Справа № 991/2749/21
Провадження 1-кс/991/2798/21
23 квітня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянув скаргу ОСОБА_3 , на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та,
1.20 квітня 2021 року на адресу Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
2.Скарга обґрунтована тим, що 19 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про кримінальне правопорушення про те, що всупереч Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя № 1200/0/15-18 від 19 квітня 2018 року, яким передбачено надання до Реєстру безоплатного доступу на офіційному веб-порталі «Судова влада України», інтерактивні посилання розміщених в Реєстрі судових рішень на нормативні акти спрямовані не до нормативних актів, розміщених в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, а до нормативних актів, розміщених на сайті приватної компанії ТОВ «ЛІГА ЗАКОН». На думку заявника це безоплатно рекламує згадану компанію. Вважає, що надання Вищою радою правосуддя та Державною судовою адміністрацією України за допомогою ДП «Інформаційні судові системи» такої неправомірної вигоди ТОВ «ЛІГА ЗАКОН» призвело не тільки до фактичного витіснення з ринку та зникнення (або ж до максимального звуження послуг) інших інформаційно-правових систем України, але й до неправомірного збагачення ТОВ «ЛІГА ЗАКОН» на сотні мільйонів гривень внаслідок монопольного становища на ринку інформаційно-правових систем України, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, громадським інтересам та інтересам юридичних осіб. Вважає, що вказані особи вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України. Вказані відомості не були внесені до ЄРДР.
3.Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 20 квітня 2021 року справа передана на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .
4.Учасники судового розгляду надали такі пояснення.
4.1.Заявник вимоги скарги підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що внаслідок розміщення інтерактивних посилань з Єдиного державного реєстру судових рішень на сайт компанії ТОВ «ЛІГА ЗАКОН» було заподіяно шкоду іншим інформаційно-правовим системам. Вказує, що при переході на вищезгаданий сайт доступні у вільному доступі не всіх нормативно-правові акти, а тому це примушує користувача придбати повний доступ до ресурсів компанії ТОВ «ЛІГА ЗАКОН».
4.2.Національним антикорупційним бюро України явку представника не було забезпечено, незважаючи на належне повідомлення про розгляд скарги. Письмових пояснень не надано.
5.Дослідивши обставини, що викладені в скарзі та доданих до неї матеріалах, поясненнях заявника, що надані в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до таких висновків.
5.1.Оцінка скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань на предмет обґрунтованості передбачає вивчення: 1) наявності правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії (у даному випадку внести відомості до ЄРДР); 2) наявності встановленого законом строку вчинення певної дії; 3) встановлення факту невиконання цього обов'язку у встановлений законом строк.
5.2.В ході судового розгляду встановлено, що 19 квітня 2021 року за вх. № М-5063 Національним антикорупційним бюро України було зареєстровано заяву про злочин, яку подав ОСОБА_3 . У вказаній заяві йшлося про імовірне вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, яке полягало у наданні Вищою радою правосуддя та Державною судовою адміністрацією України за допомогою ДП «Інформаційні судові системи» неправомірної реклами сайту приватної компанії ТОВ «ЛІГА ЗАКОН» шляхом розміщення в Єдиному державному реєстрі судових рішень інтерактивних посилань на розміщені на цьому сайті нормативно-правові акти.
5.3.Пунктом 2 глави 1 розділу II Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджено Наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 № 298) встановлено таке: «Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.»
5.4.Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 12 січня 2017 № 9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зокрема вказав, що питання правової оцінки заяви чи повідомлення на предмет обґрунтованості викладених у них відомостей, що свідчать саме про кримінальне правопорушення, є складним і неоднозначним, і воно характеризує стан судової практики розгляду аналізованої категорії скарг. Так, у слідчій і в судовій практиці щодо цього питання є щонайменше два підходи. Згідно з першим передбачається так зване автоматичне внесення відомостей про кримінальне правопорушення, якщо такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення. Цей підхід не передбачає оцінки відповідної заяви чи повідомлення на предмет того, що викладені відомості дають підстави констатувати певні ознаки складу злочину. У свою чергу, другий підхід не передбачає автоматичного внесення відомостей, викладених у будь-яких заявах чи повідомленнях - вносяться лише визначені як такі, що, на думку суб'єкта, який їх вносить, дійсно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
5.5.Слідчий суддя, виходячи із комплексного аналізу положень КПК України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення приходить до висновку, що належною правовою підставою для внесення відомостей до ЄРДР може бути не будь-яка заява, яка подана до органу досудового розслідування, а заява, у якій міститися конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у згаданому Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
5.6.Аналізуючи вказане вище можна констатувати, що в заяві про вчинення кримінального правопорушення відсутній короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, тому її не можна вважати належною правовою підставою для вжиття органом досудового розслідування дій, передбачених ст. 214 КПК України.
5.7.Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України. (див. ухвалу АП Вищого антикорупційного суду від 23 листопада 2020 року, справа № 991/9397/20).
5.8.Так, диспозиція ст. 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб або спричинило тяжкі наслідки.
5.9.Таким чином, зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, або спричинення тяжких наслідків. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
5.10.Зловживання владою або службовим становищем, яке здійснюється «всупереч інтересам служби» означає, що таке посягання заподіює шкоду тим інтересам, суспільним відносинам, благам, задля підтримання яких у нормальному стані запроваджена посада відповідної особи, а сама вона наділена службовими повноваженнями. Суспільні відносини, які виникають з приводу забезпечення виконання службовими особами своїх функції лише в інтересах служби, виступають основним об'єктом цього злочину. У кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 364 КК України, метою є уявлення суб'єкта про бажаний результат - одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи, якого він прагне досягти як шляхом її погодженого переходу, так і без нього, що визначає спрямованість діяння.
5.11.Крім того, у ст. 364 КК України міститься вказівка на наслідки службового зловживання (при цьому існує нерозривний зв'язок об'єкта злочину та його наслідків - наслідки вказують на те, який саме об'єкт порушено) яке показує, що цей злочин характеризується ще й додатковим обов'язковим об'єктом. Ним є права, свободи та інтереси окремих громадян або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб. Отже, обов'язковою умовою застосування норми ст. 364 КК України є завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб або тяжких наслідків.
5.12.Крім цього, заявник не конкретизує посадових осіб названих державних органів - Вищої ради правосуддя, Державної судової адміністрації України та ДП «Інформаційні судові системи», - про імовірне вчинення кримінальних правопорушень якими йдеться мова у його заяві. Це унеможливлює оцінку правил визначення підсудності Вищого антикорупційного суду (ст. 33-1 КПК України), яка здійснюється із урахуванням положень, що визначені частиною п'ятою статті 216 КПК України. Їх умовно можна поділити на наступні: за суб'єктом вчинення кримінального правопорушення (п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України); за розміром предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди (п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України); за «адресатом активного підкупу чи впливу» (п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України). Відтак, для того, щоб слідчий суддя Вищого антикорупційного суду мав повноваження здійснювати розгляд будь-яких скарг чи клопотань належить встановити, зокрема, наявність одного із критеріїв, які пов'язані із умовами, які визначені у вищевказаній частині п'ятій статті 216 КПК України. В ході розгляду скарги не було отримано відомості про дотримання будь-якого критерію, що зазначений у частині п'ятій статті 216 КПК України.
6.Дослідивши заяву ОСОБА_3 від 19 квітня 2021 року слідчий суддя дійшов висновку, що заява не містить обставин, які б свідчили про вчинення службовими особами Вищої ради правосуддя та Державної судової адміністрації України кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, а також обставин, які б конкретизували імовірного суб'єкта вчинення кримінального правопорушення, що б дозволили оцінити дотримання правил підсудності.
7.З огляду на викладене, враховуючи, що за результатами розгляду скарги слідчий суддя може постановити визначені ч. 2 ст. 308 КПК України варіанти ухвал, а також з огляду на відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та відповідно для зобов'язання уповноваженої особи внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчий суддя відмовляє у задоволенні скарги ОСОБА_3 .
На підставі вищенаведеного, керуючись приписами ч. 1 ст. 214, п. 1 ч. 1 ст. 303, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
1.Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без задоволення.
2.На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
3.Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1