ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
21 квітня 2010 року 13:04 № 2а-3761/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Міністерство закордонних справ України
до Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про скасування постанови про накладення штрафу
за участю представників сторін:
від позивача: Волошин Т.В. -за довіреністю;
від відповідача : не з'явився
встановив:
У вересні 2008 року Позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Відповідача, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про скасування постанови про накладення штрафу та зупинення виконавчого провадження.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2008 року у справі № 2-а-181/2008 позов задоволено частково та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.09.08 про накладення штрафу на МЗС України у розмірі 510 грн. за невиконання постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 25.07.08 у справі № 2-А-6/1.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2008 року скасовано в зв'язку з порушенням правил предметної підсудності, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції -Окружного адміністративного суду міста Києва.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для накладення штрафу відповідно до ст. 87 Закону України „Про виконавче провадження” є невиконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.07.08 року у справі № 2-А-6/1 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України, яким часткового задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення його на роботі на посаді другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці. Проте, Позивач не може виконати рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-А-6/1, оскільки для проходження дипломатичної служби на посадах в закордонних дипломатичних установах України працівники дипломатичної служби не лише призначаються на відповідну посаду наказом Міністра закордонних справ України, а й, згідно з статтею 20 Закону України „Про дипломатичну службу” направляються у довготермінове відрядження до відповідної закордонної дипломатичної установи України. Крім того, відповідно до штатного розпису Посольства України в Гвінейській Республіці в зазначеній закордонній дипломатичній установі України передбачена лише одна посада другого секретаря, на якій з 25.12.07 року працює інший працівник дипломатичної служби. Тому виконання постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 25.07.08 року у порядку, вказаному в цій постанові, а саме шляхом поновлення ОСОБА_2 на посаді другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці, спричинить, як порушення з боку МЗС встановленого Законом України „Про дипломатичну службу” порядку направлення працівників дипломатичної служби у закордонні довготермінові відрядження, так і законні права працівника, який на даний час працює на посаді другого секретаря Посольства України в Гвінейській Республіці.
В судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги. В підтвердження своїх доводів вказав, що звертався до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, про що повідомляв Відповідача, тому підстави для накладення штрафу на Позивача були відсутні. Крім того, зазначив, що на даний час рішення суду виконане.
Відповідач позов не визнав. В своїх запереченнях посилався на те, що рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. Незважаючи на цю обставину, Позивач тривалий час утримувався від виконання рішення. Звернення до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення не вважає підставою для невиконання вимог державного виконавця, оскільки належних доказів такого звернення Позивач Відповідачу не надав, будь-яка інформація щодо розгляду такої заяви до виконавця не надходила. 22.08.2008 державний виконавець звертався з запитом до Дніпровського районного суду, в якому просив повідомити про стан розгляду заяви МЗС України від 01.08.2008 року про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, однак відповіді до виконавчого органу не надійшло. Зважаючи на те, що термін виконання рішення суду, встановлений ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження” сплив, 15.09.2008 року державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу на боржника. Крім того зазначив, що боржник в подальшому виконав рішення суду, не дочекавшись ухвали Дніпровського районного суду м. Києва щодо розгляду заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, що в свою чергу спростовує твердження самого ж Позивача з приводу неможливості виконання рішення Дніпровського районного суду у порядку, вказаному в цьому рішенні.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Дніпровським районним судом міста Києва 25.07.2008 року винесено рішення у справі № 2-А-6/1 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України, за яким зобов'язано останнього поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці.
На підставі виконавчого листа № 2-а-6/1, виданого 25.07.2008 року Дніпровським районним судом м. Києва головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Євтушенко Н.С. 01.08.2008 відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника, Міністерство закордонних справ України, добровільно виконати рішення суду до 07.08.2008 року.
Відповідно до ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру -у двомісячний строк.
Відповідно до ст. 77 Закону України „Про виконавче провадження” рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Проте, ні у строк, встановлений для добровільного виконання, ні у двомісячний строк рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.07.2008 року про поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці виконано не було.
Згідно зі ст. 87 Закону України „Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.
У відповідності з зазначеними нормами 15.09.2008 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 510 грн.
Доводи Позивача про неможливість виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.07.2008 року у порядку, визначеному в цьому рішення і, відповідно, неправомірність накладення на Позивача штрафу за невиконання такого рішення, суд вважає не переконливими з огляду на наступне.
З матеріалів виконавчого провадження № 75 з виконання виконавчого листа у справі №2-а-6/1 від 25.07.2008 року, а саме з листа Міністерства закордонних справ України на ім'я заступника директора Департаменту -начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України І.В.Миронюка від 01 серпня 2008 року № 721/17-601-1271 вбачається, що під час судового засідання при розгляді справи про поновлення на роботі ОСОБА_2 працівником МЗС України доводились до відома суду обставини, за яких, на думку МЗС, в разі поновлення на роботі ОСОБА_2, буде порушено порядок направлення працівників у закордонне довготермінове відрядження та порушені права працівника, який працює на посаді другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці, а також про інші обставини, які унеможливлять або утруднять виконання рішення суду. Відповідно, зазначені обставини були враховані Дніпровським районним судом м. Києва при винесенні рішення 25 липня 2008 року, яким поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці. Рішення суду набрало законної сили з 25.07.2008 року і підлягало негайному виконанню.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів виконавчого провадження, обставини, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчого провадження, визначені ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження”, відстрочку чи розстрочку виконання згідно ст. 33 чи давали б підстави для відкладення виконавчих дій згідно ст. 32 цього Закону -були відсутні.
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені Законом України „Про виконавче провадження”.
За наведених обставин, державний виконавець правомірно застосував до Міністерства закордонних справ України штрафні санкції у розмірі 510 грн. відповідно ст. 87 Закону України „Про виконавче провадження”.
Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-6/1, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 25.07.2008 року закінчено 19.05.2009 року згідно п.8 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”.
Відповідно до п. 8 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
До того ж, Міністерство закордонних справ України своїм листом ще 05.03.2009 року №721/17-601-365 проінформувало виконавчий орган про наявність наказу МЗС України №169-ос від 24.02.2009 року „Про поновлення на роботі та звільнення ОСОБА_2” та листа МЗС України № 210/36-914-493 від 26.02.2009 року, яким позивача належним чином проінформовано про заходи, які були вжиті Міністерством задля виконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 25.07.2008 року в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі, та просило винести постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 2-А-6/1 від 25.07.2008 року.
Матеріали виконавчого провадження містять Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2009 року, в якій, зокрема, зазначено, що „враховуючи те, що на даний час постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2008 року в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі виконана і іншого встановлення способу і порядку не потребує, а в частині виплати йому компенсації у ВКВ не набрала законної сили, про що заявив в судовому засіданні представник МЗС України, заява МЗС України про встановлення способу і порядку виконання судового рішення не підлягає задоволенню”.
Наведені вище обставини в своїй сукупності спростовують твердження Позивача про наявність обставин, які унеможливлювали виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.07.2008 року у порядку, визначеному в цьому рішенні та у встановлений державним виконавцем строк. Тому позовні вимоги Позивача суд вважає необґрунтованими, а дії Відповідача правомірними та такими, що вчинялись у відповідності до норм Закону України „Про виконавче провадження”.
Судові витрати, які підлягають стягненню відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України -відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові Міністерства закордонних справ України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови від 15.09.2008 року про накладення штрафу у розмірі 510 грн. відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.І. Шейко