23 квітня 2021
м.Харків
Справа № 639/5640/15-ц
провадження 2/639/4/21
Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря-Міжиріцької А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка також є правонаступником ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» про поділ майна , визнання договорів дарування недійсним і удаваним,-
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 березня 2021 відмовлено повністю у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка також є правонаступником ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради , Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» про поділ майна , визнання договорів дарування недійсним і удаваним.
13.04.2021 ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме різниці між сплаченою сумою судового збору та сумою, що складає 1% вартості усього майна, що є предметом спору, з урахуванням звільнення позивача, як інваліда 2 групи від судового збору.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.
Виходячи з обставин справи та положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд вважає, що немає необхідності викликати сторони в судове засідання для ухвалення додаткового рішення.
За правилами ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За положеннями ч.1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати , повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються -інваліди 1 та П груп (п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір").
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 березня 2021 відмовлено у позові ОСОБА_1 , тому судом не вирішувалось питання про розподіл судових витрат.
За вимогами ч.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.
У червні 2015 ОСОБА_1 при звернення до суду з позовом про визнання права власності на Ѕ частину квартиру АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору дарування зазначеної квартири від 12.09.2009 вартістю 119900 грн. (за договором дарування) мав сплатити дві вимоги майнового характеру 2878,5 грн. (1919:2+ 1919). Оплачено позивачем 250 грн. З клопотанням про повернення судового збору протягом року з часу перерахування до Державного бюджету позивач не звертався.
У жовтні 2016 позивач доповнив позовні вимоги і просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки у АДРЕСА_2 , визнати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_3
удаваним, визнати житловий будинок спільною сумісною власністю , визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку Вартість земельної ділянки складає за приєднаним до матеріалів справи договором- 17440 грн., житлового будинку за договором дарування-52405 грн. . Таким чином держмито складає від вартості майна, що підлягало поділу за позовом, 1249,65 грн.( 69845х1% +551,20).
Оскільки судом відмовлено у позові, судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України у розмірі 3878,15 грн. (2878,50+1249,65-250).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, -
Доповнити рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 березня 2021 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка також є правонаступником ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» про поділ майна , визнання договорів дарування недійсним і удаваним абзацем наступного змісту:
«Судовий збір у розмірі 3878 грн.15 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ -