дубановська І.Д., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Біла Церква Київської області, громадянку України, не працюючу, проживаючу та зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП
19 квітня 2021 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов адміністративний матеріал з СЮП ВП Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 203870 від 17 лютого 2021 року вбачається, що 17 лютого 2021 року близько 15 год. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягало в тому, що ОСОБА_1 перебувала в алкогольному сп'янінні (хидка хода, різкий запах з ротової порожнини), а також у помешкані антисанітарні умови, відсутні продукти харчування, вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, була повідомлена про місце та час розгляду справи. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2021 року було застосовано привід відносно ОСОБА_1 , який інспектором ювенальної превенції відділу превенції Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області здійснити не надалось можливим, так як остання відмовилась відкрити двері.
Наведене, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи. Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, при вирішені питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , суд виходить з того, що ОСОБА_1 не подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Тому неявку ОСОБА_1 в судове засідання суд розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнути від відповідальності за вчинене.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, доходить до наступного висновку.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх та малолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст. 184 КУпАП.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Під час розгляду адміністративного матеріалу було встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно не доглядала за сином, чим скоїв правопорушення, яке вказано в протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статті 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинили адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Щодо юридичної відповідальності особи слід зазначити, що у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП, оскільки вона не виконує своїх, передбачених законом, обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина, а тому слід визнати її винною за ч. 1 ст. 184 КУпАП та з урахуванням обставин справи, накласти адміністративне стягнення - у вигляді штрафу.
Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність відповідно до вимог ст. 34, 35, 283 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення враховується ступінь вини та матеріальний стан особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 33 КУпАП.
Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Згідно ЗУ “Про Державний бюджет України на 2020 рік” ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 454 грн.
Керуючись ст. 40-1, ч.1 ст.184, 276, 279, 280, 283, 285, 289 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят гривень
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі чотириста п'ятдесят чотири грн. в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду
Київської області І.Д. Дубановська