Справа № 367/8060/19 Головуючий 1 інстанція- Саранюк Л.П.
Проваження № 22-ц/824/5468/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
22 квітня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
за участю секретаря Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2020 року про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно задоволена заява позивача ізабезпечено докази шляхом витребування з Київського обласного державного нотаріального архіву (м.Ірпінь, вул.Жовтнева 34) спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із ухвалою, відповідача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції,посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом при її постановленні норм матеріального і процесуального права. Скарга мотивована тим, що при відкритті провадження суд не врахував пропуск позивачем строку позовної давності та не подав заяву про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Суд знехтував тим, що умовами звернення до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно є наявність спору про право на спадщину і відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, не надав підтвердження відсутності умов отримання свідоцтва у нотаріуса, зокрема постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Суд не врахував, що позивач, який знав про смерть мами і про прийняття спадщини сестрою, протягом більш як 37 років не вчинив жодної дії щодо прийняття спадщини і вважається таким, що відмовився від неї. Вважає, що суд відкрив провадження у справі за відсутності предмету позову, оскільки видане відповідачці свідоцтво є дійсним і не оспорюється, а вона є власником будинку із 1992 року. Забезпечення позову обмежує її права як власника, що є порушенням ст.ст.317-321 ЦК України.
Позивач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не
- 2 -
скористався. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками 16 березня 2021 року направлена на адресу його представника адвоката Бойчука Д.В. з підтвердженням про доставлення.
В суді апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Вожакіна Т.В. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області як незаконну.
Представник позивача адвокат Бойчук Д.В. належним чином повідомлений про розгляд справи, що стверджується направленою згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на його електронну адресу судовою повісткою і повідомленням про її доставлення. До суду не з'явився, в день розгляду справи направив електронною поштою заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю в судовому слідстві у Святошинському районному суді м.Києва.
Відповідно до ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, проте суд може відкласти розгляд справи, якщо повідомлені стороною причини неявки буде визнано поважними.
Апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки представника позивача з таких міркувань.
По-перше, посилаючись на неможливість явки до судуз огляду на зайнятість в кримінальному провадженні, представник позивача не додав до заяви жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджувалийого участь у кримінальному провадженні, зокрема договір про надання правової допомоги або про призначення захисника, ордер, судову повістку про виклик чи проведення слідих дій тощо).
По-друге, представник позивача повідомлений про день розгляду справи завчасно - 04 квітня 2021 року, тобто більше ніж за два тижні до дня розгляду і мав можливість спланувати свою роботу з урахуванням часу розгляду даної справи. Доказів про наявність непередбачуваних чи вийняткових обставин, пов'язаних із необхідністю участі у іншій справі саме у момент розгляду даної справи, які б свідчили про поважність причин неявки, суду не надав.
По-третє, відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на викладене та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи (ч.1 ст.371 ЦПК України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, а вказані у його заяві про відкладення розгляду причини неявки визнати неповажними.
- 3 -
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2019 року ОСОБА_2 подав до Ірпінського міського суду Київської області позов до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно. Предметом спору у справі є визнання частково недійсним виданого відповідачці ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини та визнання за позивачем права власності на 34/100 частини спадкового будинку в порядку спадкування за законом. Вимоги обгрунтовані тим, що після смерті у 1983 році матері сторін ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належні матері 34/50 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 . Він приняв спадщину, оскільки постійно проживав із матір'ю та був зареєстрований у спірному будинку, а тому вважає, що має право на половину від спадщини. Звернувшись до нотаріусайого повідомили, що на спадкове майно вже видано свідоцтво на ім'я відповдіачки.
Провадження у справі відкрите ухвалою судді від 20 грудня 2019 року.
В судовому засіданні 28 жовтня 2021 року представник позивача заявив клопотання про витребування із Київського обласного державного нотаріального архіву (м.Ірпінь, вул.Жовтнева 34) спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки самостійно отримати цей доказ він позбавлений можливості.
Задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки підставністю заяви.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно ст.76 ЦПК України під доказами розуміються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Згідно ч.2 ст.116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є спадкування нерухомого майна після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , її дітьми сторонами у справі.При цьому позивачем оспорюється в тому числі видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину, яке видане відповідачці нотаріусом.
За таких обставин, враховуючи, що матеріали спадкової справи безпосередньо пов'язані із заявленими вимогами і предметом спору, отримати які самостійно позивач невзмозі, суд вірно задоволив заяву.
Доводи апеляційної скарги про те, що витребування спадкової справи порушує
- 3 -
нотаріальну таємницю, безпідставні та суперечать ст.8 Закону України «Про нотаріат», який визначає поняття нотаріальної таємниці, а також вказує на те, що довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, у зв'язку із розглідом цивільних, господарських, адміністративних справ, що знаходяться в провадженні суду.
Решта доводів апеляційної скарги, зокрема щодо пропуску позивачем строку позовної давності, незвернення позивача про встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини спору, відсутність спору про право та відсутність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва, невчинення позивачем протягом більш як 37 років жодної дії щодо прийняття спадщини не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення доказів.
Окрім того, відхиляючи дані доводи, колегія суддів звертає увагу, що дані обставини відповідно до положень цивільного процесуального закону з'ясовуються при розгляді справи по суті позовних вимог, де сторонами подаються відповідні докази на обгрунтування їх доводів. При вирішенні питання про забезпечення доказів, суд не вправі давати оцінку доказам, а також вирішувати наперед питання обгрунтованості доводів та заперечень сторін по суті позову.
Даючи оцінку доводам відповідачки, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: