23 квітня 2021 року Справа № 160/6462/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коренев Андрій Олексійович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 на поштове відділення та припинення виплати пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з дати припинення та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в АТ КБ "Приватбанк".
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Недотримання встановленого цим Кодексом порядку звернення до адміністративного суду, залежно від обставин може тягнути за собою залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частини другої статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Сформована в системі «Електронний суд» позовна заява підписана цифровим підписом представника ОСОБА_1 - Акерман Олегом Матвійовичем.
Як вбачається з матеріалів справи, місцем проживання позивача є держава Ізраїль, представник позивача проживає в Україні.
На підтвердження своїх повноважень представником позивача надано електронну копію довіреності від 04.09.2019, складеною адвокатом-нотаріусом в м. Тель-Авів, Ізраїль, із засвідченням справжності підпису апостилем від 11.09.2019 (вчиненим відповідно до Гаазької Конвенції 05.10.1961).
Сторона в адміністративній справі може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 55 КАС України).
Згідно із пунктом першим частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, як довіреністю фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини другої статті 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Частинами п'ятою, шостою статті 59 КАС України встановлено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.
Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина дев'ята статті 59 КАС України).
Таким чином, у разі звернення фізичної особи до суду через її представника суду має бути надано оригінал або належним чином завірена копія документу, підтверджуючого його повноваження.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2015 № 2709-IV документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Згідно із статтею 100 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-ХІІ (у редакції вчинення нотаріальних дій) документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.
Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Тобто, для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном за участю іноземних органів влади або які від них виходять, повинні прийматися нотаріусами за умови легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Документи, що видані та мають юридичну силу на території України, також можуть використовуватись на території іншої держави тільки після їх відповідного засвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
При цьому існує два способи такого засвідчення: консульська легалізація та проставляння апостилю.
«Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав», затверджені наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України 05.12.2003 № 237/803/151/5 (далі - Правила № 237/803/151/5) регулюють порядок проставлення спеціального штампа «Apostille» (далі - апостиль) на офіційних документах, які були складені на території України, яким відповідно до статті 5 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Конвенція), засвідчуються справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, і, у відповідному випадку, автентичність відбитка печатки або штампа, яким скріплений документ.
Пунктом 2 Правил № 237/803/151/5 встановлено, що апостиль проставляється, зокрема, на документах, оформлених державними і приватними нотаріусами.
Згідно із пунктом 13 Правил № 237/803/151/5 апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостиля, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостиля, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля не дозволяється.
Представником позивача на підтвердження повноважень виготовлено електронну копію довіреності із проставленим апостилем, однак відповідно до пункту 13 Правил № 237/803/151/5 розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля не дозволяється.
Відповідно до частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Оскільки представником позивача - Акерман О.М. до позовної заяви додано електронну копію довіреності, без додержання встановленого порядку обігу документів, засвідчених апостилем, суд приходить висновку, що позов підписано представником позивача, повноваження якого не підтверджені відповідно до вимог статті 59 КАС України.
Таким чином, сформований у системі «Електронний суд» позов підписано особою, повноваження якого на його підписання відсутні, у зв'язку із чим суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Застосування наведених норм відповідає правовому висновку Третього апеляційного адміністративного суду, наведеному у постанові від 08.04.2019 у справі № 160/9447/18.
Крім того, Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 у справі № 1.380.2019.001004 (ЄДРСР 87560122), в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а (ЄДРСР 92116461), від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а (ЄДРСР 91571433), від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19 (ЄДРСР 91036679), від 20.01.2020 у справі № 440/607/19 (ЄДРСР 87044901) виклав наступний висновок: «звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.».
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС повернення позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на судовий захист шляхом судового розгляду справи учасником справи особисто або через представника.
На підставі викладеного, керуючись статтями 59, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев