Справа № 810/2996/15
23 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Еркер" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Еркер" до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 лютого 2021 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції. Крім того, всупереч вимог ст. 296 КАС України до апеляційної скарги не було додано документу про сплату судового збору.
Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ПП «Еркер» отримано 02 березня 2021 року.
На адресу суду надійшла квитанція № 0.0.2034758418.1 від 28 лютого 2021 року про сплату судового збору на суму 6577,20 грн., чим виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.
Крім того, на виконання вимог даної ухвали ПП «Еркер» на адресу суду було направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Заявлене клопотання обґрунтовано оголошенням карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Також, вказує на те, що позивачем не було отримано паперову копію повного тексту рішення суду першої інстанції, а надіслані судом на електронну адресу файли не відкривалися.
Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як було встановлено в ухвалі від 18 лютого 2021 року, повний текст оскаржуваного рішення було доставлено на електронну адресу ПП «Еркер» та представника товариства адвоката Радецької Т.П. 26 листопада 2020 року, про що свідчить наявні в матеріалах справи довідки про доставлення електронного листа (т. 2 а.с. 148-149), отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 28 грудня 2020 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 11 лютого 2021 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
При цьому, скаржником не надано жодних доказів на підтвердження обставин, за який було неможливо переглянути направлений судом першої інстанції на електронну адресу позивача файл з повним текстом оскаржуваного рішення.
Суд вважає за доцільне наголосити, що, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 листопада 2020 року (https:// https://reyestr.court.gov.ua/Review/93107877), а тому позивач мав можливість ознайомитися з текстом цього рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 211/1823/18 та від 16 грудня 2020 року у справі № 120/4080/19-а.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, судом не встановлено обставин, які б перешкоджали позивачу після отримання від Київського окружного адміністративного суду на електронну пошту файлу із повним текстом оскаржуваного рішення додатково ознайомитися з ним використовуючи Єдиний державний реєстр судових рішень.
Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Крім того, судом критично оцінюється посилання апелянта на неможливість подати апеляційну скаргу у встановлений чинним процесуальний строк у зв'язку із перебуванням на лікуванні з огляду на наступне.
Зі змісту доданого до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження листка непрацездатності вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні.
При цьому, у постановах від 22 листопада 2019 року у справі № 120/4137/18-а та від 31 січня 2020 року у справі № 686/2558/19 Верховний Суд підкреслив, що перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.
Також, суд звертає увагу на те, що директор ПП «Еркер» не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу особисто або через іншого представника.
У контексті наведеного судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30 березня 2020 року, яким, серед іншого, внесені зміни до КАС України, набрав чинності 02 квітня 2020 року. Тоді як строк на апеляційне оскарження рішення у цій справі сплинув, як було встановлено вище, до набрання законом чинності.
Крім іншого, зважаючи на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX, строк на усунення недоліків, який було продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), сплинув 06 серпня 2020 року.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ПП «Еркер» строку на апеляційне оскарження рішення суду. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити.
Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Приватного підприємства "Еркер" про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Еркер" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Еркер" до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов