Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 755/4960/18
провадження № 61-4692св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Київська міська рада,
треті особи: ОСОБА_2 , Головне територіальне управління юстиції у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Мельника Я. С., Сліпченка О. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , Головного територіального управління юстиції у м. Києві про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що 12 лютого 2018 року їй від матері ОСОБА_2 (дівоче прізвище - ОСОБА_2 ) - ОСОБА_4 стало відомо про те, що ОСОБА_2 доводиться їй двоюрідною тіткою, так як її батько - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом її рідної баби ОСОБА_6 ( дівоче прізвище - ОСОБА_6 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що тривалий час через важку інвалідність, пов'язану з неможливістю самостійно пересуватись, ОСОБА_2 не мала можливості спілкуватись із своїм рідним братом (її двоюрідним дядьком ) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а той в останні приблизно вісім років без пояснення причин перестав підтримувати з нею постійні стосунки, лише інколи їй телефонував, цікавився її здоров'ям, але про своє і батька життя та справи не розказував, обмежувався словами, що все нормально, а останні два роки взагалі припинив їй телефонувати на міський номер.
Через відсутність іншого зв'язку з братом та важкої інвалідності І групи, потребу в постійному лікуванні та нагляді, їй лише наприкінці 2017 року стало відомо, що її брат - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і після його смерті залишилася квартира, в якій він проживав за життя на Русанівці в м. Києві, але точної адреси вона не пам'ятає.
Також, зі слів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на той час вагалась чи буде вона подавати заяву про прийняття спадщини, чи відмовиться від спадщини на користь її двоюрідної племінниці ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ), тому що інших спадкоємців першої і другої черги після смерті ОСОБА_7 не залишилось, а їй дуже важко займатись оформленням спадщини через судові спори, пов'язані з формальним пропуском нею строку на подачу заяв про прийняття спадщини.
З огляду на зазначені пояснення ОСОБА_4 , позивач 13 лютого 2018 року подала до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , який доводиться їй двоюрідним дядьком, за її заявою заведено спадкову справу № 164/2018.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та матеріалів спадкової справи їй стало відомо, що ОСОБА_7 , на час своєї смерті, проживав у власній квартирі АДРЕСА_1 і заповіт на випадок своєї смерті не залишив.
Квартиру ОСОБА_7 продано 08 вересня 2016 року, тобто після його смерті.
Ураховуючи продаж спадкової квартири, а також відсутність у позивача повного обсягу документів, що підтверджують її родинні відносини з ОСОБА_7 , пропуск нею встановленого законом шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця для подачі заяви про прийняття спадщини, їй постановою 15-ї Київської державної нотаріальної контори від 19 березня 2018 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 та інше нерухоме майно після смерті ОСОБА_7 .
Передчасна смерть її батька та баби відповідно 31 травня 2010 року та 09 грудня 2010 року, відсутність повного переліку документів, що безспірно підтверджують її та спадкодавця родинні відносини і переконання в прийнятті спадщини після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями першої або другої черги, об'єктивно перешкоджали їй в можливості подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .
Вважає, що невідомі особи зробили все можливе, щоб приховати від спадкоємців усіх черг, в тому числі і від неї, факт смерті ОСОБА_7 , так як це дозволило їм реалізувати свій злочинний намір і обманом заволодіти всіма його речами, документами, майном та розпорядитись ним на свій розсуд, зокрема, продати квартиру, тобто вчинити особливо тяжке кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 190 КК України, за фактом якого проводиться досудове розслідування, а на квартиру Київською місцевою прокураторою № 4 накладено арешт.
На підставі викладеного позивач просила суд: встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її двоюрідним дядьком; визнати, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , пропущений нею з поважних причин; визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини в один місяць з дня набрання чинності рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її двоюрідного дядька ОСОБА_7 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року позов задоволено.
Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , а саме те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , тривалістю в один місяць, починаючи з часу набрання рішенням законної сили.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) та ОСОБА_5 доводились один одному рідним братом та сестрою, у зв'язку з чим враховуючи, що ОСОБА_6 є рідною бабусею позивача, померлий ОСОБА_5 являвся дядьком померлого батька позивача - ОСОБА_9 .
Отже, донька ОСОБА_9 - позивач є двоюрідною племінницею померлого сина ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , а він, у свою чергу, приходиться їй двоюрідним дядьком.
Ураховуючи, що Київською місцевою прокуратурою № 4 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040008502 від 19 червня 2017 року, позивач тривалий час була не обізнана про смерть родичів, причини пропуску звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 є поважними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду у частині підстав поновлення строку на прийняття спадщини Київська міська рада подала апеляційну скаргу. В іншій частині рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено частково.
Рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради судовий збір у розмірі 1 057,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що факт необізнаності позивача про смерть спадкодавця, відчуження частини майна стороннім, як зазначено позивачем, особам та відсутність доказів на підтвердження родинних зв'язків, не доводить існування поважних, об'єктивних та непереборних обставин, які б зумовили пропуск ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини протягом всього шестимісячного строку, визначеного законом.
Належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця, відповідно до статей 77 - 80 ЦПК України матеріали справи не містять.
Ураховуючи, що позовні вимоги щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не підлягають задоволенню за їх необґрунтованістю, то і сам факт про встановлення родинних відносин не може бути встановленим, оскільки такий факт не породжуватиме для позивача юридичних наслідків без визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд розглянув справу без залучення до участі у справі як відповідача ОСОБА_10 , який є власником спірного спадкового майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року поновлено строк касаційного оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції скасував законне й обґрунтоване рішення місцевого суду, зокрема і в частині, що відповідачем не оскаржувалась, здійснивши переоцінку доказів, які були здобуті та досліджені судом першої інстанції з дотриманням вимог ЦПК України.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в повному обсязі, вийшов за межі заявлених апеляційних вимог, враховуючи інтереси ОСОБА_10 , як власника майна отриманого за нікчемним договором після смерті спадкодавця, грубо порушив права третьої особи - ОСОБА_2 , яка мала бути залучена до справи, як співвідповідач відповідно до статті 51 ЦПК України.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду пояснення до касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_11 , батьками якої є ОСОБА_9 та ОСОБА_9 .
Батьками ОСОБА_9 були ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , що підтверджується його свідоцтвом про народження.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, сформованого 13 лютого 2018 року, 20 травня 1954 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 укладено шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_8 ».
ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
За даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, сформованого 13 лютого 2018 року, ОСОБА_14 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 у селі Нехаївка Коропського району Чернігівської області, а померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з архівною довідкою від 06 квітня 2018 року, виданою Державним архівом Чернігівської області, ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_5 , батьками якого записані - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , місце постійного проживання батьків: село Нехаївка Коропського району Чернігівської області.
Як вбачається з відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, сформованого 13 лютого 2018 року, ОСОБА_5 мав сина ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , матір'ю якого записана - ОСОБА_17 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , а ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що є матір'ю ОСОБА_2 , яка в свою чергу є донькою померлого - ОСОБА_5 .
Донька спілкувалася з батьком лише в телефонному режимі, оскільки його друга дружина була проти їх спілкування.
ОСОБА_2 має захворювання та лікується в Америці, у зв'язку з чим рідко приїздить до України, Київ відвідує раз на рік, самостійно пересуватися не може, має першу групу інвалідності.
У січні 2018 року вона зателефонувала та повідомила, що її батько - ОСОБА_5 помер, про що їй стало відомо від подруги.
Вона попросила зв'язатися із його племінником - ОСОБА_9 , але той також помер.
Їй, на той час, було відомо про наявність двох племінниць ОСОБА_5 , одна з яких і є позивачем.
Донька попросила, щоб спадкове майно перейшло саме до позивача.
Зазначила, що особисто ОСОБА_1 не знала, а її батька - ОСОБА_9 знала близько п'ятнадцяти років тому, коли йому було шістнадцять років.
Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що позивач є її донькою, а померлий ОСОБА_5 - дядьком її померлого чоловіка ОСОБА_9 .
Померлий ОСОБА_5 мав сина - ОСОБА_7 .
Зазначила, що її чоловік та ОСОБА_5 постійно спілкувалися, останній приходив до них у гості, вони часто їздили до нього у м. Требухів, він та його син були на весіллі її та її чоловіка дітей.
Коли ж її чоловік помер, вони перестали спілкуватися з нею та навіть не прийшли до чоловіка на поховання.
При цьому, позивач телефонувала їй та повідомляла про смерть батька.
Зазначила, що мати її чоловіка - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були рідним братом та сестрою.
ОСОБА_6 постійно проживала у м. Требухів. ОСОБА_5 розповідав, що його син ОСОБА_7 навчався в інтернаті.
Щодо особистого життя ОСОБА_5 зазначила, що з його першою дружиною їх з чоловіком ніхто не знайомив, проте вони знали про її існування та про те, що у нього від даного шлюбу є донька.
Про смерть ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вона дізналася від позивача весною 2018 року.
Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що позивач є її рідною сестрою. ЇЇ батько - ОСОБА_9 мав дядька ОСОБА_5 , який, в свою чергу, мав сина - ОСОБА_7
Баба ОСОБА_14 та ОСОБА_5 були рідним братом та сестрою.
Востаннє вона бачила ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у 2003 році, коли приїздила у с. Требухів та знайомила їх із своїм сином.
Крім того, вона бачила їх також на весіллі своєї сестри.
У 2010 році, коли помер їх з позивачем батько, вона зателефонувала ОСОБА_7 , який зазначив, що вони з батьком не зможуть приїхати на поховання, оскільки у його матері проблеми зі здоров'ям.
ОСОБА_2 особисто не знає, проте їй відомо, що вона є донькою ОСОБА_5 та він показував її фото.
ОСОБА_7 є сином ОСОБА_5 від другого шлюбу.
Крім того, зазначила, що наскільки їй відомо, ОСОБА_2 не претендує на спадщину після смерті ОСОБА_7 . Вона також не претендує на цю спадщину.
Позивач звернулася 13 лютого 2018 року до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , а 19 березня 2018 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 .
Постановою державного нотаріуса П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори від 19 березня 2018 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її двоюрідного дядька - ОСОБА_7 , оскільки вона пропустила встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини, в тому числі, до спадкової справи не надано документів, що підтверджують родинні відносини спадкоємиці із померлим, а також документів, що підтверджують встановлення факту проживання спадкоємиці зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За результатами пошуку інформації станом на 19 березня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який діє з 01 січня 2013 року, спадкове майно: квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,1421 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3221289001:01:055:0126; житловий будинок АДРЕСА_3 , зареєстровані за іншою особою.
Спірне майно спадкодавця належить на праві власності ОСОБА_10
Київською місцевою прокуратурою № 4 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040008502 від 19 червня 2017 року.
У межах зазначеного кримінального провадження встановлено, що 14 березня 2016 року на спецлінію 102 надійшло повідомлення лікаря реанімаційного відділення Броварської центральної районної лікарні про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 12 годині 25 хвилин в приміщенні лікарні, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Шевченко, 14, помер ОСОБА_7 , 1982 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Дозвіл на видачу тіла ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в стаціонарному відділені Броварської ЦРЛ, видано ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .
ОСОБА_20 , 08 вересня 2016 року, використовуючи довіреність на власне ім'я від ОСОБА_7 , посвідчену 26 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. В., уклав договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 та приватного будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , що належали ОСОБА_7 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідачами у справі щодо спадкового майна, зокрема при вирішенні питання про визначення додаткового строку на прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також фактично новий власник спірного спадкового майна, і тільки у разі відсутності інших спадкоємців за законом і за заповітом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади, в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 521/20864/17 (провадження № 61-7374св19).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Позивач не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до належних відповідачів.
Установивши, що спірне спадкове майно належить ОСОБА_10 на праві власності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вирішення позовних вимог ОСОБА_1 безпосередньо впливає на його права, як нового власника цього нерухомого майна, а тому ОСОБА_10 повинен був залучений до участі у справі як відповідач.
З огляду на частину першу та четверту статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Установивши, що до участі у справі як відповідач не залучений ОСОБА_10 , суд апеляційної інстанції, відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, дійшов правильного висновку щодо виходу за межі вимог апеляційної скарги та скасував рішення місцевого суду у повному обсязі.
Отже, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в повному обсязі, вийшов за межі заявлених апеляційних вимог, враховуючи інтереси ОСОБА_10 , як власника майна отриманого за нікчемним договором після смерті спадкодавця є необґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що скасовуючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі та ухвалюючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем неправильно визначено суб'єктний склад учасників справи, що унеможливило розгляд справи по суті, а суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості здійснювати заміну неналежного відповідача належним відповідачем.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, при вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук