22 квітня 2021 року Справа № 280/1319/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просить:
визнати протиправним рішення відповідача від 16.01.2021 №084050006820 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку;
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з моменту звернення за пенсією, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи з 20.11.1985 по 18.12.1987 монтером колії у структурному підрозділі «Запорізька колійна машинна станція» філії «Центр з будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що у нього наявний пільговий стаж роботи 7 років 3 місяці, у зв'язку з чим 12.01.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком за п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах за Списком № 2. Вказує, що рішення відповідача від 16.01.2021 №084050006820 відмовлено у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з підстав, що у такий пільговий стаж період роботи з 20.11.1985 по 18.12.1987 за професією монтера колії у структурному підрозділі «Запорізька колійна машинна станція» філії «Центр з будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Посилається на приписи п. «а» ч. 1 ст. 55, ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підпункт 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вказує, що сумарний пільговий стаж 7 років 3 місяці на час звернення до відповідача надає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку більше ніж на два роки (із розрахунку 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи). Враховуючи викладене, вважає, відповідне рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його конституційні права на пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим просить також зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з моменту звернення за пенсією, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи з 20.11.1985 по 18.12.1987 монтером колії.
Ухвалою судді від 22.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 17 березня 2021 року на адресу суду надіслав відзив (вх. №15422), у якому стверджує, що відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Вказує, що відповідно до поданих позивачем документів стаж останнього на пільгових умовах за Списком № 2 становить 5 років 02 місяці 24 дня, що менше мінімально необхідного (6 років 3 місяці) та є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (із зниженням пенсійного віку) відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, в період з 20.11.1985 по 18.1.21987 позивач працював на посаді, який дає право на призначення пенсії за вислугу відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на те, що діюче законодавство, зокрема, стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено взаємного зарахування періодів роботи, що дають право на призначення пенсії за різними законами, відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону. На підставі зазначеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 від 09.04.1997.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1981 позивач з 20 листопада 1985 року по 10 січня 2000 року працював у структурному підрозділі «Запорізька колійна машинна станція» філії «Центр з будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця», з 18 січня 2000 року по час звернення до суду із цим позовом працює на Публічному акціонерному товаристві «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».
Довідкою від 07.02.2020 №287 структурним підрозділом «Запорізька колійна машинна станція» філії «Центр з будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» підтверджено, що позивач працював повний робочий день в період з 20.11.1985 по 18.12.1987 (загальний стаж складає 2 роки 00 місяців 28 днів) на посаді, яка дає право на пенсію по вислузі років, що передбачена пунктом «а» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», код КП 7192.2.
Довідкою від 08.01.2021 № 28 ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» підтверджено, що позивач працював повний робочий день на роботах з шкідливими та важкими умовами праці на комбінаті «Запоріжсталь» на виробництві чорної металургії. З 18.01.2000 по 31.03.2001 монтером колії у цеху поточного утримання та ремонту колії управління залізничного транспорту, що передбачено Списком №2 розділ ІІІ підрозділ 2а код 2040200а-14668 як монтери колії, зайняті на під'їзних коліях. За період з 01.04.2001 по 31.12.2000 згідно з табелями обліку робочого часу фактично 4 роки 10 місяців 17 днів відпрацював монтером колії поточного утримання та ремонту колії управління залізничного транспорту, що передбачено Списком №2 розділ ІІІ підрозділ 2а код 2040200а-14668 як монтери колії, зайняті на під'їзних коліях.
13 січня 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, однак рішенням №084050006820 від 16.01.2021 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 39 роки 0 місяців 22 дня, пільговий стаж по Списку №2 з урахуванням атестації робочих місць складає 5 років 2 місяця 24 дня.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно із частиною 1 статті 114 Закону №1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до норм статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Порядок №383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (пункту 3 Порядку №383).
Записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 01.09.1981 та довідкою ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» від 08.01.2021 № 28 підтверджено, що у спірні періоди останній займав наступні посади:
- в період з 18.01.2000 по 31.03.2001 - монтер колії у цеху поточного утримання та ремонту колії управління залізничного транспорту, що передбачено Списком №2 розділ ІІІ підрозділ 2а код 2040200а-14668 як монтери колії, зайняті на під'їзних коліях;
- за період з 01.04.2001 по 31.12.2000 згідно з табелями обліку робочого часу фактично 4 роки 10 місяців 17 днів відпрацював монтером колії поточного утримання та ремонту колії управління залізничного транспорту, що передбачено Списком №2 розділ ІІІ підрозділ 2а код 2040200а-14668 як монтери колії, зайняті на під'їзних коліях.
Тобто, відповідач дійшов висновку, про відсутність права на пенсію за віком за періоди роботи по Списку №2, оскільки стаж роботи ОСОБА_1 із шкідливими і важкими умовами праці на роботах, які передбачені Списком №2 становить 5 років 2 місяці 24 дні, що є меншим встановлених законодавством 6 років 3 місяців.
Суд наголошує, що спору щодо наявного страхового та пільгового стажу немає, оскільки, на думку відповідача, для призначення позивачу відповідного виду пенсії неможливо зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 2, пільговий стаж роботи позивача за вислугу років, як наслідок відмовлено останньому у призначенні пільгової пенсії.
При цьому, у даних правовідносинах є спірне питання щодо зарахування позивачу стажу за вислугу років для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону №1058-ІV.
Щодо зарахування стажу з 20.11.1985 по 18.12.1987 в структурному підрозділі «Запорізька колійна машинна станція» філії «Центр з будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця», суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Так, згідно із записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 01.09.1981 та довідка від 07.02.2020 №287, виданою структурним підрозділом «Запорізька колійна машинна станція» філії «Центр з будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в період з 20.11.1985 по 18.12.1987 (загальний стаж складає 2 роки 00 місяців 28 днів) ОСОБА_1 працював повний робочий день на посаді монтера колії, яка дає право на пенсію по вислузі років, що передбачена пунктом «а» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», код КП 7192.2.
Як слідує з матеріалів справи, загальний стаж роботи ОСОБА_1 , при досягненні ним 57 років, відповідно до поданих документів становить більше 39 років, з яких пільговий стаж роботи становить 7 років 3 місяців 22 дні, зокрема за Списком № 2 - 5 років 2 місяці 24 дні та за вислугу років - 2 роки 00 місяців 28 днів. Відповідні обставини відповідачем не заперечуються.
За приписами частини 6 статті 56 України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Зазначена норма не містить умови, що стаж позивача за Списком №2 та за вислугу років повинен складати не менше ніж 12 років та 6 місяців.
Дана норма містить лише умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах, що повністю відповідає наявному у позивача стажу роботи та його віку.
З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи відповідача, що Законом №1058-ІV, зокрема статтею 114 цього Закону, не передбачено взаємного зарахування періодів роботи, передбачених підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону №1058-ІV та відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якщо право на пільгову пенсію визначається із зниженням пенсійного віку.
Суд наголошує, що Закон України «Про пенсійне забезпечення», зокрема стаття 56 цього Закону передбачає, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону №1788-XII провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач має стаж роботи: за Списком №2, що складає 5 років 2 місяці 24 дні, за вислугу років - 2 роки 00 місяців 28 днів, отже загальний пільговий стаж відповідно до статті 56 Закону №1788-XII складає 7 років 3 місяців 22 дні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою щодо призначення йому пільгової пенсії за Списком №2 та відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідачем протиправно було відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку.
Враховуючи висновок суду про безпідставність неврахування спірних періодів роботи у складі пільгового (спеціального) стажу, що призвело до невірного визначення пільгового стажу позивача, рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 16.01.2021 №084050006820 є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, стосовно позовних вимог в частині зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з моменту звернення за пенсією суд вважає за необхідне наголосити, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача з призначення пенсії є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Разом з тим, згідно частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Ураховуючи викладене вище, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких останній просить, та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 із зарахуванням до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 період роботи з 20.11.1985 по 18.12.1987 монтером колії у структурному підрозділі «Запорізька колійна машинна станція» філії «Центр з будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.01.2021 №084050006820 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 із зарахуванням до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 періоду роботи з 20.11.1985 по 18.12.1987 монтером колії у структурному підрозділі «Запорізька колійна машинна станція» філії «Центр з будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак