ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 квітня 2021 року Справа № 906/561/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: Невисевич М.В.
відповідача: Раєцький А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2021р. у справі №906/561/20, ухвалене суддею Кудряшовою Ю.В., повний текст рішення складено 12.02.2021 р.
за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
до відповідача Демченко Наталії Михайлівни
про зобов'язання звільнити торгівельний майданчик та стягнення 16038, 00 грн.
Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про зобов'язання відповідача звільнити торгівельний майданчик №31 шляхом вивозу кіоску за межі ПР "Кооперативний ринок". Також позивач просить стягнути з відповідача 16 038,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельного майданчика №31.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору №60 від 31.12.2013 в частині звільнення торговельного майданчика від кіоску після припинення дії договорів.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05 лютого 2021 року у справі №906/561/20 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження по справі №906/561/20 та скасувати рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/561/20 від 05.02.2021 р. та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 р., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2021 р. у справі №906/561/20 та призначено справу до розгляду.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Разом з тим, представник повідомив, що зареєстрований з використанням електронного цифрового підпису та просить суд використати систему відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 р. клопотання Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (в особі представника Невисевич М.В.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/561/20 - задоволено. Відеоконференція буде проведена за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://vkz.court.gov.ua).
15.04.2021 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Демченко Наталії Михайлівни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Разом з тим, представник повідомив, що зареєстрований з використанням електронного цифрового підпису та просить суд використати систему відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 р. клопотання Демченко Наталії Михайлівни (в особі представника Раєцького А.О. ) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/561/20 - задоволено. Відеоконференція буде проведена за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://vkz.court.gov.ua).
20.04.2021 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника Демченко Наталії Михайлівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2021 р. у справі №906/561/20, рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2021 р. у справі №906/561/20 - залишити без змін.
У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2021 р. прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2021 року по справі №906/561/20 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає що рішення Господарського суду Житомирської області прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.02.2021 р. у справі №906/561/20 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що станом на дату звернення до суду з даним позовом Демченко Н.М. , яка припинила підприємницьку діяльність, не звільнила торговельні майданчики і на них розміщені кіоски з товаром відповідача. Крім того, місцевий суд акцентує увагу на тому, що подання нового позову на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за період з 01.07.2018 по 01.05.2020 на загальну суму 16038,00 грн. після прийняття Коростишівським районним судом Житомирської області рішення суду від 28.09.2018 у справі №280/1068/18 яке набрало законної сили, про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 01.01.2018 по 01.07.2018 на загальну суму 4374,00 грн. на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, суд першої інстанції розцінив як зловживання правом та порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт стверджує, що рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/561/20 є таким, що постановлене з порушенням матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав.
В свою чергу, судом не застосовано ч.4 ст.75 ГПК України, встановлені обставини у рішенні Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2018 року, де встановлено невиконання Демченко Н.М. ч.1 ст. 785 ЦК України і тому застосовано ч.2 ст.785 ЦК України та стягнуто неустойку за час прострочення користування торгівельним майданчиком №31 до 01.07.2018р.
В свою чергу, відповідач не виконав рішення суду та ч.1 ст.785 ЦК України та продовжує користуватися торгівельним майданчиком № 31 . Крім того, Демченко Н.М. було направлено претензії №38 від 13.02.2019р. та №33 від 30.01.2020р., на які вона не відреагувала.
Разом з тим, ПР «Кооперативний ринок» в листі № 33 від 30.01.20р. просив відповідача звільнити від товару кіоск, розміщений на торгівельному майданчику № 31 для переміщення кіоску на штраф майданчик згідно п.4.2.5 договору. Відповідач отримав лист, але не звільнив кіоск від товару і продовжує користуватися торгівельним майданчиком № 31 , на якому розміщений кіоск, який належить відповідачу.
01.04.2020 року комісія склала акт про неможливість переміщення кіоску на штраф майданчик.
Враховуючи дані обставини, ПР «Кооперативний ринок» звернувся до Господарського суду Житомирської області про зобов'язання відповідача звільнити торгівельний майданчик №31 від кіоску шляхом вивезення його за межі ПР «Кооперативний ринок», тим самим захищаючи свої майнові права на торгівельний майданчик № 31 . Майнові права на торгівельний майданчик № 31 доведені та встановлені в рішенні Коростишівського районного суду Житомирської області у справі №280/1068/18. Відмовляючи в позові щодо звільнення торгівельного майданчика № 31 від кіоску, суд фактично узаконює невиконання зобов'язань відповідачем ч. 1 ст.785 ЦК України та ст.612 ЦК України і ст.610 ЦК України, тим самим перешкоджає ПР «Кооперативний ринок» використовувати торгівельний майданчик №31 в своїй статутній діяльності.
Щодо стягнення неустойки згідно ч.2 ст.785 ЦК України, необхідною умовою є наявність вини в особі, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог ст..614 ЦК України. В даному випадку Демченко Н.М. навмисно не виконує свого обов'язку щодо виконання п.4.3.8 договору №60. Таким чином, обов'язок повернення торгівельного майданчика № 31 як за законом, так і за договором №60 був покладений на відповідача, яка не надала будь-яких пояснень чи доказів, що вона вжила заходи по поверненню торгівельного майданчика № 31 , але незалежно від її бажання торгівельний майданчик не повернутий Орендодавцеві. Тому, відповідач повинна нести відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення встановленого ч.2 ст.785 ЦК України.
Обґрунтовуючи заперечення щодо вимог апеляційної скарги, представник Демченко Наталії Михайлівни , зазначає, що рішення Господарського суду Житомирської області у №906/561/20 від 05 лютого 2021 року є законним та обґрунтованим, ухваленим без порушення норм матеріального і процесуального права; під час розгляду справ відбулося повне і всебічне з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд вірно встановив обставини, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачка 05.02.2016 припинила підприємницьку діяльність. Оскільки, відповідачка припинила свою підприємницьку діяльність, тому позбавлена права здійснювати торгівлю на ринку і, як факт, використовувати кіоск, який знаходяться на торгівельному майданчику.
Позивач, який мав намір перемістити кіоск на штрафмайданчик, міг перевірити, шляхом ознайомлення з інформацією на табличці, яка в порядку п.16 Правил торгівлі на ринках має бути на торговельному місці, прізвище, ім'я та по батькові, номер свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, особи, яка здійснює господарську діяльність. Отже, відповідач припинив підприємницьку діяльність, а тому не може здійснювати торгівлю, відтак у суду відсутні підстави вважати, що відповідач продовжує використовувати торгівельні місця.
Також суд першої інстанції встановив, що акт від 01.04.2020, який складений комісією позивача, не є доказом продовження використання торгівельних місць відповідачкою та вчинення позивачем заходів направлених на переміщення кіоску на штраф майданчик, а тому позивачем не було доведено що станом на дату звернення до суду з даним позовом Демченко Н.М. , яка припинила підприємницьку діяльність, не звільнила торговельні майданчики і на них розміщені кіоски з товаром відповідача. Відповідач вважає вірним висновок суду, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він намагався вживати заходи щодо переміщення тимчасової споруди відповідача за межі площ торговельних майданчиків за весь час, що минув після 08.09.2018, і оцінено цей позов як зловживання правом та порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.13 ЦК).
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2013 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець, позивач) та Демченко Наталією Михайлівною (орендар/відповідач) укладено договір оренди № 60.
За умовами п.1.1. Договору, предметом договору є торгівельний майданчик № 31 , загальною площею 6,75 кв.м, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку.
Відповідно до п.1.3 даного Договору, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.
За умовами п.2.1, укладеного між сторонами договору, Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії Договору відповідно до п.6.
Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що орендна плата складає 364,50 грн. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.
Відповідно до пункту 4.1, підпунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 договору орендодавець зобов'язується передати у тимчасове користування орендарю об'єкт оренди на умовах і в строк, передбачені цим договором; надавати послуги, визначені цим договором; підтримувати територію, на якій розташований об'єкт оренди в належному санітарно-технічному стані.
Підпунктом 4.2.5 договору, сторони погодили, що у разі якщо орендар після припинення дії договору в семиденний термін не звільнить об'єкти оренди, орендодавець переміщає тимчасову споруду, що встановлена на орендованому торгівельному місці, на штрафмайданчик ринку.
Відповідно до п.4.3.3 Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Підпунктом 4.3.6 договору передбачено, що орендар зобов'язується, зокрема, мати на видному і доступному для огляду місці табличку встановленого зразка з повною інформацією про підприємця та продавця (реалізатора), а також забезпечити наявність на торговельному місці копій свідоцтва про державну реєстрацію СПД (витягу, виписки), патенту, ліцензії (у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню), документів, що підтверджують якість і безпечність товарів, договору оренди та квитанцій про сплату орендної плати.
Згідно п. 4.3.8 договору, у разі припинення або розірвання договору, орендар у 7-ми денний термін зобов'язується звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря.
Відповідно до п. 6.1. договору останній укладено на 1 рік, і діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 включно.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що якщо орендар має намір укласти Договір на наступний строк, він зобов'язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору подати Орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів; за умови відсутності в орендодавця заперечень Договір може бути пролонгований на такий же термін; в іншому випадку Договір припиняє дію відповідно до п.6.1.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 28.09.2018 року у справі №280/1068/18 за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Демченко Н.М. про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки - задоволено. Стягнуто з Демченко Наталії Михайлівни на користь ПР «Кооперативний ринок» - 12 757,50 грн. заборгованості з орендної плати та 4374 грн. неустойки за договором оренди №60 від 31.12.2013 р.
З даного рішення вбачається, що позивач, вважаючи договір оренди припиненим з 01.01.2018 та враховуючи, що відповідач не повернув предметів оренди за договорами, на підставі ст.785 ЦК України заявив вимогу про стягнення 12757,50 грн. заборгованості з орендної плати та 4374,00 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчика за час прострочення.
13.02.2019 позивач направив відповідачу лист № 38, в якому пропонував терміново сплатити заборгованість за Рішенням суду №280/1068/18 та нараховану неустойку і укласти договір на торгівельний майданчик №31 на 2019 рік або повернути його ПР "Кооперативний ринок" згідно акта прийому-передачі
30.01.2020 позивач на адресу відповідача направив лист за вих. №33, згідно якого повідомив відповідача проте, що ним не виконано зобов'язання щодо звільнення торговельного майданчика №31 та запропонував укласти договір на 2020 рік, в іншому випадку зазначив, що буде змушений звернутись з відповідним позовом про зобов'язання звільнити майданчик в примусовому порядку.
В подальшому, 01.04.2020 комісією в складі зам.директора ПР "Кооперативний ринок" Княжик О.М. , охоронника Кучера І.М. , контролера ринку Докукіної О.В. та депутата Коростишівської міської ради Станчика С.М. , складено акт про те, що відповідно до карти-схеми розміщення торгівельних місць на ПР "Кооперативний ринок", розробленої Житомиркомундорпроектом на виконання п. 7 Правил торгівлі в 2003 році, на торгівельному майданчику № 31 площею 6,75 кв. м, розміщений кіоск ФОП Демченко Наталії Михайлівни , який використовується нею в господарській діяльності без договору оренди. Комісією підтверджено, що станом на 01.04.2020 кіоск, розміщений на торгівельному майданчику № 31 від товару не звільнений, ФОП Демченко Н.М. продовжує використовувати його в своїй господарській діяльності. Також комісія встановила неможливість переміщення кіоску на штраф майданчик, в зв'язку з невиконанням обов'язку щодо звільнення його від товару, який в ньому знаходиться і належить ФОП Демченко Н.М..
Виходячи з наведеного, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про зобов'язання відповідача звільнити торгівельний майданчик №31 шляхом вивозу кіоску за межі ПР "Кооперативний ринок". Також позивач просить стягнути з відповідача 16 038,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельного майданчика №31.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05 лютого 2021 року у справі №906/561/20 в позові відмовлено повністю.
4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, внаслідок якого до боржника може бути застосовано, зокрема, неустойку.
Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
За змістом статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, норми матеріального права, яке регулює спірні правовідносини, врахувавши обґрунтування апеляційної скарги, а також пояснення представника апелянта, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.
На вирішення суду поставлено господарський спір, ініційований позивачем з причин ухилення, на його думку, відповідача від виконання обов'язку добровільно звільнити торговельний майданчик № 31 від кіоску після закінчення строку дії Договору оренди № 60.
Позивачем сформульовано дві позовні вимоги: про стягнення 16038 грн неустойки у розмірі подвійної плати подвійної неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за період прострочення повернення торговельного майданчика №31 з 01.07.2018 по 01.05.2020 та про звільнення торговельного майданчика № 31 на підставі п. 4.2.5 Договору оренди №60 від 31.12.2013 року.
З матеріалів справи вбачається, що позов подано до фізичної особи Демченко Наталії Михайлівни .
Однак, враховуючи підстави поданого позову, договір оренди №60 був укладений між позивачем та Демченко Наталією Михайлівною як фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Демченко Наталія Михайлівна з 06.05.2004 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, однак припинила підприємницьку діяльність 05.02.2016 р.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що на час подання позову до суду відповідач не мала статусу фізичної особи-підприємця.
Оскільки договір оренди №60 від 31.12.2013 укладений з відповідачем як підприємцем для провадження торгівельної діяльності, тобто для комерційного використання, правовідносини, пов'язані з його використання є господарськими, тому з урахуванням положень ст. 3, 4, 20, 45 ГПК України, ст. 51,52 ЦК України спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Поряд з цим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що до предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Отже, суд зобов'язаний дослідити умови договору оренди № 60 щодо можливості орендодавцем самостійно перемістити тимчасову споруду, що установлена на орендованих торгівельних місцях на штрафмайданчик ринку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в порядку підпункту 4.2.5 договору позивач мав намір перемістити кіоски, що розташовані на торгівельних місцях на штрафмайданчик. Однак перемістити кіоски виявилось неможливим, оскільки в них знаходиться товар Демченко Н.М . Доказом цього позивач вважає акт від 01.04.2020 року про неможливість переміщення кіоску з торгівельного майданчику №31.
Згідно п.16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002р., на торговельному місці продавця (фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності) установлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також розміщується копія патенту за фіксованим розміром податку чи копія свідоцтва про сплату єдиного податку та копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Аналогічну вимогу містив і п. 4.3.6 договору оренди №60 від 31.12.2013.
Отже, обов'язковою умовою здійснення суб'єктом підприємницької діяльності є факт його державної реєстрації, як суб'єкта підприємництва. А оскільки Демченко Н.М. з 05.02.2016 р. припинила свою підприємницьку діяльність, тому позбавлений права здійснювати торгівлю на ринку і, як факт, використовувати металеві кіоски для зберігання власного товару, які знаходяться на торгівельному майданчику № 31 .
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, який мав намір перемістити кіоски на штрафмайданчик, міг перевірити, шляхом ознайомлення з інформацією на табличці, яка в порядку п.16 Правил торгівлі на ринках має бути на торговельному місці, прізвище, ім'я та по батькові, номер свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, особи, яка здійснює господарську діяльність.
Таким чином, оскільки відповідач припинила підприємницьку діяльність, а тому згідно правил торгівлі на ринку не може здійснювати торгівлю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що Демченко Н.М. продовжує використовувати торгівельні місця.
Оцінка судом першої інстанції акту від 01.04.2020 року, який складений комісією позивача, як належного доказу продовження використання торгівельних місць Демченко Н.М. та наявності умислу у відповідача на ухилення від повернення об'єкта оренди узгоджується з оцінкою, наданою апеляційним судом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підставі наданих позивачем доказів суд позбавлений можливості достовірно встановити, що за станом на час звернення до суду з даним позовом Демченко Н.М. , яка припинила підприємницьку діяльність, продовжує використання торгівельного майданчика і зберігає на ньому власний товар.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійного розміру плати за користування торговельними майданчиками за період прострочення з 01.07.2018 року по 01.05.2020 року, при цьому в свою чергу не виконуючи умов укладеного договору в частині виконання п. 4.2.5 Договору оренди №60 від 31.12.2013 року, на підставі якого орендодавець наділений правом переміщення об'єкта, розміщеного не орендованому торгівельному місці, на штрафмайданчик.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, що позивачем вживалися заходи щодо переміщення кіоску за межі площ торговельних майданчиків за весь час, що минув після 01.07.2018 року, є підстави вважати, що позивач не скористався правом, передбаченим в підпункті 4.2.5 Договору оренди №60 від 31.12.2013 року, перемістити тимчасові споруди на штрафмайданчик ринку, обравши інший спосіб захисту порушеного права , який передбачає стягнення грошових коштів у вигляді неустойки.
Загальні засади цивільного законодавства будуються, за нормами ст.3 ЦК України, крім іншого, на основах справедливості , добросовісності і розумності.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 13 ЦК України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Орендодавець, всупереч умовам договору, не скористався наданими йому правами самостійного усунення об'єкта, який заважає йому використання предмета оренди на власний розсуд, натомість нараховує орендодавцю грошову неустойку подвійного розміру, в чому вбачається намір орендодавця отримати додаткову винагороду у несправедливий спосіб.
Враховується також, що орендодавець уже звертався до суду, і Коростишівським районним судом Житомирської області по справі №280/1068/18 з Демченко Н.М. на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" було стягнуто 12 757,50 грн. заборгованості з орендної плати, 4374 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 01.01.2018 року по 01.07.2018 року на загальну суму 17131,50 грн.
Ураховуючи доведений факт припинення здійснення орендарем підприємницької діяльності з 05.02.2016 року, стягнення неустойки за попередній період та усунення орендодавця від виконання певних умов договору, які дозволили б йому відновити свої права на указаний об'єкт, колегія суддів вважає, що судом не було з достовірністю встановлено тих обставин, які є необхідними для встановлення у справі при застосуванні положень частини 2 ст.785 ЦК України.
Натомість, на думку апеляційного суду, є наявними ознаки обрання позивачем такої правової поведінки, яка призводить до зловживання правом та порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність ( п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України).
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" на рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/561/20 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/561/20 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "23" квітня 2021 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.