16 березня 2021 року Справа № 160/10615/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врона О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.02.2020 року №Ф-4547-53 на суму 29293,44 грн. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкового боргу в сумі 29293,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.02.2020 року №Ф-4547-53, оскільки позивач не є фізичною особою-підприємцем та не був ним на момент винесення оскаржуваної вимоги. З урахуванням того, що позивач до державних реєстраторів самостійно не звертався, за його ініціативою відомості до ЄДР щодо нього не вносились, позивач вважає, що не був суб'єктом підприємницької діяльності, а тому оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Оскільки, станом на день закінчення процесуального строку розгляду справи, в суду були відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року, та з метою недопущення порушення прав учасників процесу на здійснення судочинства на засадах змагальності, свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судом було зупинено провадження у справі ухвалою від 09.10.2020 року.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
Від відповідача 16.03.2021 року надійшов відзив на позовну заяву. В наданому до суду відзиві зазначено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою, за який сплачується єдиний внесок. Позивачем протягом 2018-2019 років сплата єдиного соціального внеску самостійно не здійснювалась, що підтверджується ІКП платника податків.
Ухвалою суду від 16.03.2021 року поновлено провадження у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Згідно даних, зазначених у позовній заяві, 28.08.2020 позивачу було заблоковано доступ до банківського рахунку. Повідомленням банку запропоновано звернутись до виконавчої служби України.
Представником позивача отримана оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4547-53 від 20.02.2020 електронною поштою 31.08.2020 від державного виконавця Дніпровського районного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), що підтверджується доданою до позовної заяви роздруківкою надісланого повідомлення засобами електронної пошти.
Згідно даних Єдиного реєстру боржників, роздруківка якого долучена в якості додатків до позову, Дніпровським районним ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження № 62895376 стосовно стягнення коштів на користь держави з ОСОБА_1 .
В свою чергу, відповідно до долучених позивачем до позовної заяви відомостей ЄДРПОУ ОСОБА_1 03.08.1992 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Запис про реєстрацію вчинено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про фізичну особу-підприємця 11.02.2014 за № 22031750000023675.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також внесено запис про взяття на облік як платника податків ОСОБА_1 13.01.2014 та як платника єдиного внеску - 23.12.1996.
20.02.2020 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4547-53 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29293,44 грн.
Підставою для формування вимоги від 20.02.2020 року №Ф-4547-53 є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків.
Згідно розрахунку контролюючим органом зазначено наступні несплачені нарахування на момент розгляду цієї справи:
- за 2018 рік нарахування єдиного внеску за рік складає - 8448,00 грн., граничний строк 09.02.2018;
- за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 =2457,18 грн.);
- за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн.;
- за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн.;
- за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн.$
- за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 - 2754,18 грн.;
- за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 - 2754,18 грн.;
- за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 - 2754,18 грн.;
- за 4 квартал 2019 року по строку 20.01.2020 - 2754,18 грн.
Загальна сума недоїмки з єдиного соціального внеску складає 29293,44 грн.
Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4547-53 від 20.02.2020 року у сумі 29 293,44 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
При цьому, пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з ч.5 ст.8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.
Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов'язки платника єдиного внеску, зокрема відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Частиною 12 ст.9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Суд окремо зауважує, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.
Документів на підтвердження працевлаштування позивача як найманого працівника до позовної заяви позивачем не дадано.
З матеріалів справи відомо, що позивач дійсно у 1992 році був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, однак, зазначає, що з 1996 року підприємницьку діяльність не здійснював, документів для проведення реєстраційних дій в подальшому, не подавав.
При цьому, у матеріалах справи міститься роздруківка даних сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно якого ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що зроблено запис 11.02.2014 за № 22031750000023675.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV, на який посилається у позовній заяві й позивач, регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців. Цей Закон набрав чинності з 01 липня 2004 року.
З 01 липня 2004 року розпочав функціонування Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
До 01 липня 2004 року реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснювалась на підставіЗакону України «Про підприємництво».
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про підприємництво», державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, крім об'єднань юридичних осіб,що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі-органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше непередбачено законом.
Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи,подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації, органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.
У п'ятиденний термінздати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України навипадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадківна виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Пенсійного фондуУкраїни.
Також вказаною статтею Закону передбачені умови та порядок скасування державної реєстрації, а саме: скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина,а також на підставі рішення суду в разі: визнання недійсними або такими,що суперечать законодавству, установчих документів; здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України; несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності прозміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством); неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно ззаконодавством. Скасування державної реєстрації суб'єктапід приємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного ізатвердженогозгідноз законодавством,та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.
Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду України про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Як було зазначено вище, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV набрав чинності з 01 липня 2004 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Закону, для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу - підприємця, зареєстровану до 01 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру.
Позивач стверджує, що такої заяви не подавав, проте докази протилежного наявні в матеріалах справи, а саме дані про внесення ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про фізичну особу-підприємця (дата запису 11.02.2014 за № 22031750000023675).
Окрім іншого, як зазначалось судом, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також внесено запис про взяття на облік як платника податків ОСОБА_1 13.01.2014 та як платника єдиного внеску - 23.12.1996.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем оскаржувану вимогу №Ф-4547-53 про сплату заборгованості з єдиного внеску у сумі 29293,44 грн. було надіслано позивачу на податкову адресу: АДРЕСА_1 . З поштового повідомлення вбачається, що ця податкова вимога була повернута за сплином строку зберігання.
Відповідно до п. 42.2. с. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 45.1. ст. 45 ПК України, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Враховуючи, що в Єдиному державному реєстрі зазначена адреса: АДРЕСА_1 , то дії відповідача щодо направлення вимоги на вказану адресу є правомірними.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.
Керуючись приписами ст. 139 КАС України, з огляду на те, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судові витрати не належать стягненню з відповідача, а також враховуючи, що відсутні докази фактично понесених відповідачем судових витрат на призначення експертизи та виклик свідків, жодні судові витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.02.2020 року №Ф-4547-53 на суму 29293,44 грн. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкового боргу в сумі 29293,44 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона