Справа № 357/3999/20
2-др/357/98/21
23 квітня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого Кошель Б. І.
при секретарі Нізова А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про компенсацію здійснених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, -
ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про компенсацію здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги АО «ЕВЕРЛІГАЛ» під час розгляду справи №357/3999/20 у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області у розмірі 24 563,62 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що 30 березня 2021 року ухвалою суду позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, було залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України. Вказує, що звертаючись із позовом про визнання недійсним Договору оренди землі, ОСОБА_1 усвідомлювала, що єдиним способом довести обґрунтованість свої позовних вимог є проведення за її ініціативою відповідної судової експертизи, яку вона повинна буде оплатити, однак після призначення судом експертизи позивачка не вчинила усі необхідні дії для її проведення. Вважають, що внаслідок необґрунтованих дій ОСОБА_1 відповідач поніс витрати на професійну правничу (правову) допомогу АО «ЕВЕРЛІГАЛ» у межах справи №357/3999/20 для захисту від безпідставних вимог позивачки, що є підставою для компенсації нею здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, вивчивши заяву ТОВ «Олійникова Слобода» про компенсацію судових витрат здійснених внаслідок необгрунтованих дій позивача приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3220484400:03:004:0015) №б/н від 05 червня 2013 року укладений між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 30 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Висновків щодо наявності чи відсутності підстав для визнання дій ОСОБА_1 зловживанням правами відповідно до приписів ст.44 ЦПК України ця ухвала не містить.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь у тому чи іншому судовому засіданні.
За змістом ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Разом із тим, системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що така компенсація можлива виключно у разі наявності відповідної вимоги відповідача, заявленої у зв'язку із вирішенням питання щодо залишення позову без розгляду. При цьому заявник повинен зазначити, у чому саме полягають необґрунтовані дії позивача.
Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Таким чином, необхідною умовою для застосування ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення без розгляду є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.
Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження, тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Як вбачається з роз'яснень в п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Позивачка звернулась до суду з позовом, оскільки вважала, що її права та інтереси порушено.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст.55,124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року по справі №543/408/17.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що залишення позову без розгляду не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. На цій стадії судового процесу суд не встановлює обґрунтованості чи необґрунтованості позовної заяви, не встановлює фактичні обставини, не досліджує надані докази та не надає доводам сторін відповідної оцінки,оскільки не розглядає спір по суті. Тобто, вирішення питання обґрунтованості чи безпідставності та доведеності заявлених позовних вимог входить до виключних повноважень суду, який має зробити висновки за результатами розгляду цивільної справи по суті. Судом не приймались рішення про визнання дій позивача такими, що містять ознаки зловживання процесуальними правами, тому не може бути підставою для визнання дій позивача необґрунтованими.
За таких обставин суд не вбачає підстав для компенсації за рахунок позивача понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у зв'язку із чим в її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 44,141,142,247 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про компенсацію здійснених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяБ. І. Кошель