ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01 квітня 2010 року 15:04 № 2а-3701/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Прокопюк В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "В.В."
до Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2010р. №0001632310/0
за участю представників сторін:
від позивача: Рудюк В.В. -за довіреністю;
від відповідача : Макар О.З. -за довіреністю
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача про скасування податкового повідомлення -рішення № 0001632310/0 від 01 березня 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що господарські відносини Позивача з ТОВ „Екстра експрес” повністю підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а тому податкове повідомлення -рішення №0001632310/0 від 01 березня 2010 року, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 468827,49 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, Позивач зазначає, що позапланова виїзна перевірка проводилась Відповідачем неправомірно, оскільки відсутнє було рішення суду, як підстава для такої перевірки.
Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог вказав на правомірність проведення перевірки - у відповідності з повноваженнями податкового органу та згідно чинного законодавства. Щодо порушень, виявлених під час перевірки зазначив, що в процесі господарських відносин Позивача з ТОВ „Екстра експрес” в бухгалтерських та податкових документах директором останнього вказаний ОСОБА_3, який, бувши допитаний в якості свідка в приміщенні ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, зазначив, що ніяких документів від імені підприємства не підписував, договорів не укладав, за час перебування на посаді директора печаткою ТОВ „Екстра експрес” не розпоряджався і з директором ТОВ „В.В.” Яковлєвим В.А. не знайомий, хоча назва підприємства -ТОВ „В.В.” йому знайома і зустрічав цю назву „напевне в документах по митному оформленні труб”. Зазначені обставини, на думку Відповідача, дають підстави вважати підписання первинних документів не тією особою, яка брала участь у господарських операціях, що є порушенням Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів
України від 24.05.95 № 88, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165. Тому податкове повідомлення -рішення № 0001632310/0 від 01 березня 2010 року вважає правомірним, а в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю „В.В. зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.08.2000 року. На податковий облік взято у ДПІ у Печерському районі м. Києва 16.08.2000 року за № 24119 та зареєстроване як платник ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31.03.2004 року № 37651572.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „В.В. (код ЄДРПОУ 31029590) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю „Екстра експрес” (код ЄДРПОУ 32878821) за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 року, про що складено Акт № 72/23-10/31029590 від 18.02.2010 року.
Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва податковим повідомленням -рішенням № 0001632310/0 від 01 березня 2010 року Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 468827,49 грн. (з них 312551,66 грн. -основний платіж та 156275,83 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Як вбачається з Акта перевірки № 72/23-10/31029590 від 18.02.2010 року ТОВ „В.В.” у перевіряємому періоді займалось придбанням труб, в зв'язку з чим використовувало у своїй діяльності приміщення, орендоване за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, Договір оренди від 07.06.2000 року з ВАТ „Корчуватський комбінат будівельних матеріалів”.
Товариство з обмеженою відповідальністю „В.В.” мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю „Екстра експрес”, що підтверджується податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, реєстрами отриманих податкових накладних, договором № 1 від 01.10.2008 року, про що зазначено в Акті перевірки.
ТОВ „Екстра експрес” видало для ТОВ „В.В.” податкові накладні на загальну суму 2145219,99 грн., в т.ч. ПДВ -357536,67 грн.
Суми податку на додану вартість по податкових накладних включено до складу податкового кредиту на загальну суму 312551,66 грн.
Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані товари проводились у безготівковій формі та за рахунок договору № 1 від 01.10.2008 року, укладеного між ТОВ „Екстра експрес” з ТОВ „В.В.” та з ДП „Райз-Ексімп-Центр” про перевід боргу.
В рахунок оплати за отриманий товар та надані послуги ТОВ „В.В.” перерахувало на рахунок ТОВ „Екстра експрес” грошові кошти на загальну суму 632655,69 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, зазначеними в Акті перевірки.
Згідно Договору № 1 від 01.10.2008 ТОВ „Екстра експрес” переводить на ТОВ „В.В.” податковий борг у розмірі 1346564,30 грн., що виник перед ДП „Райз-Ексімп-Центр” в результаті зберігання вантажів на митному ліцензійному складі ДП „Райз-Ексімп-Центр” за адресою м. Біла Церква, вул. П. Запорожця, 359 та надання послуг по митному оформленню товарів, а ТОВ „В.В.” зобов'язується погасити грошовий борг ТОВ „Екстра експрес”у розмірі 1346564,30 грн. Даний договір був укладений та підписаний від імені ТОВ „Екстра експрес” ОСОБА_3, як і інші податкові та бухгалтерські документи, та скріплений печаткою ТОВ „Екстра експрес”.
Відповідач, не визнаючи позов, не заперечує наявності первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують господарські операції ТОВ „В.В.” з ТОВ „Екстра експрес”, проте заперечує проти легітимності документів, підписаних саме ОСОБА_3
З Акту перевірки вбачається, що ОСОБА_3, бувши допитаний як свідок, старшому слідчому СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва показав, що на посаду директора був призначений засновником підприємства ОСОБА_5, якого бачив лише один раз. Хоча і виконував функції директора, ніяких договорів не укладав, відношення до фінансово -господарської діяльності підприємства не мав, документів не підписував і печаткою ТОВ „Екстра експрес” не розпоряджався. З директором ТОВ „В.В.” не знайомий, хоча при цьому вказав, що назву ТОВ „В.В.” зустрічав „напевне в документах по митному оформленні труб”.
На думку Відповідача, покази ОСОБА_3 свідчать про те, що первинні документи підприємства „Екстра експрес” підписані не тієї особою, яка брала участь у господарських операціях, при цьому посилається на висновок експерта від 16.11.2009 р., згідно якого підпис на документах виконаний не ОСОБА_3, а тому такі первинні документи ТОВ „Екстра експрес” не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій і, відповідно, підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ.
Суд не погоджується з такою думкою Відповідача з огляду на наступне.
Господарський правочин був укладений між юридичною особою ТОВ «В.В.»та юридичною особою ТОВ «Екстра експрес». Як було встановлено судом, і не оспорювалось Відповідачем, на час укладення та здійснення господарських операцій, статус цих юридичних осіб був належним чином підтверджений відповідними установчими документами.
На час укладення та виконання угоди контрагент Позивача ТОВ «Екстра експрес»мало всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а отже вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України, порушені не були.
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом є податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Відповідно до п.6.2 «Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна дає право зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з абз. 10 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення, та мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як зазначено в абз. 1 п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, іншою ніж вказаною у п.2 даного Порядку.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
З вище викладеного вбачається, що необхідною умовою для віднесення платником податку до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за результатами проведених господарських операцій є наявність податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства.
Позивачем доведено і не оспорюється Відповідачем, що господарські операції Позивача з ТОВ «Екстра експрес»були відображені на підставі видаткових накладних, банківських виписок, податкових накладних, реєстру отриманих податкових накладних, даних бухгалтерського обліку.
Таким чином, в діях Позивача порушень вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»не вбачається.
Щодо показів директора ТОВ „Екстра експрес” ОСОБА_3 з приводу здійснення ним господарської діяльності в товаристві та підписання документів, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні чинного господарського законодавства господарське зобов'язання мало місце між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.В.»з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екстра експрес”», а не фізичною особою ОСОБА_3, з іншої сторони.
Статтею 84 Господарського кодексу України визначено, що господарське товариство може відкривати рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством в порядку, визначеному законом та установчими документами. Угоди, укладені засновниками товариства до дня реєстрації товариства і в подальшому не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди.
З системного аналізу зазначеної норми вбачається, що господарські договори, укладені після державної реєстрації товариства є такими, що укладені з товариством , а не з засновниками товариства, або ж взагалі іншими особами.
Засновники ж товариства впливають на наслідки господарських договорів лише у разі укладення ними цих договорів до державної реєстрації товариства і в разі несхвалення таких договорів в подальшому товариством. Знову ж таки, правові наслідки від таких угод наступають лише для осіб, які уклали ці годи .
Господарське зобов'язання за договором виникло після державної реєстрації ТОВ «Екстра експрес», а отже є таким, що укладене саме з товариством.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори зі своїми контрагентами.
До того ж чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів.
Угода між ТОВ «В.В.»та ТОВ «Екстра експрес»була не лише реально укладена, а й реально виконана сторонами і підтверджується відповідними документами.
Крім того, суд звертає увагу і на розбіжність в самих показах директора ТОВ „Екстра експрес” ОСОБА_3 Заперечуючи свою будь-яку участь у фінансово-господарській діяльності товариства, одночасно зазначає, що назва підприємства ТОВ „В.В.” йому не те що знайома, але й він її „зустрічав напевне в документах по митному оформленні труб”. Знову ж таки, якщо ОСОБА_3 не мав ні печатки підприємства, ні інших повноважень, не виконував реально функції директора, не підписував документи, то яким чином мав відношення до „митного оформлення труб” з ТОВ „В.В.”.
Що стосується заперечень Позивача щодо проведення перевірки і відсутність рішення суду на таку перевірку, то суд думку Позивача вважає помилковою.
Позапланова виїзна перевірка проводиться за наявності підстав, визначених у ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»за рішенням керівника, оформленим наказом.
Рішення керівника податкового органу є альтернативною підставою для проведення позапланової перевірки поруч із рішенням суду, яке як підстава передбачене цією нормою.
При цьому рішення суду як виключну підставу для проведення позапланової документальної перевірки необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені у статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що узгоджується із цією нормою Закону, зокрема, з тими приписами, якими передбачено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, оформленим наказом.
Крім того, в позові Позивач вказує перевірку, як позапланову виїзну, в той час, як з Акту №72/23-10/31029590 від 18.02.2010 року вбачається, що мала місце документальна невиїзна перевірка.
Викладені Позивачем обставини щодо порушення порядку проведення перевірки не тягнуть за собою нечинності прийнятого на підставі акту перевірки рішення. Заявлені позовні вимоги у даній справі зобов'язують адміністративний суд здійснити розгляд по суті виявлених порушень, за наявністю яких відповідним органом податкової служби в силу законів «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість»та інші, визначене Позивачу зобов'язання та застосовані штрафні санкції. Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення -рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.
При цьому, слід відмітити, що у судовому засіданні представник Відповідача повідомив, що Позивач на ознайомлення з Актом перевірки від 18.02.2010 року та на підписання його, до податкового органу не запрошувався.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок щодо доведення перед судом правомірності прийнятого ним рішення.
На розподілі судових витрат, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі задоволення позовних вимог, Позивач не настоював.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 97, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задоволити.
Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001632310/0 від 01 березня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.І. Шейко