Ухвала
21 квітня 2021року
м. Київ
справа № 522/21030/16-ц
провадження № 61-5344ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір, стягнення заборгованості та збитків,
У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю
(далі - ТОВ) «Управдом-1» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнень, просило суд зобов'язати відповідача укласти договір про забезпечення водоспоживання і водовідведення у квартиру АДРЕСА_1 та стягнути
з відповідача 3 266,41 грн, з яких 266,41 грн сума основного боргу з урахуванням пені та інфляційних втрат та 3 000 грн - збитки, пов'язані
з оплатою позивачем послуг щодо обмеження водовідведення відповідача.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом-1» збитки, пов'язані з оплатою послуг щодо обмеження водовідведення споживача у розмірі 3 000 грн, в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення збитків у розмірі 3 000 грн, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року залишено без змін.
29 березня 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 06 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 16 лютого 2021 року в частині позовних вимог про стягнення збитків, пов'язаних з оплатою послуг щодо обмеження водовідведення споживача у розмірі 3 000 грн.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Безпосередньо в касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, із посиланням на отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду 01 березня 2021 року.
Аналіз касаційної скарги та доданих до неї документів дають підстави для висновку, що строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи № 522/21030/16-ц.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», у справі «Шамоян проти Вірменії»).
Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі, окрім вимог про зобов'язання укласти договір про забезпечення водоспоживання і водовідведення, у задоволенні яких судами відмовлено, є також вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 3 266,41 грн.
Справа № 522/21030/16-ц є малозначною, як справа незначної складності, що не належить до справ, які в силу частини четвертої статті 274 ЦПК України підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Розмір оспорюваної за касаційною скаргою суми становить 3 000 грн.
На думку заявника, касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Разом із тим незгода відповідача із оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; відповідачем реалізовано право на апеляційний перегляд справи, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в справі № 522/21030/16-ц.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Н. Ю. Сакара
Є. В. Синельников