Апеляційне провадження № 22-ц/824/6590/2021
Справа № 362/6438/20
Іменем України
23 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області, постановлену у складі судді Кравченко Л.М. в м. Васильків 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позов мотивовано тим, що протягом десяти років вона працює у державній структурі, при цьому відповідач, який є її колишнім чоловіком, вже двічі надіслав на ім'я всіх керівників установи, в якій вона працює, образливі заяви, в яких зазначив неправдиві відомості щодо неї, які завдають шкоди її честі, гідності, діловій репутації як добросовісного державного службовця з тривалим трудовим стажем, який неодноразово отримував заохочення та подяки за сумлінне виконання своєї роботи та добросовісне її виконання. Відомості, зазначені ОСОБА_2 у цих заявах, не тільки не відповідають дійсності, а й носять образливий і негативний характер та є недостовірною інформацією. Крім того, ОСОБА_2 було направлено образливого характеру скарги до Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві, до Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Служби у справах дітей Новобасанської громади, в яких він зазначає недостовірну інформацію про неї, принижує її честь та гідність. Поширенням недостовірної інформації щодо неї позивача ОСОБА_2 завдав шкоди її немайновим інтересам через порушення її гідності, честі та ділової репутації, тому вона має право на відшкодування моральної шкоди в порядку ст. 23 ЦК України.
Просила визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканність ділової репутації, інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 ; зобов'язати відповідача спростувати поширену ним недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом направлення до зазначених адресатів листів зі спростуванням поширеної відповідачем інформації; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що 20 січня 2021 року поштовим відправленням отримала ухвалу суду першої інстанції від 16 грудня 2020 року про залишення без руху її позовної заяви з наданням десятиденного строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків. У встановлений судом строк вона відправила 28 січня 2021 року нову позовну заяву з врахуванням ухвали суду від 16 грудня 2020 року. Однак 03 лютого 2021 року судом постановлено ухвалу про повернення її позовної заяви, в якій лише зазначено, що до теперішнього часу вимоги ухвали в повному обсязі не виконано. Таким чином, ухвала суду першої інстанції є неналежно мотивованою.
Вважала, що наведені судом мотиви повернення позову вказують на те, що позовну заяву повернуто, не дочекавшись її листа з позовною заявою, раніше закінчення наданого десятиденного строку всупереч норм процесуального закону. При ознайомленні з матеріалами справи вона з'ясувала, що позовна заява, направлена на виконання ухвали про залишення позову без руху, зареєстрована 03 лютого 2021 року, однак, виходячи із змісту ухвали від 03 лютого 2021 року, до уваги не бралась.
Також із опису справи вбачається, що матеріали справи перешивались, вважає, що причиною цього був її повідомлений суду намір ознайомлення з матеріалами справи, а до цього нова редакція позовної заяви була долучена до справи після ухвали від 03 лютого 2021 року.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву позивачу ухвалою від 03 лютого 2021 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем ухвала суду про недоліки отримана, однак до теперішнього часу вимоги ухвали в повному обсязі не виконано.
Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації залишена без руху.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не надано доказів, що відповідачем поширювалась інформація, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію саме шляхом направлення скарг до Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві, Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Новобасанської громади, не додано копій вказаних скарг до матеріалів позову; до позовної заяви додано лише один примірник додатків; заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивачем не обґрунтовано розміру заявленої суми моральної шкоди, не зазначено доказів її завдання і фактів, виходячи з яких позивачем визначено її розмір.
Надано позивачу строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, роз'яснено, що у разі неусунення недоліків у встановлених в ухвалі строк заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Копію ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримала 20 січня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 9).
На виконання вказаної ухвали суду позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 29 січня 2021 року направила нову редакцію позовної заяви, в переліку додатків до якої зазначено, серед іншого: копія заяви ОСОБА_2 до Новобасанської сільської ради Бобровинецького району; копія повідомлення ГУ НП в м. Києві з приводу заяви ОСОБА_1 про вчинення протиправних дій ОСОБА_2 ; копія пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; копія подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ; копія скарги ОСОБА_2 до Верховного Суду; копія відповіді ГУ НП в м. Києві на звернення ОСОБА_1 , копія скарги ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; копія акту обстеження умов проживання; копія заяви ОСОБА_2 до Служби у справах дітей; копія заяви ОСОБА_2 до ГУ НП; копія характеристики; копія відповіді Служби по справах дітей на вимогу ОСОБА_1 .
Оцінюючи доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Так, за змістом ч. 2, 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву ОСОБА_1 , не дослідивши матеріали справи у повному обсязі та не надавши належної оцінки обставинам, викладеним позивачем в позовній заяві.
Апеляційний суд враховує, що чинним ЦПК України не визначено ані ступеню деталізації обґрунтування позовних вимог, ані конкретного переліку доказів, які мають бути подані на підтвердження тієї чи іншої вимоги.
На думку апеляційного суду, позовна заява подана із дотриманням вимог, що встановлені ст. 175 ЦПК України.
Вказівки суду на невиконання позивачем вимог ухвали не ґрунтуються на вимогах ст. ст. 175 - 177 ЦПК України. Форма і зміст заяви, враховуючи суть вимог, правовідносини між сторонами, відповідали вимогам ст. 175 ЦПК України.
Сама по собі процесуальна неможливість оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху не зобов'язує позивача беззаперечно виконувати вимоги суду щодо усунення недоліків, якщо ці вимоги не відповідають вимогам закону.
Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її ухвалою від 03 лютого 2021 року в зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 16 грудня 2020 року, серед яких зокрема зазначалось ненадання позивачем певних доказів, судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи із аналізу ст. 175 ЦПК України, непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими обґрунтовано позов, в тому числі тих, на які посилався суд першої інстанції, може бути підставою для відмови в позові за результатами розгляду справи, а не для залишення позовної заяви без руху та її повернення.
Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.
Апеляційний суд враховує, що однією із підстав залишення позовної заяви без руху була також відсутність обґрунтування розміру суми, що стягується, надання розрахунку якої передбачена п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Разом із тим, предметом позову є відшкодування моральної шкоди, яку позивач визначила в розмірі 100000 грн., зазначивши, що така сума є мінімальною для відшкодування її душевних страждань, відтак є розумною та справедливою.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).
Згідно положень ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
При цьому, вимоги абз. 2 частини третьої статті 23 ЦК України передбачають, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Законом не визначено єдиного розміру грошового відшкодування моральної шкоди у випадку відшкодування потерпілій особі моральної шкоди.
За таких обставин, виходячи з специфіки предмета позову, не можна погодитись з вимогами суду першої інстанції щодо надання позивачем обґрунтування розміру заявленої суми моральної шкоди і фактів, виходячи з яких позивачем визначено її розмір.
Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України в мотивувальній частині ухвали повинні бути зазначені мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Разом із тим, визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції не надав жодної оцінки позовній заяві у новій редакції, направленій позивачем до суду засобами поштового зв'язку, і не зазначив, які саме вимоги ухвали від 16 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без руху позивачем не було усунуто.
Апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2021 року не може вважатися законною і обґрунтованою.
Разом із тим, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо перешивання матеріалів справи, зокрема нової редакції позовної заяви, змінивши попередній порядок формування судової справи, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на припущеннях позивача.
Так, із опису документів у справі на її обкладинці вбачається, що опис, виконаний після зазначення в ньому другої по черговості ухвали суду (а. с. 15, на якій міститься ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2021 року) після внесення виправлень до опису залишався незмінним.
Виходячи із вищевикладеного, оскільки ці доводи є взаємопов'язаними, та враховуючи формування матеріалів справи, в якій нову редакцію апеляційної скарги зареєстровано судом в день постановлення ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2021 року та підшито перед нею, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що позовну заяву повернуто, не дочекавшись її листа з позовною заявою, раніше закінчення наданого десятиденного строку всупереч норм процесуального закону.
Відповідно до приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.