Копія
26 квітня 2021 року Справа № 160/4080/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача Починок В.В. не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "ДК Євротранс" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 30.10.2020 року № UA110090/2020/300007/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зауваження відповідача стосовно розбіжностей підписів на зовнішньоекономічному контракті не є розбіжністю, яка вплинула на ціну товару. Неспівпадіння рахунків для оплати вартості товару у інвойсі та контракті не є розбіжністю, яка вплинула на ціну товару, оскільки товар оплачено позивачем у повному обсязі, а реквізити рахунку у інвойсі відповідають реквізитам рахунку у специфікації № 2 до зовнішньоекономічного контракту. Замовлення на поставку товару не є документом, який підтверджує митну вартість товару, як і копія митної декларації країни відправлення. Довідка про вартість перевезення є належним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару до кондону України.
Ухвалою суду від 22.03.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:
візуючи підписи на зовнішньоекономічному контакті в нижньому правому куті кожного листа відрізняються від підпису директора Люльченко О.;
рахунок продавця товару у інвойсі від 01.10.2020 року відрізняється від зазначеного у контракті;
декларантом не надано замовлення на поставку товару, про яке йдеться у п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту;
декларантом не надано до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення, яка згідно умов зовнішньоекономічного контракту повинна надаватися продавцем товару;
у довідці про вартість перевезення відсутнє посилання на договір та заявку; документи щодо оплати транспортних витрат не надано;
сума платежу у платіжному дорученні від 13.10.2020 року не відповідає задекларованій декларантом у п. 22 митної декларації від 30.10.2020 року.
Ухвалою суду від 19.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та клопотав про покладення на відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
27.03.2019 року між позивачем та компанією OPOLTRANS Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscla (Польша) укладено контракт № 27/03/EXP/2019, у відповідності до умов якого OPOLTRANS Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscla (Польша)зобов'язався поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
За умовами контракту: оплата товару -100% попередня оплата, доставка товару та відвантаження за рахунок покупця,
Умови поставки товару згідно специфікації № 2: FCA Opole.
На підставі поставки товару позивачем подано до митного органу митні декларації, до яких були додані документи на підтвердження митної вартості товарів.
Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення;
страхові документи;
банківські платіжні документи;
транспортні документи;
за власним бажанням інші документи.
Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:
візуючи підписи на зовнішньоекономічному контакті в нижньому правому куті кожного листа відрізняються від підпису директора Люльченко О.;
рахунок продавця товару у інвойсі від 01.10.2020 року відрізняється від зазначеного у контракті;
декларантом не надано замовлення на поставку товару, про яке йдеться у п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту;
декларантом не надано до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення, яка згідно умов зовнішньоекономічного контракту повинна надаватися продавцем товару;
у довідці про вартість перевезення відсутнє посилання на договір та заявку; документи щодо оплати транспортних витрат не надано;
сума платежу у платіжному дорученні від 13.10.2020 року не відповідає задекларованій декларантом у п. 22 митної декларації від 30.10.2020 року.
Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.
Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.
За вказаних обставин позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів.
Позивач повідомив про неможливість подання інших документів.
Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим ним прийнято оскаржувані рішення.
Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.
У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.
Щодо доводів відповідача - візуючи підписи на зовнішньоекономічному контакті в нижньому правому куті кожного листа відрізняються від підпису директора Люльченко О., то суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки дані обставини не вплинули на визначення митної вартості товару.
Щодо доводів відповідача - рахунок продавця товару у інвойсі від 01.10.2020 року відрізняється від зазначеного у контракті, то суд зазначає наступне.
Сторони зовнішньоекономічному контракті у специфікації № 2, яка надавалася до митного оформлення, вказали інші реквізити для оплати, які співпадають з реквізитами, які вказані в інвойсі від 01.10.2020 року.
Крім того, товар повністю оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи.
За вказаних обставин судом відхиляється даний довод відповідача.
Щодо доводів відповідача - декларантом не надано замовлення на поставку товару, про яке йдеться у п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту, то суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони не вплинули на визначення митної вартості товарів.
Щодо доводів відповідача - декларантом не надано до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення, яка згідно умов зовнішньоекономічного контракту повинна надаватися продавцем товару, то суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказаний документ не передбачений у ч.2 ст. 53 МК України в якості документа, який підтверджує митну вартість товару.
Щодо доводів відповідача - у довідці про вартість перевезення відсутнє посилання на договір та заявку, документи щодо оплати транспортних витрат не надано, то суд зазначає наступне.
У відповідності до п.14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Позивачем до митного оформлення додано довідку про вартість перевезення, яка видана ФОП ОСОБА_1 , яка підтверджує вартість витрат на перевезення товару до кордону України.
За вказаних обставин судом відхиляється даний довод відповідача.
Щодо доводів відповідача - сума платежу у платіжному дорученні від 13.10.2020 року не відповідає задекларованій декларантом у п. 22 митної декларації від 30.10.2020 року, то суд зазначає наступне.
У п. 22 митної декларації від 30.10.2020 року, у специфікації № 2 до контракту від 01.10.2020 року, у пакувальному листі, у інвойсі від 01.10.2020року, у платіжному дорученні 13.10.2020 року вказано одну й ту саму суму товару 14 842,41 євро.
За вказаних обставин суд відхиляє вказаний довод відповідача.
Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Суд зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
Відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенням, які не підтвердженні жодними доказами.
У зв'язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю.
Згідно з ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду, які підлягають відшкодуванню відповідачем згідно вимог статті 139 КАС України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., то суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач до матеріалів справи разом із клопотанням від 26.04.2021 року долучив копії документів на оплату витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.: додаткову угоду, рахунки, акти наданих послуг та платіжні доручення.
У відповідності до вимог ч.9 ст. 79 КАС України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Позивачем не надано суду доказів того, що копії документів, які долучені до матеріалів справи згідно клопотання позивача від 26.04.2021 року є у відповідачів; вказані вище документи надані позивачем нарочно до суду, а не за допомогою електронної пошти; документи надані позивачем не є публічно доступними та їх обсяг не є надмірним.
За вказаних обставин суд відмовляє у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн., оскільки позивачем допущено порушення вимог ч.9 ст. 79 КАС України, а тому суд не бере до уваги докази понесення витрат на правничу допомогу, які надані позивачем.
Керуючись ст. ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства «ДК Євротранс» (код ЄДРПОУ 37272336; 50005, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 84, прим. 1) до Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935; 49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22 ) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 30.10.2020 року № UA110090/2020/300007/1.
Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ДК Євротранс» сплачену суму судового збору у розмірі 2270 грн.
Відмовити у стягненні з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ДК Євротранс» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 26 квітня 2021 року.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 26.04.2021 року
Помічник судді Лісна А.М.