Ухвала
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 569/16107/20
провадження № 61-5960 ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області у складі судді Левчука О. В. від 19 жовтня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Шимкова С. С., Хилевича С. В., від 04 березня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про визнання неправомірним та скасування рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О. В. (далі - державного виконавця).
Скарга мотивована тим, що 19 серпня 2020 року державний виконавець повернув стягувачу без прийняття до виконання дублікат виконавчого листа у справі № 569/4271/15-ц, виданого 28 липня 2020 року Рівненським міським судом Рівненської області. Таке повернення виконавчого документа вважає неправомірним і таким, що порушує її права як стягувача на виконання остаточного судового рішення від 17 серпня 2015 року про стягнення на її користь боргу у розмірі 110 985,15 дол. США, 147 863,13 грн, 1 812,87 євро та ставить під загрозу її право на мирне володіння майном.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2020 року, залишеною без змінпостановою Рівненського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано рішення державного виконавця від 19 серпня 2020 року у формі повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання дублікату виконавчого листа у справі № 569/4271/15-ц, виданого 28 липня 2020 року Рівненським міським судом Рівненської області.
Зобов'язано Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання вищевказаний дублікат виконавчого листа, відкрити виконавче провадження та вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання рішення суду.
09 квітня 2021 року до Верховного Суду ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій після закінчення строку на касаційне оскарження. Заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отримано поштою лише 15 березня 2021 року, що підтверджується відповідними доказами.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судами встановлено, що з метою примусового виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 серпня 2015 року про стягнення з банку на користь ОСОБА_1 грошових коштів, судом 21 вересня 2015 року видано виконавчий лист № 569/4271/15-ц, а 28 липня 2020 року - його дублікат. Повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець виходив із положень пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Постановою Правління НБУ від 17 грудня 2015 року № 898 відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківську ліцензію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку. Відповідно до Постанови виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 18 грудня 2015 року № 230 розпочато процедуру ліквідації банку строком з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27 листопада 2017 року № 5175 строк здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» продовжено на два роки по 17 грудня 2019 року включно.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи скаргу виходили з того, що остаточне судове рішення від 17 серпня 2015 року набрало законної сили до введення тимчасової адміністрації у банку (17 грудня 2015 року), тому дійшли вірного висновку про те, що повернення без виконання виконавчого документа стягувачу на підставі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», яким унеможливив примусове виконання остаточного судового рішення, є порушенням права заявника на доступ до суду та мирне володіння майном, що закріплені Конвенцією.
Наявність норми пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16 квітня 2018 року у справі № 910/11908/16, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 16 листопада 2019 року у справі № 761/14537/15-ц.
Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не взято до уваги правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16 є нерелевантними, оскільки право вимагати примусове виконання судового рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів у останньої виникло до введення тимчасової адміністрації у банку.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини другої статті 451 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» строк на касаційне оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2020 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 04 березня 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про визнання неправомірним та скасування рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича та зобов'язання вчинити дії.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара