ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 квітня 2010 року 13:15 № 2а-4121/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю представників:
позивача - Державного підприємства "Енергоринок" - Сакви Д.Ю.,
відповідача - Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві - Татарчук О.В.,
третьої особи - Закритого акціонерного товариства "Янівське" - Ареф'єва А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Енергоринок" (далі - ДП) до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство "Янівське" (далі - ЗАТ), про скасування постанови від 10 лютого 2010 року про накладення штрафу, зобов'язання зупинити виконавче провадження,
У березні 2010 року ДП звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову ВДВС від 10 лютого 2010 року про накладення штрафу та зобов'язати ВДВС зупинити виконавче провадження з при-мусового виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2009 року у справі № 2а-2690/09/1270.
Ухвалою суду від 18 березня 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі; залучено ЗАТ до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки рішення у справі може вплинути на його права, інтереси, свободи та обов'язки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП (боржник у виконавчому провадженні) внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості (далі - Реєстр). Внесення підприємств паливно-енергетичного комплексу до Реєстру є обов'язковою підставою для зупинення виконавчого провадження, однак державний виконавець не з'ясував цих обставин. Крім того, ДП не виконувало постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2009 року із поважних причин, тому штраф, встановлений ст. 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV), за невико-нання судового рішення без поважних причин накладено безпідставно та без врахування державними виконавцем причин такого невиконання.
Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.
Відповідач надав письмові заперечення проти позовних вимог, зі змісту яких слідує, що оскаржувану постанову прийнято відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону № 606-XIV, оскільки, у встановлений державним виконавцем строк, рішення суду виконано не було. Щодо зупине-ння виконавчого провадження зазначив про те, що на ДП не поширюються положення Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-IV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (далі - Закон № 2711-IV), бо виконавчий лист видано за рішенням суду про поновлення ЗАТ у Реєстрі, що не пов'язано із заборгованістю щодо розрахунків за енергоносії.
Під час судового розгляду представники відповідача (Силенко І.М., Татарчук О.В.) позовні вимоги не визнали, у своїх поясненнях посилалися на те, що виконавчий лист, є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, тому державним виконавцем здійснювалося виконавче провадження.
Третя особа надала письмові пояснення, у яких зазначила, що внесення ДП до Реєстру ніяким чином не впливає на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2009 року, окрім того у ДП є всі можливості для виконання рішення суду та поновлення ЗАТ у Реєстрі.
Під час судового розгляду представник третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у письмових поясненнях.
Заслухавши представників осіб, які приймають участь у справі, розглянувши матеріали справи, дослідивши у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову. При цьому суд виходить із такого.
Судом встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2009 року в справі № 2а-2690/09/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року, задоволено адміністративний позов ЗАТ до Міністерства палива та енергетики України (далі - Мінпаливенерго), ДП: скасовано наказ Мінпаливенерго від 30 травня 2006 року № 191 в частині виключення ЗАТ з Реєстру; зобов'язано ДП звернутися до Мінпаливенерго з поданням про включення ЗАТ до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 2711-IV; зобов'язано Мінпаливенерго поновити ЗАТ в Переліку підприємств; зобов'язано ДП поновити ЗАТ у Реєстрі.
30 вересня 2009 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 2а-2690/09 про зобов'язання ДП поновити ЗАТ у Реєстрі.
25 листопада 2009 року ЗАТ звернулося до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження.
27 листопада 2009 року державним виконавцем ВДВС винесено постанову ВП № 16303464, якою відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-2690/09, виданого 30 вересня 2009 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ДП поновити ЗАТ у Реєстрі та встановлено строк для добровільного виконання рішення суду - сім днів з моменту отримання копії постанови.
Копія цієї постанови отримана ДП 10 грудня 2009 року вх. № 4727, відповідно до від-мітки на супровідному листі ЗАТ від 9 грудня 2009 року б/н, копія якого міститься у справі.
16 грудня 2009 року державним виконавцем ВДВС винесено вимогу № 1972/4, якою зобов'язано ДП поновити ЗАТ у Реєстрі в 7-денний строк з моменту отримання вимоги та попереджено боржника про наслідки невиконання рішення суду, передбачені ст. 87 Закону № 606-XIV.
Згідно поштового повідомлення про вручення, оригінал якого міститься у матеріалах виконавчого провадження, а копія долучена до справи, зазначену вимогу державного виконавця отримано ДП 18 грудня 2009 року.
15 січня 2010 року до ВДВС надійшла заява від ЗАТ (стягувача) про застосування до ДП заходів, передбачених ст. 87 Закону № 606-XIV, а саме накласти штраф, оскільки останнє не вчинило жодних дій щодо поновлення його у Реєстрі.
10 лютого 2010 року державним виконавцем ВДВС складено Акт, яким встановлено, що ДП не виконало рішення суду, підтверджуючої інформації до ВДВС не надало.
У зв'язку з цим, державним виконавцем на підставі ч. 1 ст. 87 Закону № 606-XIV прийнято постанову від 10 лютого 2010 року, затверджену начальником ВДВС, про накладення на ДП штрафу у розмірі 510 грн.
Також 10 лютого 2010 року державний виконавець виніс вимогу № 1972/4 про поновлення ЗАТ у Реєстрі протягом 7-денного строку з моменту отримання цієї вимоги та повідомлено ДП про наслідки повторного та подальшого невиконання рішення суду без поважних причин.
Копія постанови від 10 лютого 2010 року про накладення штрафу та вимога державного виконавця отримані ДП 16 лютого 2010 року, згідно поштових повідомлень про вручення.
2 березня 2010 року до ВДВС надійшла заява ЗАТ про накладення на ДП штрафу у подвійному розмірі, оскільки боржник не вчинив жодних дій щодо поновлення ЗАТ у Реєстрі.
2 березня 2010 року державним виконавцем ВДВС складено Акт, яким встановлено, що ДП не виконало рішення суду, підтверджуючої інформації до ВДВС не надало.
У зв'язку з цим, державним виконавцем на підставі ч. 3 ст. 87 Закону № 606-XIV прийнято постанову від 2 березня 2010 року, затверджену в.о. начальника ВДВС, про накладення на ДП штрафу у подвійному розмірі - 1020 грн.
Копія цієї постанови отримана ДП 9 березня 2010 року, згідно поштового повідомлення про вручення.
17 березня 2010 року ВДВС направлено до Луганського окружного адміністративного суду клопотання про вирішення питання про притягнення посадових осіб ДП до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
18 березня 2010 року державним виконавцем прийнято постанову ВП № 16303464, затверджену в.о. начальника ВДВС, про закінчення виконавчого провадження з підстави встановленої п. 11 ст. 37 Закону № 606-XIV.
Відповідно до виписки з Реєстру від 22 березня 2010 року № 291/113, ДП, станом на 22 березня 2010 року, внесено до Реєстру.
Аналізуючи встановлені факти, суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися з приводу накладення державним виконавцем на боржника у виконавчому провадженні штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, а також щодо зупинення виконавчого провадження у зв'язку з знаходженням боржника у Реєстрі.
Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обов'язковість рішень суду є однією із конституційних засад здійснення судочинства встановленою у п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України.
Згідно із ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових та службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах, згідно ч. 4 ст. 257 КАС, здійснюється в порядку, встановленому Законом № 606-XIV.
Преамбулою Закону № 606-XIV визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
ВДВС є органом державної виконавчої служби згідно із ст. 3 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу".
Згідно із ч. 2 ст. 1 цього ж Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до ст. 76 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення (ч. 1). У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому ч. 2 ст. 87 цього Закону (ч. 2). Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відпо-відного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ (ч.3).
Статтею 87 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання (ч. 1).
Диспозицією норми передбачено декілька необхідних умов, за наявністю яких застосовується відповідна санкція. Зокрема, такими умовами є: невиконання рішення, невиконання рішення без поважних причин, невиконання рішення у встановлений державним виконавцем строк, невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Під час судового розгляду встановлено і це не заперечувалося сторонами, що ДП, дійсно, після закінчення строку для добровільного виконання рішення суду про поновлення ЗАТ у Реєстрі, не виконало його й протягом строку, встановленого державним виконавцем у вимозі від 16 грудня 2009 року № 1972/4.
Разом з тим, позивач стверджує, що невиконання рішення допущено з поважних (незалежних від ДП) причин, а саме: неможливість виконати рішення суду без попереднього його виконання Мінпаливенерго в частині видання відповідного наказу, що, на думку пози-вача, не було досліджено державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови.
Суд зазначає, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази того, що ДП вживало заходів по виконанню постанови Луганського окружного адміністра-тивного від 4 березня 2009 року у цей період.
Суд критично оцінює та не приймає як доказ поважності невиконання рішення суду посилання представника позивача на листування із Мінпаливенерго.
Також, позивач не довів суду й обґрунтованість своїх доводів щодо неможливості поновлення ЗАТ у Реєстрі. Незрозумілість терміну " поновити ", на чому наголошував представник позивача, не є очевидною та могло б бути виправленою шляхом звернення до суду із заявою про роз'яснення рішення суду чи його резолютивної частини. Зі змісту положень ст. 3 Закону № 2711-IV та Порядку ведення реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості, та користування його даними, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 року № 1163, не можна стверджувати й про безумовну необхідність видання Мінпаливенерго наказу. Крім того, оцінка законності та обґрунтованості рішення суду, спосіб та порядок його виконання до повноважень державного виконавця не входить, і він зобов'язаний здійснювати виконання судового рішення.
У будь-якому випадку, позивач мав реальну можливість повідомити державного виконавця про причини, які, на його думку, впливають на своєчасне та повне виконання рішення суду. Однак жодного разу ДП не повідомляло державного виконавця щодо стану виконання рішення суду, не надавало інформації щодо можливості/неможливості поновити ЗАТ у Реєстрі. Тому, доводи позивача про те, що державний виконавець наклав штраф без урахування усіх обставин справи, суд уважає необґрунтованими з огляду на несумлінне виконання самим боржником обов'язків про надання державному виконавцю відомостей, а також тому, що державному виконавцю ні з чого було оцінювати поважність невиконання.
Крім того, обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, знаходяться поза межами предмета доказування. Так, після закінчення строку для добровільного виконання рішення, вимогою від 16 грудня 2009 року боржнику було встановлено новий строк -протягом семи днів з моменту отримання. Невиконання без поважних причин рішення після цього (безпосередній склад порушення передбаченого ч. 1 ст. 87 Закону № 606-XIV), стало підставою для притягнення ДП до юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу.
За таких обставин позивачу необхідно було довести відсутність його вини у цей період, тобто з 18 грудня 2009 року (днем отримання вимоги) та протягом семи днів. Однак, у матеріалах справи не має належних доказів того, що боржник здійснив заходів по виконанню судового рішення або мав намір здійснити, але, в силу певних об'єктивних і поважних причин, не здійснив.
З урахуванням викладених фактів, суд уважає, що наведені позивачем причини невиконання судового рішення не є поважними та не звільняють його від визначеного Конституцією та законами України обов'язку виконання рішення суду.
Таким чином, постанова державного виконавця ВДВС від 10 лютого 2010 року про накладення на ДП штрафу у розмірі 510 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду прийнята у відповідності із вимогами чинного законодавства і суд не знаходить підстав для її скасування.
З приводу зупинення виконавчого провадження суд зазначає наступне.
Згідно із п. 15 ст. 34 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов'язко-вому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 2711-IV.
Відповідно до ч. 5 ст. 111 Закону № 606-XIV сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють, зокрема обов'язкове зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до пп. 3.2.6 Закону № 2711-IV документом, що підтверджує участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, є виписка з Реєстру.
Як убачається із матеріалів справи та дослідженого виконавчого провадження, підтверджується поясненнями представників відповідача та не спростовано представником позивача, свого обов'язку ДП не виконав - державного виконавця не повідомив про знаходження ДП у Реєстрі, відповідної виписки не надав, тому у державного виконавця були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження.
Більше того, боржник, у цій справі виступає не як підприємство паливно-енергетичного комплексу, а як суб'єкт владних повноважень - адміністратор Реєстру; виконавче провадження стосується не заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, а зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, а тому суд, погоджуючись із доводами відповідача та третьої особи, уважає, що внесення ДП до Реєстру ніяким чином не впливає на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду.
Станом на момент розгляду справи у суді виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого 30 вересня 2009 року Луганським окружним адміністративним судом по адміністративній справі № 2а-2690/09/1270, закінчено.
Постанова державного виконавця від 18 березня 2010 року ВП № 16303464 про закінчення виконавчого провадження, затверджена в.о. начальника ВДВС, є чинною.
Таким чином, підстав для задоволення вимоги про зупинення виконавчого провадження не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Позивачем не наведено жодного переконливого аргументу та не представлено доказів, які б доводили обґрунтованість його вимог та спростовували доводи відповідача.
Враховуючи всі наведені обставини у їх сукупності та керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158-163, 167, 181, 254 КАС, суд
Відмовити Державному підприємству "Енергоринок" у задоволенні адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185-187 КАС. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС підписана та проголошена судом у судовому засіданні і приєднана до справи.
Постанова в повному обсязі складена 7 травня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко