Ухвала
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 199/2186/13
провадження № 61-6454 ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Якименко Л. Г. від 21 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О., від 16 лютого 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 ,
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року по справі №199/2186/13 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») суму боргу у розмірі 1 454 220,79 грн та судові витрати.
У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду з заявою прозаміну стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» у зв'язку з відступленням права вимоги за договором кредиту відповідно до укладених між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» і ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» договорів відступлення права вимоги від 02 серпня 2019 року, тому заявник просив замінити на нього стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, заяву ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» у цій справі.
16 квітня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно досліджено усі обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
У заяві, доданої до касаційної скарги, заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отримала поштою лише 18 березня 2021 року.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернулася з касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 серпня 2019 рокуза договорами про відступлення прав вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»відступило право вимоги ПАТ «Оксі Банк», а останній відступив право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал», що виникло з кредитних договорів, в тому числі з договору кредиту № 014/138380/3173/73 від 17 жовтня 2007 року щодо грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 .
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду, виконання яких є складовою права на справедливий суд та ефективний захист прав сторони у справі, що передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Задовольняючи заяву ТОВ «Вердикт Капітал», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вірно встановив, що до заявника перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору від 17 жовтня 2007 року відносно боржника, у зв'язку з чим заявник набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги повідношенню до ОСОБА_1 .При цьому, суди вірно виходили з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», для заміни стягувача у справі.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про задоволення заяви ТОВ «Вердикт Капітал»,замінивши стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо боржника ОСОБА_1 , оскількизвернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Такі висновки відповідають правовій позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13 та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18) .
Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Вердикт Капітал» не надало доказів того, що на підставі договорів про відступлення прав вимоги від 02 серпня 2019 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» дійсно передало ПАТ «Оксі Банк», а останній - ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржника, не заслуговують на увагу, враховуючи презумпцію чинності вказаних договорів, які не оспорені у судовому порядку.
Водночас, касаційна скарга не містить даних про виконання ОСОБА_1 судового рішення на користь первісного кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Доводи касаційної скарги про те, що у справі № 199/2186/13-ц заочне рішення від 03 липня 2013 року не ухвалювалося колегія суддів не бере до уваги, враховуючи, що правильною датою ухвалення заочного рішення у цій справі є 19 червня 2013 року, яке заявник не позбавлена права оскаржити в апеляційному та касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги про те, що ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення у справі є незаконними та ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права є безпідставними, оскільки підставою для заміни стягувача у справі, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Інші доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК Українита статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, відсутня необхідність у вирішенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору.
Керуючисьстаттею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 .
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара