Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2021 р. Справа№200/2366/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Селидовського об'эднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЭДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, 85400) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
04 березня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Селидовського об'эднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в січні 2021 року звернулась до відповідача з заявою про виплату пенсії у зв'язку з тим, що вона змінила місце проживання та зареєструвалась в м. Гірник, Донецької області. Разом з необхідними документами нею було додано заяву, відповідно до якої зазначено, що позивач не бажає набувати статус внутрішньо перемішеної особи. Просила запросити її пенсійну справу та зареєструвати на облік на загальних підставах. 08 лютого 2021 року позивач звернулась з заявою до відповідача щодо добровільного порядку на загальних підставах здійснити пенсійні виплати. 12 лютого 2021 року відповідачем надано відповідь з якої вбачається, що виплата пенсії їй виплачуватись не буде у зв'язку з відсутністю довідки ВПО, виплата поновиться після надання позивачем заяви про поновлення виплати пенсії та діючу довідку ВПО. Позивач звертає увагу, що не відчуває потреби в соціальному захисті, який потребують вимушено переміщені особи та не бажає отримувати статус внутрішньо переміщеної особи. Вважає такі дії УПФ протиправними, оскільки це порушує її конституційні права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
До суду надано відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що 20.01.2021 року позивач звернулась до установи відповідача із заявою про нарахування та виплату пенсії без застосування законодавства, що регулює питання внутрішньо переміщених осіб. Зазначає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасового окупованій території України» (зі змінами) від 15.04.2014 року, оскільки особа, яка прописалась на території підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою. В матеріалах пенсійної справи позивача відсутня довідка ВПО. Вказує на те, що у разі реєстрації в управлінні соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа та надання до установи відповідача належно оформленої довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивачу буде поновлено нарахування та виплата пенсії. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 . 15.01.2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до печатки у паспорті.
Відповідно до заяви від 20.01.2021 року, ОСОБА_1 звернулась до пенсійного фонду щодо нарахування та виплати пенсії без застосування законодавства, що регулює питання внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до листа відповідача від 12 лютого 2021 року №89-97/Х-02/8-0572/21 на заяву позивача щодо добровільного порядку здійснення пенсійних виплат на загальних підставах, зазначено, що пенсійна справа знаходиться у відділенні відповідача на підставі заяви позивача від 20.01.2021 року № 480, для виплати пенсії необхідно звернутись до управління з заявою про поновлення виплати, до заяви необхідно додати, зокрема, діючу довідку, яка підтверджує що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Відповідно до довідки № 768 від 16.03.2021 року, ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась пенсія з березня 2016 року по лютий 2021 року.
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати заборгованості та щомісячної пенсії відповідно до заяви позивача від 20.01.2021 року на загальних умовах.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.
Разом з цим, відповідачем не надано, на вимогу суду, будь-якого рішення про припинення виплати пенсії позивачу. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не приймалося відповідного рішення.
Відповідно до абз. 2 п. 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (абз .2 п. 4 Правил).
Згідно з відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання, 15.01.2021 року остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що вищезазначений запис про реєстрацію внесений уповноваженим органом у встановленому законом порядку.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII та постанову Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується матеріалами справи.
Більш того, згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № К/9901/163/17 №234/11095/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року встановлено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Суд вважає необґрунтованими посилання УПФ на постанови Кабінету Міністрів України №637, №509, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Селидовського об'эднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЭДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, 85400) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, відсутні підстави для допуску негайного виконання рішення, оскільки суд не зазначає конкретні суми, а зобов'язує відповідача вчинити дії з поновлення нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 09 березня 2021 року позивачу відстрочено сплату судового збору, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Селидовського об'эднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЭДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, 85400) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості та щомісячної пенсії за віком відповідно до заяви від 20.01.2021 року № 480.
Зобов'язати Селидовське об'эднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЭДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, 85400) поновити виплату пенсії та провести виплату заборгованості ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб з березня 2016 року, відповідно до заяви № 480 від 20.01.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'эднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЭДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, 85400) на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот) грн., 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Галатіна