Іменем України
21 квітня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/62/21
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Ноувен М.П.,
секретаря судового засідання Одинець І.М.,
здійснив за правилами загального позовного провадження розгляд справи № 927/62/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДОЛ",
вул. Богатирська, буд. 9, оф.402, м. Київ, 04209;
до відповідача: Приватного підприємства "Промінь Озерне",
вул. Набережна, буд.35, с. Савин, Козелецький р-н, Чернігівська обл., 17072;
про стягнення 1 176 645,50 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Чорноброва Ю.Г., директор;
від відповідача: не з'явився;
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРДОЛ" звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства "Промінь Озерне" про стягнення 1 134 730,72 грн заборгованості, а саме: 867 229,15 грн боргу, 7 584,39 грн пені, 216 807,29 грн штрафу, 43 109,89 грн 36% річних.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 15-07-2020 від 15.07.2020.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2021 позовну заяву залишено без руху; постановлено позивачу протягом 10 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви від 12.01.2021 зазначені в ухвалі суду та надати докази (належним чином завірені копії) часткової оплати відповідачем вартості отриманих нафтопродуктів (банківські виписки, копії платіжних доручень).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.02.2021 о 12:00, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, заперечень на відзив.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРДОЛ» про проведення підготовчого засідання, призначеного на 23.02.2021 о 12:00, в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 23.02.2021 суд протокольно постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.03.2021 о 11:40.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 повідомлено відповідача про відкладення підготовчого засідання у справі № 927/62/21 на 02.03.2021 11:40.
У судовому засіданні 02.03.2021 суд протокольно постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.03.2021 о 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2021 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 927/62/21 до судового розгляду по суті на 24.03.2021 о 12:00.
У судовому засіданні 24.03.2021 суд протокольно постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 21.04.2021 о 11:00 год.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2021 повідомлено учасників справи про відкладення судового засідання з розгляду справи № 927/62/21 по суті на 21.04.2021 на 11:00.
Ухвалою суду від 15.04.2021 задоволено заяву представника ТОВ "ЄРДОЛ" директора Чорнобрової Ю.Г. про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 21.04.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Повідомлення сторін про час та місце слухання справи в суді.
У зв'язку з відсутністю знаків поштової оплати відправка поштової кореспонденції тимчасово припиняється, про час та місце судового засідання (23.02.2021 о 12:00) сторони були повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 26.01.2021 на електронні адреси сторін, з проханням повідомити про їх отримання.
Електронним листом від 27.01.2021 позивач підтвердив факт отримання ним ухвали суду від 26.01.2021.
Про дату та час судового засідання 02.03.2021 позивач був повідомлений розпискою, наявною в матеріалах справи, за підписом його повноважного представника, присутнього в судовому засіданні.
Також ухвала суду від 23.02.2021 була направлена на електронні адреси сторін, з проханням повідомити про їх отримання.
Про дату та час судового засідання 24.03.2021 позивач був повідомлений розпискою, наявною в матеріалах справи, за підписом його повноважного представника, присутнього в судовому засіданні.
Також ухвала суду від 02.03.2021 була направлена на електронні адреси сторін, з проханням повідомити про їх отримання.
Про дату та час судового засідання 21.04.2021 учасники справи були повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 24.03.2021 на їх поштові адреси, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 25.03.2021: №1400051405937 (позивачу), №1400051405945 (відповідачу).
З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін про розгляд справи у Господарському суді Чернігівської області.
Разом з тим, в матеріалах справи містяться заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; відзив №11 від 22.02.2021; клопотання про зменшення штрафу №10 від 22.02.2021; заява про збільшення позовних вимог; відповідь на відзив від 26.02.2021, подані сторонами, що свідчить про обізнаність сторін про слухання справи № 927/62/21 у Господарському суді Чернігівської області.
Позиції учасників справи. Заяви та клопотання.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 15-07-2020 від 15.07.2020.
24.02.2021 від відповідача надійшов відзив №11 від 22.02.2021 з додатками, відповідно до якого відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на неправильність визначення позивачем строку виконання зобов'язань, що свідчить про неточність розрахунків. Станом на 25.07.2020 борг перед позивачем був відсутній, прострочення платежу відбулось лише 28.07.2020, у зв'язку з чим розрахунки пені та 36% не відповідають дійсності. Щодо стягнення штрафу та його розміру відповідачем заявлено клопотання про зменшення його розміру до 33,8% від суми заявленої позивачем (залишок невиконаних зобов'язань), з огляду на те, що відповідач намагався добросовісно виконати свої зобов'язання належним чином і майже виконав їх у повному обсязі. Стосовно 36% річних відповідач вказує на те, що їх стягнення відповідно до п. 5.4. Договору не узгоджується з правовими висновками Верховного Суду та по своїй суті є подвійним стягненням пені за одне і теж саме правопорушення.
Відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву; задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафу, яке окремо додається; задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 867 229,15 грн боргу та 73 280,86 грн штрафу; в частині стягнення пені та 36% річних відмовити у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.
Відповідно до ч.2,3 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Суд продовжив відповідачу строк на подання відзиву до 24.02.2021.
В обґрунтування окремо поданого відповідачем письмового клопотання №10 від 22.02.2021 про зменшення розміру штрафу до 73 280,86 грн., відповідач посилається на те, що позивач у позовній заяві не зазначає про понесення ним збитків, натомість відповідач належним чином виконав свої зобов'язання майже у повному обсязі, залишок невиконаних зобов'язань становить лише 33,8%. Прострочення виконання своїх зобов'язань відповідач пояснює економічною ситуацією в країні, не врожайністю, скрутним фінансовим становищем, кредиторською заборгованістю, заборгованістю по заробітній платі та карантинними заходами, що є підставою для зменшення штрафу.
01.03.2021 на адресу суду від позивача надійшла письмова заява про збільшення позовних вимог. У поданій заяві позивач, на підставі п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, збільшує позовні вимоги в частині стягнення пені та 36% річних та відповідно просить суд стягнути з відповідача 867 229,15 грн. основного боргу; 13 229,85 грн пені; 216 807,29 грн 25% штрафу та 79 379,21 грн 36% річних.
Обґрунтовуючи заяву про збільшення позовних вимог, позивач посилається на те, що позовні вимоги були розраховані на дату подання позовної заяви, підготовче засідання було призначено на 02.03.2021, тобто у відповідача збільшився розмір заборгованості.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.
Позивач, у поданій відповіді на відзив від 26.02.2021 (надійшла до суду 01.03.2021) погоджується з доводами відповідача про те, що першим днем прострочення оплати товару по видатковим накладним від 15.07.2020 є 28.07.2020 та відповідно врахував це у розрахунку збільшення позовних вимог. Також позивач вказує на те, що не одержання доходу, який позивач одержав би у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною це і є збитки. Стосовно добросовісності виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач зазначає, що останній раз відповідач здійснив оплату по спірному Договору 17.12.2020; жодних обіцянок щодо конкретної дати погашення решти заборгованості відповідач не надав, що свідчить про небажання відповідача виконувати свої зобов'язання. Крім того, позивач вказує на те, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить нормам чинного законодавства.
Відзив №11 від 22.02.2021; клопотання №10 від 22.02.2021 про зменшення розміру штрафу; заява про збільшення позовних вимог від 26.02.2021 та відповідь на відзив від 26.02.2021 прийняті судом до розгляду, оскільки подані сторонами у встановлені судом строки.
Справа розглядається з урахуванням вищезазначених поданих сторонами документів.
Оскільки судом прийнято збільшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення пені та 36% річних та відповідно стягнення з відповідача: 867 229,15 грн. основного боргу; 13 229,85 грн пені; 216 807,29 грн 25% штрафу та 79 379,21 грн 36% річних, а тому суд розглядає справу з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог.
23.03.2021 від позивача, засобами електронного зв'язку надійшли пояснення №11 від 23.03.2021, у яких позивач повідомив про неможливість явки директора в судове засідання 24.03.2021 з причини його самоізоляції, як людини, що контактувала з хворим.
24.03.2021 від відповідача надійшло клопотання від 23.03.2021 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням єдиного представника, який може надати пояснення у справі, у службовому відрядженні.
Пояснення позивача від 23.03.2021 та клопотання відповідача від 23.03.2021 про відкладення розгляду справи залучено судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.04.2021 представник позивача пояснив, що у заяві про збільшення позовних вимог від 26.02.2021 ним була допущена описка, тому правильною сумою пені слід вважати 13 229,85 грн; зазначена сума 79 379,21 грн є 36% річних, а не штрафом. Представник позивача просить суд задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача 867 229,15 грн суми основного боргу, 13 229,85 грн пені, 216 807,29 грн 25% штрафу та 79 379,21 грн 36% річних. Щодо зменшення штрафних санкцій позивач заперечує.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.
Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов'язань у відповідача перед позивачем по суті спору, наявність факту прострочення зобов'язань відповідачем, доведеність суми боргу та штрафних санкцій, а також наявність правових підстав для застосування до відповідача наслідків порушення зобов'язань по суті спору.
Позивачем на підтвердження своїх вимог надано копії:
- договору №15-07-2020 від 15.07.2020;
- видаткових накладних: №62 від 15.07.2020, №71 від 17.07.2020, №72 від 18.07.2020, №93 від 22.07.2020, №65 від 19.10.2020, №66 від 19.10.2020, №192 від 09.11.2020, №209 від 12.11.2020, №238 від 17.11.2020, №249 від 19.11.2020, №269 від 24.11.2020, №308 від 01.12.2020, №337 від 10.12.2020, №360 від 22.12.2020;
- рахунків на оплату: №59 від 15.07.2020, №69 від 17.07.2020, №70 від 17.07.2020, №90 від 22.07.2020, №63 від 19.10.2020, №64 від 19.10.2020, №185 від 06.11.2020, №207 від 12.11.2020, №223 від 16.11.2020, №246 від 19.11.2020, №267 від 24.11.2020, №309 від 01.12.2020, №339 від 10.12.2020, №363 від 22.12.2020;
- претензії №12 від 31.12.2020;
- витягу з ЄДРПОУ щодо державної реєстрації позивача;
- витягу з ЄДРПОУ щодо державної реєстрації відповідача;
- актів звірки взаєморозрахунків за період 01.06.2020-11.01.2021, за період 01.06.2020-24.12.2020;
- оригінали банківських виписок, як докази часткової оплати, станом на: 17.12.2020, 04.12.2020, 26.11.2020, 18.11.2020, 23.10.2020, 26.08.2020, 18.08.2020, 13.08.2020, 15.07.2020;
- оригінал заяви про збільшення позовних вимог з розрахунком пені, штрафу та 36% річних;
- відповідь на відзив від 26.02.2021.
Відповідач на підтвердження своїх заперечень надає:
- відзив на позовну заяву від 28.12.2020 з додатками;
- клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з додатками.
Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
15.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРДОЛ" (постачальник) та Приватним підприємством "Промінь Озерне" (покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 15-07-2020 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1., 1.2., 1.4. Договору, постачальник зобов'язується передати в погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених у Договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо) - «товар». Загальна кількість товару по даному Договору - кількість товару по всім поставкам, здійсненим протягом дії Договору. Умови поставки кожної партії товару визначаються відповідно до вимог Міжнародних правил «Інкотермс» (в редакції 2010р.), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із характером дії даного Договору на внутрішній території України, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.
Пунктами 2.1.1, 2.1.3., 2.2.1, 2.2.2. Договору передбачено, що постачальник зобов'язується на підставі заявки покупця, в погоджені сторонами строки, передати у власність покупця товар на умовах визнаних Договором; надати покупцю податкові накладні на кожну поставлену постачальником партію товару.
Покупець зобов'язаний: надавати заявки на поставку кожної партії товару не пізніше 1 дня до дати запланованої поставки товару; своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару.
Сторони в п.3.1.-.3.3., 3.5., 3.10.-3.12. Договору визначили, що поставка товару здійснюється окремими партіями за заявками покупця, на підставі яких постачальник виставляє рахунок-фактуру на оплату кожної партії товару. Номенклатура, кількість, ціна товару визначається у видаткових накладних на поставку кожної партії товару.
Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару згідно видаткової накладної.
При передачі товару покупцю постачальник зобов'язаний надати товарно-транспортну накладну, на вимогу покупця сертифікат відповідності та паспорт якості заводу-виробника.
Приймання товару по кількості здійснюється покупцем в момент передачі партії товару.
У випадку якщо поставка товару була проведена без дотримання заявлених (згідно даних, відображених у заявці) покупцем даних про обсяг, вид та ін., однак сторонами були підписані накладні документи на товар (видаткові накладні), поставка товару вважається погодженою між сторонами і такою, що відповідає умовам цього Договору.
Покупець зобов'язаний отримати погоджену кількість та оплатити вартість товару згідно специфікації. У разі безпідставної відмови від товару погодженого в специфікації (його неприйняття протягом трьох календарних днів з моменту її підписання) покупець за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити штраф в розмірі двадцяти відсотків від суми такої специфікації.
Сторони погоджують, що відвантаження товару, що поставляється згідно умов цього Договору та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленого доручення на отримання товару.
Згідно з п.4.1.-4.5. Договору, ціна на товар є договірною та визначається на кожну партію поставки товару в рахунках-фактурах. Постачальника та видаткових накладних (специфікаціях), як є невід'ємною частиною цього Договору та включає в себе ПДВ. Крім того ціна є динамічною і може бути змінена постачальником у разі зміни курсу валют, вартості товару на ринку нафтопродуктів тощо.
Загальна ціна Договору складається із суми цін всіх партій товару (зазначених в рахунках-фактурах, видаткових накладних, специфікаціях), поставленого протягом строку дії Договору.
Сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем протягом десяти календарних днів з моменту передачі товару покупцю. Інші умови оплати товару можуть бути передбачені в додатковій угоді (специфікації).
Покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Всі платежі спрямовуються в першу чергу на погашення дебіторської заборгованості, що виникла раніше в т.ч. по пені, штрафним санкціям, індексу інфляції.
У відповідності до п. 5.1., 5.2., 5.4., 5.5., 5.7.-5.9. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
В разі порушення строків оплати за товар, визначених у п.4.3. Договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
При простроченні платежу за отриманий товар покупець сплачує штраф постачальникові у розмірі 25% від суми заборгованості. Також покупець сплачує 36% річних як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Простроченням платежу також вважається відсутність оплати за товар на момент його поставки, при поставці на умовах передоплати.
Постачальник має право в односторонньому порядку зарахувати попередню оплату (інші кошти) отриману від покупця в рахунок погашення штрафів, пені, річних та індексу інфляції за порушення умов Договору по попереднім поставкам.
Сплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання зобов'язань за Договором.
Нарахування штрафних санкцій (пені) відбувається до повного погашення заборгованості за товар.
Пунктом 9.1. Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін, та дії один рік з дати його підписання, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. У разі відсутності до дати закінчення терміну дії Договору, від будь-якої з сторін, письмового повідомлення про розірвання Договору, термін дії даного Договору вважається автоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року включно, без складання додаткових угод до цього договору. Кількість пролонгацій не обмежена.
Відповідно до видаткових накладних: №62 від 15.07.2020 на суму 375 560,00 грн; №71 від 17.07.2020 на суму 358 340,00 грн; №72 від 18.07.2020 на суму 41 658,40 грн; №93 від 22.07.2020 на суму 62 532,80 грн; №65 від 19.10.2020 на суму 59 812,80 грн; №66 від 19.10.2020 на суму 92 138,10 грн; №192 від 09.11.2020 на суму 92 138,10 грн; №209 від 12.11.2020 на суму 207 145,80 грн; №238 від 17.11.2020 на суму 195 930,90 грн; №249 від 19.11.2020 на суму 195 930,90 грн; №269 від 24.11.2020 на суму 103 792,80 грн; №308 від 01.12.2020 на суму 151 950,90 грн; №337 від 10.12.2020 на суму 151 950,90 грн; №360 від 22.12.2020 на суму 110 926,75 грн, підписаних уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, постачальником (позивачем) було поставлено покупцю (відповідачу) товар (дизельне пальне) на загальну суму 2 199 809,15 грн (а.с.12-25).
Постачальником (позивачем) було виставлено покупцю (відповідачу) рахунки на оплату: №59 від 15.07.2020 на суму 375 560,00 грн; №69 від 17.07.2020 на суму 258 340,00 грн; №70 від 17.07.2020 на суму 41 658,40 грн; №90 від 22.07.2020 на суму 62 532,80 грн; №63 від 19.10.2020 на суму 59 812,80 грн; №64 від 19.10.2020 на суму 92 138,10 грн; №185 від 06.11.2020 на суму 92 138,10 грн; №207 від 12.11.2020 на суму 207 145,80 грн; №223 від 16.11.2020 на суму 195 930,90 грн; №246 від 19.11.2020 на суму 195 930,90 грн; №267 від 24.11.2020 на суму 103 792,80 грн; №309 від 01.12.2020 на суму 151 950,90 грн; №339 від 10.12.2020 на суму 151 950,90 грн; №363 від 22.12.2020 на суму 110 926,75 грн (а.с.26-39).
Відповідач (покупець) частково здійснив оплату поставленого товару на суму 1 332 580,00 грн, що підтверджується банківськими виписками станом на: 17.12.2020, 04.12.2020, 26.11.2020, 18.11.2020, 23.10.2020, 26.08.2020, 18.08.2020, 13.08.2020, 15.07.2020 (а.с.59-75) та з порушенням встановлених Договором строків оплати.
Претензія №12 від 31.12.2020 з вимогою сплатити заборгованість, пеню, штраф та 36% річних залишена відповідачем без задоволення.
Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.06.2020-24.12.2020 підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частинами 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За своєю юридичною природою, укладений між сторонами Договір поставки нафтопродуктів № 15-07-2020 від 15.07.2020 є договором поставки.
Зміни, доповнення та додатки, в порядку п. 7.1. Договору, до спірного Договору сторонами не підписувались та не укладались.
Доказів визнання недійсним, дострокового чи одностороннього розірвання даного Договору сторони суду не надали.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
У інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов спірного Договору постачальником (позивачем), на підставі видаткових накладних, що підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, зауваження та заперечення відсутні (арк спр 12-25).
Враховуючи відсутність зі сторони відповідача заперечень та претензій щодо кількості, якості та вартості поставленого товару (дизельного пального), суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки позивачем відповідачу товару за Договором поставки нафтопродуктів № 15-07-2020 від 15.07.2020.
За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З урахуванням п.4.3. Договору, оплату за поставлений товар покупець (відповідач) зобов'язаний був здійснити по видатковій накладній: №62 від 15.07.2020 до 27.07.2020 включно (25,26.07. - вихідні); №71 від 17.07.2020 до 27.07.2020 включно; №72 від 18.07.2020 до 28.07.2020 включно; №93 від 22.07.2020 до 03.08.2020 включно (01,02.08. - вихідні); №65 від 19.10.2020 до 29.10.2020 включно; №66 від 19.10.2020 до 29.10.2020 включно; №192 від 09.11.2020 до 19.11.2020 включно; №209 від 12.11.2020 до 23.11.2020 включно (22.11.2020 - вихідний); №238 від 17.11.2020 до 27.11.2020 включно; №249 від 19.11.2020 до 30.11.2020 включно (29.11.2020 - вихідний); №269 від 24.11.2020 до 04.12.2020 включно; №308 від 01.12.2020 до 11.12.2020 включно; №337 від 10.12.2020 до 21.12.2020 включно (20.12.2020 - вихідний); №360 від 22.12.2020 до 02.01.2021 включно (01.01.2021 - вихідний).
З матеріалів справи слідує, що відповідач (покупець) свої зобов'язання по оплаті за поставлений товар виконав частково, сплативши 1 332 580,00 грн, що підтверджується банківськими виписками станом на: 17.12.2020, 04.12.2020, 26.11.2020, 18.11.2020, 23.10.2020, 26.08.2020, 18.08.2020, 13.08.2020, 15.07.2020 (а.с.59-75).
Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий Товар становить 867 229,15 грн.
Відповідач щодо залишку заборгованості в розмірі 867 229,15 грн не заперечує, доказів оплати сказаної суми не надав.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 867 229,15 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та доданого до нього розрахунку (а.с.120-121), позивач просить стягнути з відповідача 13 229,85 грн. пені за несвоєчасну оплату товару (згідно з п. 5.2. Договору); 25% штрафу у розмірі 216 807,29 грн. за порушення умов оплати вартості товару та 36% річних у розмірі 79 379,21 грн (згідно з п. 5.4. Договору).
Відповідач у відзиві зазначив, що днем платежу по видатковій накладній від 15.07.2020, з урахуванням вихідних днів, є 27.07.2020. Відповідно, днем прострочення оплати товару по видатковій накладній від 15.07.2020 є 28.07.2020. Станом на 25.07.2020 борг перед позивачем був відсутній, прострочення платежу відбулось лише з 28.07.2020. Відповідач звернув увагу, що такі неточності позивача стосуються всіх розрахунків по всім поставкам, у зв'язку з чим розрахунки позивача не відповідають дійсності, а тому просив суд відмовити у позові в частині стягнення пені та 36% річних. Крім того, відповідач зазначив, що стягнення 36% річних відповідно до п.5.4. Договору по своїй суті є подвійним стягненням пені за одне і теж саме правопорушення. Контррозрахунків суми пені та 36% річних відповідач суду не надав. Щодо суми штрафу відповідач не заперечував та просив зменшити його до 73 280,86 грн.
Позивач у відповіді на відзив підтвердив доводи відповідача про те, що першим днем прострочення оплати товару по видатковій накладній від 15.07.2020 є 28.07.2020. Зазначений недолік позивач усунув у розрахунку пені та 36% річних, доданому до заяви про збільшення позовних вимог.
Проаналізувавши розрахунки пені та 36% річних, надані позивачем, здійснені відповідачем оплати, а також враховуючи приписи п. 4.5. Договору, судом встановлено, що платежі за поставлений позивачем товар (нафтопродукти) здійснювались відповідачем з порушенням строків, визначених п.4.3. Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочка оплати за поставлений товар і відповідачу нараховано 13 229,85 грн пені за несвоєчасну оплату товару (згідно з п. 5.2. Договору) за період з 28.07.2020 по 01.03.2021 та 36% річних у розмірі 79 379,21 грн за період з 28.07.2020 по 01.03.2021.
За перерахунком суду, сума пені за несвоєчасну оплату товару за період з 28.07.2020 по 01.03.2021 становить 14 543,70 грн., а розмір 36% річних за період з 28.07.2020 по 01.03.2021 становить 87 265,80 грн.
За таких обставин, пеня та 36% річних за період з 28.07.2020 по 01.03.2021 підлягають задоволенню та стягненню в межах заявлених позивачем позовних вимог, а саме: 13 229,85 грн. пені та 79 379,21 грн 36% річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та враховуючи, що відповідач прострочив оплату поставленого товару на суму 867 229,15 грн, суд доходить висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано нараховано відповідачу 25% штрафу у розмірі 216 807,29 грн, відповідно до п. 5.4. Договору.
Твердження відповідача про те, що стягнення 36% річних відповідно до п.5.4. Договору по своїй суті є подвійним стягненням пені за одне і теж саме правопорушення судом не приймаються виходячи з наступного:
За приписами ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Пунктом 5.4. спірного Договору сторонами було погоджено, що покупець сплачує 36% річних як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання
Частиною ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 36% річних відповідно до п.5.4. Договору.
Щодо клопотання відповідача №10 від 22.02.2021 про зменшення штрафу до суми 73 280,86 грн, суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).
При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, 13.01.2020 у справі № 902/855/18.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу до 73 280,86 грн., відповідач посилається на відсутність понесених позивачем збитків та наголошує на практично повному виконанні своїх зобов'язань, у зв'язку з чим залишок невиконаних зобов'язань становить лише 33,8%, тобто 73 280,86 грн. Прострочення виконання своїх зобов'язань відповідач пояснює економічною ситуацією в країні, не врожайністю, скрутним фінансовим становищем, кредиторською заборгованістю, заборгованістю по заробітній платі та карантинними заходами, що є підставою для зменшення штрафу.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що:
- станом на 19.02.2021 за підприємством відповідача рахується кредиторська заборгованість в розмірі 53 856 393,67 грн, яка виникла в період 2019-2020 років, що підтверджується довідкою ПП «Промінь Озерне» №6 від 19.02.2021 (а.с.114);
- заборгованість по заробітній платі підприємства станом на 12.02.2021 складає 175 424,81 грн, що підтверджується довідкою ПП «Промінь Озерне» №5 від 12.02.2021 (а.с.115);
- причинами виникнення заборгованості є карантинні заходи та економічна ситуація у країні, викликані пандемією, що призвело до скрутного скрутного фінансового становища та кредиторської заборгованості;
- позивачем не надано доказів понесення збитків у зв'язку простроченням оплати за поставлений товар по спірному Договору і матеріали справи не містять документів, які б вказували про ухилення відповідача від виконання рішення суду;
- стягнення з відповідача штрафу у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання;
- враховуючи принцип збалансованості інтересів сторін, суд доходить висновку, що всі вищевикладені обставини у сукупності є винятковими, а тому суд відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України так ст.551 Цивільного кодексу України, вважає справедливим і розумним за можливе зменшити розмір штрафу на 60 %.
При цьому суд звертає увагу, що доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах позивачем не доведено, у зв'язку з чим для позивача не матиме негативних наслідків позбавлення його можливості стягнення штрафу у повному розмірі, заявленому до стягнення.
Відповідно штраф підлягає стягненню в сумі 86 722,92 грн.
За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до суми 73 280,86 грн підлягає частковому задоволенню.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДОЛ" підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненняю867 229,15 грн боргу, 13 229,85 грн пені, 86 722,92 грн штрафу, 79 379,21 грн 36% річних.
В решті вимог по стягненню 130 084,37 грн штрафу позов задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір в повному розмірі в сумі 17 649,68 грн.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДОЛ" (код 43129590) до Приватного підприємства "Промінь Озерне" (код 38049084) про стягнення 1 176 645,50 грн, задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Промінь Озерне" (вул. Набережна, буд.35, с. Савин, Козелецький р-н, Чернігівська обл., 17072; код 38049084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДОЛ" (вул. Богатирська, буд. 9, оф.402, м. Київ, 04209; код 43129590) 867 229,15 грн основного боргу; 13 229,85 грн пені; 86 722,92 грн штрафу; 79 379,21 грн 36% річних та 17 649,68 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2021.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя М.П. Ноувен