Ухвала
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
провадження № 51-1949 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року.
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2010 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України, п. п. 1, 6, 12 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 12 жовтня 2010 року вирок апеляційного суду залишено без змін.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2020 року залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_5 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2010 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Не погоджуючись з ухвалами Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2020 року та Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, захисник ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до суду касаційної інстанції. Вважає, що зазначені судові рішення є незаконними та підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Свої доводи обґрунтовує тим, що вирок засудженому виносили особи, які не мали для цього відповідних повноважень.
Мотиви суду
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, згідно зі ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими є: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
У той же час згідно з пунктами 4, 5 ст. 462 КПК України, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Таким чином, системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
При цьому, важливим є й дотримання принципу юридичної визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Як убачається із долучених до касаційної скарги копій судових рішень, ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2020 року заяву засудженого ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинамивироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2010 року залишено без задоволення, оскільки суду не надано жодних належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність нововиявлених обставин, зокрема, тих, які не були відомі під час судового розгляду і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність постановленого судового рішення, що належить переглянути.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 на вищезазначену ухвалу залишено без задоволення.
Зокрема, апеляційний суд вірно визнав безпідставними посилання засудженого ОСОБА_5 у його заяві про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2010 року за нововиявленими обставинами на те, що під час ухвалення цього вироку апеляційним судом було порушено таємницю наради суддів, оскільки народні засідателі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які входили до складу суду присяжних, не приймали письмової присяги судді, тому, на його думку, ця обставина є нововиявленою й тягне за собою скасування вироку, оскільки такі доводи засудженого не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом першої інстанції, адже на момент ухвалення вироку жодним нормативно-правовим актом, зокрема, і Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, Конституцією України, Указом Президента України «Про порядок складення присяги суддею, вперше призначеним на посаду» від 11 травня 1999 року, не було передбачено обов'язку складання народним засідателем присяги судді.
Разом з цим, Указ Президії Верховної Ради УРСР Про присягу суддів і народних засідателів судів Української РСР, яким було визначено обов'язок складення зокрема народними засідателями обласних суддів втратив чинність 2 лютого 1994 року у зв'язку із прийняттям Постанови Верховної Ради України № 3912-ХІІ.
Посилання захисника на відповідь Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2020 року № 04.4-57/78/2020, в якій зазначено, що інформація про дату прийняття присяги народними засідателями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відсутня, то, на переконання колегії суддів апеляційного суду, вони є неспроможними, та є суб'єктивним трактуванням захисту зазначеної інформації, оскільки в цій відповіді йдеться лише про відсутність у Дніпровського апеляційного суду інформації щодо дати присяги народних засідателів, та вона не є підтвердженням відсутності у складу суду, що ухвалював вирок щодо засудженого, повноважень відправляти правосуддя.
Що стосується відповіді на запит адвоката ОСОБА_4 Дніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2020 року №04.4-57/275/2020, то нею лише підтверджується, що народні засідателі обиралися на той час відповідно до встановленої законодавством процедури. При цьому, той факт, що у суді був відсутній механізм фінансування щодо виготовлення бланків посвідчень народних засідателів Апеляційного суду Дніпропетровської області, тому народним засідателям посвідчення не видавалися, не може свідчити про те, що розгляд справи під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_5 здійснювався незаконним складом суду.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд, переглядаючи ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2020 року, якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_5 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2010 року за нововиявленими обставинами, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційних скаргах засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
Жодних суттєвих для справи обставин, які б самі по собі або разом із іншими, раніше виявленими, доводили неправильність оскаржуваних судових рішень, у даному кримінальному провадженні встановлено не було.
З огляду на це, ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2020 року та ухвала Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року є законними, обґрунтованими й вмотивованими.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника та вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
З цих підстав Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9