Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/824/7220/2021
м. Київ Справа №369/16389/20
22 квітня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Гоін В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Павлюк Ганни Георгіївни на ухвалу Києво-Святошинського районного суд Київської області від 19 січня 2021 року, постановлену під головуванням судді Дубас Т.В., у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
22 грудня 2020 року представник заявника ОСОБА_2 адвокат Дикань Павло Олегович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення.
На обґрунтування поданої заяви зазначав, що 06.04.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га, розташованої у АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі №2732. Земельна ділянка мала порядковий номер 48.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №606103 від 05.09.2007 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.04.2007 року №2732 належить земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222488202:02:005:0034.
11.11.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, при укладанні якого ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Зазначає, що приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем 28.04.2018 року було посвідчено довіреність, під реєстровим номером 305 (серія ННВ №423206), якою уповноважено ОСОБА_7 представляти інтереси пов'язані з реєстрацією управління (коригування), розпорядженням та здійсненням будь-яких інших дій в межах права власності ОСОБА_2 (з правом відчуження, продажу, обміну, передачі в оренду), визначаючи в усіх випадках строки, ціну, плату та інші умови на свій розсуд, стосовно належної ОСОБА_2 на праві приватної власності земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер 3222488202:02:005:0034, цільове призначення земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Довіреність була видана строком на три роки та зазначено, що довіреність підписана у присутності приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича, особу ОСОБА_2 встановлено, дієздатність перевірено.
Заявник зазначає, що до приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича- ОСОБА_2 ніколи не зверталась та довіреність є фіктивною.
ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_2 , що зазначену довіреність привіз до нього гр. ОСОБА_8 .
На підставі вказаної довіреності, 23.05.2018 року між ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_7 , та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу земельної, ділянки, реєстровий номер 4271. Договір було посвідчено у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалка Романа Олеговича.
Відповідно до п. 1 цього договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1500 гектаа, кадастровий номер -3222488202:02:005:0034.
Відповідно до п.5 договору продавець повідомляє покупця про те, що на момент набуття права власності перебував у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_5 , який надав свою згоду на укладення, підписання цього договору. Заява про згоду посвідчена 23 травня 2018 року Падалка Р.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 4270.
Зазначає, що ОСОБА_5 ніколи не надавав дозволу на продаж будь-якого майна ОСОБА_2 , а зазначена земельна ділянка була придбана ОСОБА_2 до шлюбу.
Відповідно до інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно 14.06.2018 року було проведено державну реєстрацію житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 3222488202:02:005:0034. Відомості було внесено державним реєстратором Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюном Дмитром Сергійовичем за індексним номером рішення: 41669804.
Зазначає, що ОСОБА_2 до вказаного реєстратора не зверталась, доручень жодним особам на такі дії не надавала, хто вніс ці відомості до реєстру речових прав на нерухоме майно їй невідомо.
30.08.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено договір позики. Відповідно до якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_7 гроші в суми 2 267 915,00 (два мільйона двісті шістдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 00 копійок, що еквівалентно 80 600 (вісімдесят тисяч шістсот) доларів США 00 центів за середнім курсом продажу долара, США комерційними банками на дату укладання цього договору. Відповідно до п.2.1. остаточний розрахунок щодо повернення суми позики мав бути здійснений не пізніше 30 (тридцятого) серпня 2019 (дві тисячі дев'ятнадцятого) року. Того ж дня, між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_9 ( іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, яким останній забезпечив виконання зобов'язання ОСОБА_7 предметом іпотеки: житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222488202:02:005:0034.
30.08.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено заборону на нерухоме майно ОСОБА_9 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.11.2020 року ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок з адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222488202:02:005:0034 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 3543, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П.
Зазначає, що на даний час вказана земельна ділянка та розташований на ній будинок , які належали на праві власності ОСОБА_2 , належать ОСОБА_1 завдяки підробленій довіреності, яка була підставою для відчуження вказаного майна . ОСОБА_2 має намір звернутись до суду з позовною заявою в порядку ч. 1 ст. 30 ЦПК України для захисту свого права власності на вказане майно.
З огляду на вище викладене, просив суд накласти арешт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222488202:02:005:0034, яка належить ОСОБА_1 , та на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 3222488202:02:005:0034 та належить ОСОБА_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.01.2021 року заяву представника заявника ОСОБА_2 адвоката Дикань Павла Олеговича про забезпечення позову до його пред'явлення задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222488202:02:005:0034, яка станом на сьогоднішній день належить ОСОБА_1 та на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 3222488202:02:005:0034, який станом на сьогоднішній день належить ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 25 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Павлюк Ганна Георгіївна подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.01.2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.01.2021 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини справи.
Зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідного заходу.
Звертає увагу, що заявник ОСОБА_2 зазначає, що не надавала довіреність своєму брату ОСОБА_7 та не уповноважувала його на підписання договору купівлі-продажу та що довіреність ОСОБА_7 отримав від третьої особи ОСОБА_8 . Проте, згідно з даними, що містяться в матеріалах справи , заявник ОСОБА_2 та її брат ОСОБА_7 проживають за однією адресою.
Також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до умов п.п. 12,13 договору купівлі продажу земельної ділянки від 23.05.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. за № 4271, розрахунок за земельну ділянку було проведено через банківські рахунки сторін та сторони підтвердили повний розрахунок за земельну ділянку кадастровий номер 3222488202:02:005:0034. Грошові кошти були зараховані на рахунок заявника ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується даними, зазначеними в самому договорі купівлі-продажу земельної ділянки та платіжним дорученням № 1808/5 від 23.05.2018 року.
З огляду на зазначене, вважає, що твердження заявника ОСОБА_2 про незаконність вибуття будинку та земельної ділянки з її власності та ненадання нею довіреності на продаж вказаного майна, не відповідає дійсним обставинам справи та є неправдивим.
Зазначає, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог і не пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Звертає увагу, що судом накладено арешт не тільки на земельну ділянку, яка до укладання договору купівлі-продажу від 23.05.2018 року була у власності ОСОБА_2 , а і на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який ніколи не належав на праві власності і не був зареєстрований за ОСОБА_2 .
Зазначає, що заявником належними та допустимими доказами не підтверджено факт того, що відповідач намагається відчужити спірне майно. А тому відсутні правові підстави для накладання арешту на земельну ділянку та будинок.
В судове засідання ОСОБА_1 та її представник адвокат Павлюк Ганна Георгіївна не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Представники ОСОБА_2 адвокат Дикань Павло Олегович та адвокат Дикань Антон Павлович проти доводів апеляційної скарги заперечували посилаючись на те, що ухвала суд першої інстанції про забезпечення позову постановлена з дотриманням вимог процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суд першої інстанції не спростовують.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи , вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову та, накладаючи арешт на житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 3222488202:02:005:0034, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що невжиття таких заходів забезпечення позову до подання позовної заяви може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до вирішення спору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він грунтується на вимогах процесуального закону, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Зі змісту заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 має намір звернутись до суду з позовом щодо незаконності вибуття з її власності нерухомого майна - земельної ділянки кадастровий номер 3222488202:02:005:0034 та житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 3222488202:02:005:0034, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 20.11.2020 року зареєстровано за ОСОБА_1 .
Законність набуття ОСОБА_10 права власності на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 3222488202:02:005:0034 та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 має намір оскаржити до суду, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду у даній справі і суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про забезпечення позову до його пред'явлення шляхом накладення арештуна земельну ділянку кадастровий номер 3222488202:02:005:0034 та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 намагається відчужити спірне майно, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, так як вказане спірне майно зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 , і невжиття вказаного заходу забезпечення позову може призвести до відчуження даного майна та утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову, має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідного заходу, оскільки вказаний вид забезпечення позову не обмежує прав ОСОБА_1 щодо володіння та користування спірним майном, а лише тимчасово обмежить її право розпоряджатись будинком та земельною ділянкою до вирішення спору судом .
Доводи апеляційної скарги про те що, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що у договору купівлі- продажу земельної ділянки від 23.05.2018 року вказано, що розрахунок за земельну ділянку було проведено через банківські рахунки сторін та сторони підтвердили повний розрахунок за земельну ділянку кадастровий номер 3222488202:02:005:0034, колегія суддів відхиляє, так як вказані обставини підлягають з'ясуванню та перевірці при розгляді по суті позову ОСОБА_2 , який вона має намір подати до суду, а не при вирішенні заяви про забезпечення позову до його подання.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 січня 2021 року про задоволення заяви про забезпечення позову постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Павлюк Ганни Георгіївни.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Павлюк Ганни Георгіївни залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2021 року.
Головуючий: Судді: