19 квітня 2021 року (10 год. 49 хв.)Справа № 280/4834/20 ПР/280/31/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Конишевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Ніколенко К.В.,
представників сторін:
позивача -Іванова В.М.,
відповідача -не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Державної екологічної інспекції України у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72А, код ЄДРПОУ 38025388)
про визнання дій протиправними,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної екологічної інспекції України у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати незаконними дії відповідача з необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-І КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на робочу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно зі статтею 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийняті на роботу. Відповідно до положень статті 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь- якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Як зазначає позивач, така згода була надана відповідачем у листі від 11.06.2020 року і відповідає інтересам відповідача та Закону України "Про державну службу". Встановлення обмежень або переваг при укладенні трудового договору на підставі певних персональних ознак шукачів роботи може розумітися як дискримінація. Просить позов задовольнити.
Відповідач надіслав до суду відзиви на позовну заяву, в якому не погоджується із позовними вимогами позивача, вважають їх незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. положеннями спеціального законодавства, а саме Законом України «Про державну службу» на час виникнення спірних правовідносин, унормовано порядок звільнення державного службовця у зв'язку з ліквідацією, в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню. Законом України «Про державну службу» встановлено, що при ліквідації державного органу пропонування посади державної служби є правом суб'єкта призначення, а не обов'язком. Крім того, нормами законодавства не передбачено порядку пропонування державному службовцю органу, що ліквідується, посад іншим державним органом, де державний службовець не працює. Зокрема зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, вважає, що права позивач не були порушені, тому просить у позові відмовити.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2020 відмовлено у відкритті провадження
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2020 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 23.12.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України у Запорізькій області залишено без руху.
Ухвалою судді від 18.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.02.2021.
Представники сторін у підготовче засідання призначене на 16.02.2021 не з'явилися. 16.02.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 16.02.2021 відкладено підготовче засідання на 16.03.2021.
У зв'язку із неявкою сторін, суд ухвалою від 16.03.2021 продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 30.03.2021.
30.03.2021 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 30.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.04.2021.
Ухвалою суду від 19.04.2024 відмовлено у заяві про відвід судді.
19.04.2021 в режимі відеоконференції відбулося судове засідання, в якому було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні 19.04.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
В ухвалі про відкриття провадження від 18.01.2021 були витребувані у Державної екологічної інспекції України у Запорізькій області належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для видання листа Державної екологічної інспекції України у Запорізькій області від 17.06.2020 №2291/14.
До суду відповідачем був поданий відзив у якому останній зазначив, що на виконання ухвали суду відповідач повідомляє про відсутність документів, що стали підставою для видання листа Інспекції від 17.06.2020 №2291/14, оскільки, як вже зазначалось, згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу» у Інспекції відсутній обов'язок з прийняття на роботу працівників інших державних органів та просив проводити розгляд справи без його участі.
Згідно ч.7, ч.8, ч. 9 ст.80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Враховуючи відповідь відповідача про відсутність документів, беручи до уваги предмет спору, який пов'язаний більш з наданням правової оцінки діям відповідача в межах діючого законодавства, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України).
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Згідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 39 від 29.01.2020 року Про ліквідацію територіального та міжрегіонального територіального органу Державної екологічної інспекції було ліквідовано як юридичні особи публічного права Державну Азовську морську екологічну інспекцію та Державну екологічну інспекцію Кримсько-Чорноморського округу.
В Державній Азовській морській екологічній інспекції працював позивач тривалий час на посаді начальника відділу, що належить до категорії "Б" державної служби, та має 5 ранг державного службовця, про що свідчать і листи відповідача від 11.06.2020 та 17.06.2020, які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до п.4 Наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля № 230 від 07.04.2020 року «Про затвердження Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції» визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 серпня 2017 року № 312 «Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2017 року за № 1080/30948 (із змінами), яким до втрати чинності було затверджено Положення про державні екологічні інспекції в округах.
Як зазначає позивач 06.05.2020 її попередили про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією юридичної особи-працедавця, з передачею функції державного екологічного контролю територіальним ДЕІ Херсонської, Запорізької та Донецької областей.
Проти вище наведених обставин сторони не заперечували.
Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як стверджує позивач для подальшої роботи у територіальному органі Державної екологічної інспекції України, їй було запропоновано посада категорії «Б», а саме посада заступника начальника відділу у Державній екологічній інспекції у Запорізькій області.
11 червня 2020 року відповідачем направлено листа вих. № 2210/14 на адресу Голови комісії з ліквідації Державної Азовської морської екологічної інспекції про звільнення ОСОБА_1 (начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів- старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря) за переводом відповідно до п.2 ч.І ст.41 Законом України "Про державну службу" з наданням інформації про результати перевірки передбаченої Законом України «Про очищення влади», результатів службової діяльності та інформації щодо використаних відпусток, отримання грошової і матеріальної допомоги.
17.06.2020 відповідач направив лист №2291/14 на адресу Голови комісії з ліквідації Державної Азовської морської екологічної інспекції про відкликання листа від 11.06.2020 вих. № 2210/14 щодо переведення ОСОБА_1 та залишити його без розгляду.
Незаконність дій відповідача з необгрунтованої відмови у прийняті на роботу, які грунтуються на безпідставному відкликанні відповідачем 17.06.2020 (лист №2291/14) листа від 11.06.2020 №2210/10 в якому відповідач просив звільнити ОСОБА_1 з Державної Азовської морської екологічної інспекції за переведенням до Державної екологічної інспекції у Запорізькій, стали підставою для звернення до суду.
Надаючи оцінку обгрунтованості доводів позивача, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Згідно із п. 9-1 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідує, відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.
Частиною 3 ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень.
Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади").
При цьому, суд відмічає, що оцінку правомірності здійснення ліквідації Державної Азовської морської екологічної інспекції у межах розгляду даної справи суд не надає, оскільки це не є предметом даного спору.
Положення Закону України «Про державну службу» (далі- Закон № 889-VІІІ) суд застосовує в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 5 Закону № 889-VІІІ відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 21 Закону № 889-VІІІ встановлено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.
Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядок призначення на посаду державної служби встановлений ст.31 Закону № 889-VІІІ
Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону № 889-VІІІ визначено питання переведення державних службовців без обов'язкового проведення конкурсу з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей.
Розділом IX ст.ст.83-90 Закону № 889-VІІІ врегульоване питання
припинення державної служби.
Тобто прядок «призначення на посаду державної служби», «переведення державних службовців без обов'язкового проведення конкурсу» та «припинення державної служби» є різним і чітко визначеним у Законі № 889-VІІІ.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону № 889-VІІІ).
За змістом п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є ліквідація державного органу.
Частиною 3 статті 87 Закону № 889-VІІІ визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Пунктом 2 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Враховуючи наведенні положення Закону України «Про державну службу» при ліквідації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення, а не його обов'язком.
У судовому засіданні представник позивача пояснила, що позивач не була переведена на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі відповідно до п.2 ч.І ст.41 Законом України "Про державну службу" та не було їй запропоновано будь-яку іншу вакантну посаду державної служби, а звільнена була позивач у зв'язку з ліквідацією.
Слід зазначити, що наказ про звільнення позивач не оскаржує, доказів скасування такого наказу суду надано не було, тому дане питання судом не досліджується.
Щодо відкликання відповідачем листа від 11.06.2020 вих. № 2210/14, суд зазначає, що даний лист, як і лист від 17.06.2020 №2291/14 був направлений на адресу Голови комісії з ліквідації Державної Азовської морської екологічної інспекції, не є остаточним документом який впливає на права позивача, так як листування між двома державними органами є правом цих органів та не є остаточним документом державного органу щодо прийняття позивача на роботу, переведення або його звільнення.
Щодо аргумента позивача з приводу необґрунтованої відмови відповідача у прийнятті на роботу.
З цього приводу суд зазначає, що Закон України «Про державну службу» чітко розрізняє поняття «призначення на посаду державної служби», «переведення державних службовців без обов'язкового проведення конкурсу» та «припинення державної служби».
Як встановлено судом, не заперечується позивачем та відповідач не заперечував у відзиві, позивач перебувала вже на державній службі, процедуру призначення на посаду державного службовця позивач не проходила. Доказів того, що позивач проходить процедуру саме призначення на посаду державної служби суду не надавалося.
З пояснень представника позивача зрозуміло, що позивач не заперечувала проти переведення на рівнозначну посаду в іншому державному органі без конкурсу відповідно до п.2 ч.І ст.41 ЗУ "Про державну службу", у зв'язку з чим і вважає відкликання листа від 11.06.2020 протиправним.
Тому суд приходить до висновку, що позивач по суті не погоджується з тим, що відповідачем не було запропоновано позивачу іншу вакантну посаду, у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.
Оскільки припинення державної служби внаслідок ліквідації державного органу врегульовані статтею 87 Закону України «Про державну службу», яка на відміну від законодавства про працю по-іншому регулює спірні правовідносини, то позивач помилково вказує про застосування до спірних правовідносин положення КЗпП України, та невірно трактує норми права в частині того, що відповідач зобов'язаний був запропонувати позивачу будь-яку іншу посаду державної служби в екологічній інспекції.
Частина 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» визначає, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше, ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
Як вже було зазначено вище, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом України «Про державну службу».
При цьому, норми ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" не скасовані та неконституційними не визнані, а відтак немає підстав вважати, що відповідач діяв неправомірно, не запропонувавши позивачу будь-яку іншу рівнозначну посаду, оскільки це є правом державного органу, а не обов'язком, як вже зазначалося судом.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72А, код ЄДРПОУ 38025388) -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 23.04.2021.
Суддя О.В. Конишева