26.04.2021 року м. Дніпро Справа № 904/2191/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А., розглянувши без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020р. (повний текст рішення складено 30.12.2020р., суддя - Загинайко Т.В., м. Дніпро) у справі за позовом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості 87 753,15 грн.
1. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР" на користь Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради 76 746,61 грн. заборгованості з орендної плати, 9 412,00 грн. пені, 1 153,01 грн. 3 % річних, 423,53 грн. інфляційних втрат та 2 102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів сплати орендної плати, нарахованої позивачем на виконання умов договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 1 майно-11 за період з березня 2019р. по грудень 2019р. на суму 76 746,61 грн., а отже відповідачем неналежно виконані свої зобов'язання зі сплати орендної плати внаслідок чого позовні вимоги щодо стягнення боргу підлягають задоволенню. Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такий розрахунок є вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом визнано необґрунтованими заперечення відповідача, що майно за договором було повернуто відповідачем за приймально-здавальними актами від 06.03.2019р. та 07.03.2019р. ТОВ "Весташляхбуд" на зберігання за вказівкою позивача та третьої особи-2, тому з березня 2019р. він фактично не користувався майном. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що приймально-здавальні акти від 06.03.2019р. та 07.03.2019р. стосуються технічного стану майна, автомобілі були на ходу, мали технічні несправності та ознаки недоукомплектованості, а отже не впливали на користування майном. Крім того, суд звернув увагу, що розділом 6 договору визначені обов'язки орендаря, зокрема, щодо забезпечення збереження орендованого майна. Погодження з орендодавцем способів збереження орендованого майна умовами договору не передбачено.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020р., у задоволенні позовних вимог відмовити.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- на думку скаржника, існують підстави для скасування оскаржуваного рішення з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Також має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
- відповідачем не порушено умови договору оренди, оскільки 06.03.2019р. та 07.03.2019р. ним було передано майно, що є об'єктом оренди за вказівкою позивача та третьої особи - КП "Парковка та реклама" на зберігання ТОВ "Весташляхбуд", що підтверджується доданими до відзиву копіями Приймально-сдавальних актів, які були складені представником відповідача та приймаючою стороною - ТОВ "Весташляхбуд". Таким чином, з березня 2019р. відповідач фактично не користувався майном, за яке позивач вимагає сплатити грошові кошти;
- вимоги зі сплати 3 % річних, інфляційних втрат та пені відповідач також не визнає, оскільки вони є похідними від вимоги щодо сплати боргу;
- суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні заяви про розгляд справи з викликом сторін, тим самим позбавивши відповідача можливості доведення перед судом переконливості своєї правової позиції.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою від 15.02.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
24.07.2018р. між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР" (далі - орендар, відповідач) укладено Договір № 1 майно-11 оренди окремого індивідуально визначеного майна комунальної власності міста (далі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (далі - об'єкт оренди) вакуумно-підмітально-прибиральна машина AUSA В200Н - 2 одиниці (державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) для використання підприємством за призначенням балансоутримувачем якого є управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради.
Договір оренди вважається укладеним з моменту підписання його сторонами (п. 2.1. договору).
Вступ орендаря у платне строкове користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акта приймання-передавання з КП "Парковка та реклама", який треба оформити в 5-денний термін, і в якому визначається технічний стан об'єкта (п. 2.2. договору).
Об'єкт оренди вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання з КП "Парковка та реклама" (п. 2.4. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує річну орендну плату у розмірі 30 % від незалежної вартості об'єкта оренди. Орендна плата становить 10 546,70 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції - червень 2018р.).
Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2018р. визначається шляхом коригування її розміру за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.
Орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок КП "Парковка та реклама", щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного, з подальшим перерахуванням 70 % коштів до міського бюджету. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Індекс інфляції визначається щомісячно Держкомстатом України. Розмір орендної плати може бути переглянуто у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплаті підлягає весь період строкового користування орендарем об'єктом оренди від дня вступу у строкове користування до фактичного повернення об'єкта оренди КП "Парковка та реклама" за актом.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені згідно з чинним законодавством у розмірі 0,5 % від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на період, за який нараховується пеня (п. 4.5. договору).
Згідно з п. 4.6. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі КП "Парковка та реклама".
Договір діє з 24.07.2018р. по 24.06.2021р. включно (п. 11.1 договору).
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 24.07.2018р., затвердженого директором комунального підприємства "Парковка та реклама" Шабліян О.В., ТОВ "Житлосервіс-КР" прийнято 24.07.2018р. у строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно за Договором № 1 майно-11.
Згідно з приймально-здавальними актами від 06.03.2019р. та 07.03.2019р. орендоване відповідачем майно - вакуумно-підмітально-прибиральна машина AUSA В200Н - 2 одиниці (державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) передано ТОВ "Весташляхбуд" на підставі наказу ТОВ "Житлосервіс-КР".
Актом прийому-передачі від 26.12.2019р., на підставі Договору оренди № 1 майно-11, ТОВ "Житлосервіс-КР" повернуто зі строкового платного користування окреме індивідуально визначене майно, балансоутримувачем якого є Департамент розвитку інфраструктури міста Кривого Рогу виконкому Криворізької міської ради. До акту додано акти огляду технічного стану майна. Вказаний акт містить застереження про те, що станом на 26.12.2019р. заборгованість з орендної плати ТОВ "Житлосервіс-КР" за Договором № 1 майно-11 від 24.07.2018р. становить 151 728,23 грн. (без урахування пені та нарахування за грудень 2019р.), рахунок за грудень 2019р. буде надано в січні 2020р. (після оприлюднення індексу інфляції за грудень).
12.03.2020р. Управлінням комунальної власності міста на адресу директора ТОВ "Житлосервіс-КР" було направлено претензію № 17/16/887 про сплату заборгованості за договором оренди, відповідно до якої станом на 30.01.2020р. за ТОВ "Житлосервіс-КР" існує заборгованість з орендної плати в розмірі 76 746,61 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати орендної плати або надання відповідачем відповіді на пред'явлену позивачем претензію.
Таким чином, невиконання відповідачем свого обов'язку зі сплати орендної плати за Договором №1 майно-11 стало причиною для звернення до місцевого господарського суду за захистом своїх порушених прав.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. ст. 11, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладений Договір № 1 майно-11 оренди окремого індивідуально визначеного майна комунальної власності міста від 24.07.2018р., що за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
При укладанні договору сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, зокрема щодо предмету договору, ціни та строку його дії.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ч. 1 ст. 765 ЦК України).
На виконання умов договору, відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 24.07.2018р., КП "Парковка та реклама" передало ТОВ "Житлосервіс-КР" у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - вакуумно-підмітально-прибиральну машину AUSA В200Н у кількості - 2 одиниці, державний номер 39076 АЕ, НОМЕР_2 .
Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Оскільки матеріали даної справи не містять доказів сплати орендної плати, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про існування у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 76 746,61 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 21.04.2019р. по 28.02.2020р. в розмірі 9 412,00 грн., а також 423,53 грн. інфляційних втрат та 1 153,01 грн. 3 % річних.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені колегія суддів враховує наступне.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В пункті 4.5. договору сторонами визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені згідно з чинним законодавством у розмірі 0,5 % від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на період, за який нараховується пеня.
Перевіривши розрахунок суми пені за період з 21.04.2019р. по 28.02.2020р. в розмірі 9 412,00 грн., апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок є вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Згідно з приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані розрахунки є арифметично вірними, а тому позовні вимоги щодо стягнення 423,53 грн. інфляційних втрат та 1 153,01 грн. 3 % річних підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє посилання скаржника на те, що ТОВ "Житлосервіс-КР" з березня 2019р. фактично не користувалося орендованим майном внаслідок передання майна відповідно до приймально-здавальних актів від 06.03.2019р. та 07.03.2019р. з огляду на наступне.
Пунктом 2.4. договору встановлено, що об'єкт оренди вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання з КП "Парковка та реклама".
Провівши аналіз змісту приймально-сдавальних актів від 06.03.2019р. та 07.03.2019р., на які посилається ТОВ "Житлосервіс-КР", апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дані акти за своєю природою не підтверджують факт повернення орендованого майна, а лише фіксують технічний стан автомобілів, які є предметом оренди відповідно до договору.
Щодо посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд відмовивши у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи з викликом сторін, позбавив останнього можливості доведення перед судом переконливості своєї правової позиції колегія суддів враховує наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в письмових запереченнях (вх. № 35373/20 від 04.08.2020р.) просив місцевий господарський суд розглянути позовну заяву в порядку загального позовного провадження та повідомити сторони про час та місце судового засідання. При цьому, відповідач посилався на те, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області та КП "Парковка та реклама" Криворізької міської ради, яких залучено у якості третіх осіб. На думку відповідача, обсяг та характер доказів у даній справі виключає можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки правовідносини пов'язані з виконанням грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 4 ст. 250 ГПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Відмовляючи відповідачу у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, місцевий господарський суд в ухвалі від 10.08.2020р. дійшов висновку, що наведені відповідачем у клопотанні обставини не можуть свідчити про необхідність переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. При цьому суд виходив з того, що предметом спору у даній справі є стягнення орендної плати, пені, 3 % річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 87 753,15 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Характер спірних правовідносин має незначну складність, а обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення учасників справи, та входять до предмету доказування, підлягають встановленню на підставі поданих суду доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи та письмових поясненнях та не вимагають заслуховування усних пояснень учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що ч. 4 ст. 250 ГПК України закріплено дискреційні повноваження суду в межах процесуального закону зі свободою розсуду вирішити питання про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.
Апеляційний господарський суд не вбачає порушень місцевим господарським судом процесуальних прав відповідача та можливості доведення перед судом переконливості своєї правової позиції, оскільки міркування відповідача щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження не підтверджені вагомими аргументами, доказами та не є очевидними.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не отримали свого підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020р. у справі 904/2191/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков