ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.04.2021Справа № 910/726/21
За позовом Приватного акціонерного товариства «Сєверодонецьке науково - виробниче об'єднання «Імпульс»
до Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»
про стягнення 74806,69 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Сєверодонецьке науково - виробниче об'єднання «Імпульс» з вимогами до Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» про стягнення 74806,69 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю дій відповідача по не виконанню платіжних вимог органів державної виконавчої служби.
Ухвалою суду від 25.01.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
11.02.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 25.01.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 18.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/726/21, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
15.03.2021 через канцелярію суду, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, мотивуючи це тим, що між позивачем та відповідачем не існує жодних договірних або позадоговірних грошових відносин та зобов'язань, відповідач стверджує, що грошові кошти, на які позивачем було нараховано 3% річних та втрати від інфляції, належать та перебувають на розрахунковому рахунку АТ «Українська залізниця». Також, відповідач стверджує що відмова від виконання платіжних вимог була ним здійснена з дотримання Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 р.. № 145 - ІХ, Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22.
25.03.2021 через канцелярію суду, від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач стверджує, що відповідачем було завдано позивачу майнової (матеріальної) шкоди, діями та бездіяльністю відповідача, які полягали у невиконанні, зокрема, платіжної вимоги № В8 від 19.02.2020 року, № В8 від 05.03.2020 року, від 15.05.2020 року, від 19.08.2020 року щодо списання залишку боргу у розмірі 2308787,90 грн. Крім того, позивач стверджує, що грошові кошти у розмірі 2308787,90 грн. були набуті та зберігаються відповідачем без достатньої правової підстави.
01.04.2021 через канцелярію суду, від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому відповідач стверджує, що між відповідачем та позивачем не існує жодних договірних та позадоговірних грошових зобов'язань, оскільки списання грошових коштів з рахунку АТ «Українська залізниця» є предметом виконавчого провадження. Крім того, відповідач зазначає, що жодним чином не набував права власності на грошові кошти у розмірі 2308787,90 грн., які належать АТ «Українська залізниця».
15.04.2021 через канцелярію суду, від позивача надійшло заперечення на заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому позивач стверджує що між ним та відповідачем: «виникло позадоговірне зобов'язання із завдання майнової (матеріальної) шкоди, що полягало у невиконанні платіжної вимоги № В8 від 19.02.2020 року та поверненні її без виконання».
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
09.01.2020 року Господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ про примусове виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23 грудня 2019 року у справі № 904/2182/19, яка набрала законної сили 23.12.2019р. Стягувачем за даним наказом є Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке науково - виробниче об'єднання «Імпульс», Боржником є Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця». Даним наказом було вирішено провести зустрічне зарахування та стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково - виробниче об'єднання «Імпульс» 2321772,60 грн. - пені, 366414,50 грн. - річних, 617537,95 грн. - інфляційних нарахувань та 69036,54 грн. - витрат по сплаті судового збору. Наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 24.12.2022р.
18.02.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко Уляною Юріївною на підставі заяви стягувача та наказу у справі № 904/2182/19 від 09.01.2020 було відкрито виконавче провадження № 61309426 про проведення зустрічного зарахування та стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково - виробниче об'єднання «Імпульс» 2321772,60 грн. - пені, 366414,50 грн. - річних, 617537,95 грн. - інфляційних нарахувань та 69036,54 грн. - витрат по сплаті судового збору. Всього 3374761,59 грн. Стягувачем у даному виконавчому провадженні є Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке науково - виробниче об'єднання «Імпульс», боржником є Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
До матеріалів справи додано постанову виконавця від 18.02.2020 у виконавчому провадженні № 61309426, про арешт коштів боржника (Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»).
Позивачем до матеріалів справи додано платіжне доручення № 901 від 25.02.2020 року, відповідно до якого, Центральний ВДВС у м. Дніпрі перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1275863,50 грн за виконавчим документом у справі № 904/2182/19 від 09.01.2020.
При виконанні вищезазначеного рішення сформовано платіжні вимоги: № В8 від 19.02.2020 на суму 2308787,90 грн, № В8 від 05.03.2020 на суму 2308787,90 грн, № В8 від 15.05.2020 на суму 2308787,90 грн.; та платіжну вимогу № В8 від 19.08.2020 на суму 2690812,24 грн. За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем дані платіжні вимоги були отримані АТ «Державний Ощадний Банк України», проте, були повернуті без виконання.
Відповідно до п. 2.5. Постанови № 22 Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (далі - Постанова № 22), якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції. Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо: у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування"; немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено законами України, цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів; у розрахунковому документі платник-резидент не заповнив реквізит "Код країни нерезидента" отримувача; платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України; порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції. У разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 цієї глави, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).
Згідно п. 2.20, 2.21 Постанови № 22 якщо платіжні вимоги на примусове списання коштів надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці платіжні вимоги з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих платіжних вимог недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до глави 5 цієї Інструкції. Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці платіжні вимоги повертаються без виконання згідно з пунктом 2.18 цієї глави. Платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то вони цього самого дня виконуються частково відповідно до пункту 5.10 глави 5 цієї Інструкції. Якщо на його початок на рахунку платника не буде коштів для виконання платіжних вимог, то такі документи цього самого дня повертаються відповідно до пункту 2.18 цієї глави.
Відповідно до п. 2.18 Постанови № 22 Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», у разі відмови виконати платіжну вимогу, оформлену стягувачем, обтяжувачем або отримувачем (якщо договірне списання коштів), банк у день її надходження має зробити на її зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої платіжна вимога не може бути виконана, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати цю платіжну вимогу в орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів чи банк, від якого вона надійшла.
Додані позивачем до матеріалів справи платіжні вимоги: № В8 від 19.02.2020, № В8 від 05.03.2020, № В8 від 15.05.2020 , № В8 від 19.08.2020 містять напис на зворотньому боці, виконаний представниками АТ «Ощадбанк». Відповідно до даного напису: "Платіжна вимога повертається без виконання відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України « Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 р.. № 145 - ІХ, Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22".
Згідно листа № 11658/8 від 27.03.2020 державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко Уляна Юріївна повідомила позивача про те, що 24.03.2020 АТ «Ощадбанк» повернув платіжну вимогу № В8 від 19.02.2020 без виконання.
До матеріалів справи додано постанову про арешт коштів боржника від 16.03.2020 у виконавчому провадженні № 61309426, відповідно до якої державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко Уляна Юріївна постановила накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у АТ «Комерційний банк «Приватбанк», а також, на всі інші грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
27.03.2020 АТ «Державний ощадний банк України» надіслало до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) лист № 46/14-06/1390/22394. Відповідно до даного листа, АТ «Державний ощадний банк України» розглянуло постанову про арешт коштів боржника від 16.03.2020 постановлену Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та залишило її без виконання з огляду на приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України « Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 р.. № 145 - ІХ, Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22.
До матеріалів справи додано виклик державного виконавця, Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відповідно до якого представник Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» викликався у центральний відділ державної виконавчої служби 30.07.2020 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за невиконання законних вимог державного виконавця (докази направлення чи отримання вимоги суду не надані).
До матеріалів справи додано виклик державного виконавця, Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відповідно до якого представник Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» викликався у центральний відділ державної виконавчої служби 17.08.2020 для розгляду справи про адміністративне правопорушення за невиконання законних вимог державного виконавця (докази направлення чи отримання вимоги адресатом суду не надані).
Позивачем до матеріалів справи додано виклик державного виконавця, Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відповідно до якого представник Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» викликався у центральний відділ державної виконавчої служби 25.08.2020 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за невиконання законних вимог державного виконавця.
Суд зазначає, що дані документи - виклики державного виконавця не мають реєстраційних номерів та дати складання. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення даних вимог АТ «Ощадбанк». Також, з доданих до матеріалів справи доказів неможливо встановити чи було сформовано за наслідком даних документів, зазначені в текстах викликів державного виконавця адміністративні протоколи.
До матеріалів справи додано вимогу державного виконавця, Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), № 175 - 34/23964/8 від 25.08.2020, відповідно до якої державний виконавець вимагав у АТ «Ощадбанк» провести списання коштів з рахунків боржника відповідно до платіжної вимоги № В8 від 19.08.2020 на суму 2690812,24 грн. Доказів направлення даної вимоги до матеріалів справи не додано.
Згідно платіжного доручення № 3069165 від 24.09.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» перерахувало на рахунок Приватного акціонерного товариства «Сєверодонецьке науково - виробниче об'єднання «Імпульс» грошові кошти в розмірі 2098898,09 грн. Призначення платежу: «перераховуються кошти зг. Ріш. Господ. Суду Дніпропетровс. Обл. від 09.01.2020 по судовій справі № 904/2182/19 за догов. № ПР/Ш - 18258/НЮ від 26.04.2018р.».
Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю дій відповідача по не виконанню платіжних вимог органів державної виконавчої служби.
За твердженням позивача, між ним та відповідачем виникли позадоговірні грошові зобов'язання внаслідок безпідставного набуття та зберігання АТ «Ощадбанк» грошових коштів у розмірі 2098898,09 грн., які останній мав списати з рахунку Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Сєверодонецьке науково - виробниче об'єднання «Імпульс» відповідно до платіжної вимоги №В8 від 19.02.2020 в виконавчому провадженні № 61309426, яке було відкрито на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2020 у справі № 904/2182/19. Отже, за твердженням позивача відповідачем були без достатньої правової підстави збережені його кошти, в зв'язку з чим він вбачає підстави для нарахування 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Цивільний Кодекс передбачає чотири види поза договірних зобов'язань: зобов'язання, які виникають на підставі публічної обіцянки винагороди, зобов'язання, що виникають на підставі рятування чужого майна; зобов'язання, що виникають придбанням або зберіганням майна за рахунок другої особи без достатніх не те підстав; зобов'язання, що виникають на підставі заподіяння шкоди. На думку позивача між відповідачем та позивачем виникли позадоговірні зобов'язання передбачені ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Оскільки банк не набуває права власності на кошти, які зараховуються на рахунок клієнта, в даному випадку АТ "Українська залізниця", то банк не є особою, яка в розумінні ст. 1212 ЦК України набула майно або зберегла його без достатньої правової підстави
Позивачем до матеріалів справи не додано доказів, які б свідчили про те, що грошові кошти в розмірі 2098898,09 грн. були набуті (перебували у власності) та зберігалися АТ «Ощадбанк». Суду не було надано доказів того, що станом на день виставлення вимог виконавцем на рахунку боржника, відкритого у відповідача обліковувались кошти у сумі, вказаній у вимогах до списання.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з твердженням позивача, яке грунтується на позиції Верховного Суду, що до позадоговірних правовідносин, в тому числі тих, що виникли зі ст. 1212 ЦК України в разі безпідставного отримання та збереження грошових коштів, можуть бути застосовані норми ст. 625 ЦК України та нараховано 3% річних і інфляцію.
Проте, як було встановлено вище судом, до правовідносин між сторонами не може бути застосовано ст. 1212 ЦК України, оскільки, відповідач в даному випадку не є особою, яка безпідставно отримала та зберегла у себе грошові кошти позивача, оскільки, відповідач не набув відповідні кошти, а їх власником та особою, що зберегла і мала право розпоряджатись коштами на своєму рахунку є саме АТ "Українська залізниця". За таких умов, у відповідача перед позивачем не виникло грошового зобов'язання, яке могло бути підставою для застосовування норм ст. 625 ЦК України.
В контексті даної справи позивачу ще необхідно було довести наявність позадоговірних, або договірних цивільних або господарських грошових правовідносин та зобов'язань між сторонами, а також, порушення них відповідачем.
Зважаючи на недоведеність позивачем факту існування між сторонами грошових господарських або цивільних правовідносин та зобов'язань, Суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем 3% річних та втрат від інфляції на суму 2098898,09 грн.
Щодо твердження позивача, про протиправність дій або бездіяльності АТ «Ощадбанк» відносно вимог державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а саме, не списання коштів з рахунку Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рахунок Приватного акціонерного товариства «Сєверодонецьке науково - виробниче об'єднання «Імпульс», як того вимагали платіжні вимоги № В8 від 19.02.2020, № В8 від 05.03.2020, № В8 від 15.05.2020 вимогу № В8 від 19.08.2020, внаслідок чого між позивачем та відповідачем утворились позадоговірні грошові відносини.
Відповідно до ч. 2, ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1.4. Постанови № 22 списання примусове (далі - примусове списання коштів) - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом;
Відповідно до п. 1.7. Постанови № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Відповідно до п. 5.3. Постанови Національного банку України № 22 примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі [орган державної виконавчої служби (державні виконавці) та приватні виконавці] на підставі виконавчих документів, установлених законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в України», стягувач - особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом; ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Таким чином, з огляду на все викладене вище, Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини в даній справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження», у випадку незаконності дій або бездіяльності Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» (відповідач) до нього мали бути застосованими санкції з боку Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), як це передбачено ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження».
Доказів застосування державним виконавцем таких санкцій, а також, доказів того, що державним виконавцем встановлено протиправність дій або бездіяльності Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до матеріалів справи не додано.
Також, в даному випадку, Суд зазначає, що у виконавчому провадженні саме на державного виконавця покладено обов'язки та права вимагати виконання приписів виконавчих документів, накладання штрафних санкцій, визначення протиправності дій або бездіяльності АТ «Ощадбанк».
Також суд зазначає, що відповідачем було повернуто без виконання вимоги виконавця згідно п. 2.18 Постанови № 22, оскільки, відповідно до ч. 3 ЗУ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», Забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Акціонерне товариство «Українська Залізниця» знаходиться у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації у Законі України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Як вбачається з посилань сторін, питання щодо можливості вчинення виконавчих дій щодо боржника АТ "Українська залізниця" вирішувались у судовому порядку, в тому числі розглядались Верховним Судом.
Отже правова невизначеність з приводу можливості виконання рішень по стягненню заборгованості з АТ "Українська залізниця", з огляду на вищезазначені норми законодавства, не може бути підставою для визнання дій банку протиправними, при дотриманні ним вимог п. 2.18 Постанови № 22.
Суд звертає особливу увагу сторін на тих обставинах, що у відповідача перед позивачем не існувало грошових зобов'язання (договірних чи позадоговірних), прострочення яких могло б бути підставою для застосування норм ст. 625 ЦК України та відповідно нарахування 3% річних та втрат від інфляції за порушення грошового зобов'язання. Натомість, виконавче провадження, в рамках якого виконавець направляв до відповідача вимоги про сплату грошових коштів, було відкрито на виконання рішення суду по стягненню з АТ "Українська залізниця" грошових коштів на користь позивача. Тобто саме у АТ "Українська залізниця" існувало не виконане грошове зобов'язання перед позивачем, в зв'язку з неналежним виконанням якого можуть бути застосовані норми ст. 625 ЦК України та стягнуто 3% річних та втрати від інфляції.
Щодо посилання позивача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 № 761/6144/15-ц, від 25.06.2019 № 924/1473/15 з приводу можливості суду самостійно здійснити вірну правову кваліфікацію відносин сторін та відповідно застосувати норму, яка підлягає застосуванню до відповідних правовідносин.
Суд наголошує, що в даному випадку позивач чітко визначив свою позовну вимоги, заявивши про стягнення 3% річних та втрат від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України, в зв'язку з чим суд не може застосувати інші норму, ніж та, що передбачає стягнення 3% річних та втрат від інфляції, оскільки, це буде виходом за межі позовних вимог у даному випадку, що суперечить ст. 237 ГПК України. За таких умов позиції Верховного Суду у вищезазначених справах не можу бути застосована у даній справі.
Натомість, ефективним способом захисту права позивача в зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання є саме звернення до суду з приводу стягнення 3% річних та втрат від інфляції з належного відповідача - АТ "Українська залізниця".
З огляду на все вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 36816,74 грн. та інфляційних витрат у розмірі 37990,05 грн. задоволенню не підлягають.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12 - Г, ідентифікаційний код юридичної особи: 00032129) на користь Акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково - виробниче об'єднання «Імпульс» (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, площа Перемоги, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 31393258) втрат від інфляції у розмірі 37990 ( тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 05 коп. та 3% річних у розмірі 36816 ( тридцять шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 74 коп. - відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко