справа № 358/648/20
головуючий у суді І інстанції Тітов М.Б.
провадження № 22-ц/824/2250/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
21 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Суханової Є.М., Сержанюка А.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Богуславського районного суду Київської області від 23 вересня 2020 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Богуславського районного суду Київської області з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 09 квітня 2013 року у розмірі 11 973 грн 04 коп. та судові витрати у справі у розмірі 2 102 грн.,
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 квітня 2013 року між позивачем і відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, згідно з якого ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який потім збільшився до 2 200 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві.
При укладанні договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України. Згідно з зазначеної норми ЦК договором приєднання є договір, умови якою встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач зазначав, що свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до пункту 2.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Уклавши з АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності ОСОБА_1 порушив свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 29 лютого 2020 року становить 11 973 грн 04 коп. та складається: заборгованість за тілом кредиту - 1 492 грн 13 коп., заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом - 9 034 грн 57 коп.; заборгованість за пенею 400 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 546 грн 34 коп. - штраф (процентна складова).
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 23 вересня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 492 грн 13 коп. та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 261 грн 91 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що відсутні підстави вважати, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 23 вересня 2020 року в частині не задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів та неустойки прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також, здійснював частково погашення заборгованості по кредитному договору.
Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Відповідач звертався до банку з метою перевипуску карти, що підтверджується довідкою.
Суд першої інстанції оскаржуваним рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому - порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд першої інстанції проігнорував те, що важливою ознакою кредитної операції є те, що кредит надається за рахунок залучених грошових коштів.
Матеріалами справи доведено наявність неналежного виконання божником зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим кредитор має усі законні підстави для нарахування та стягнення неустойки.
За відсутності поданих відповідачем будь-яких доказів, які б стосувалися предмету доказування, суд першої інстанції поклав на сторону позивача - АТ КБ «Приватбанк» надзвичайний та заздалегідь неосяжний стандарт доказування, який всупереч нормам матеріального права призвів до порушення права на справедливий суд, у відповідності до статті 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи в апеляційній інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення Богуславського районного суду Київської області від 23 вересня 2020 року не оскаржується у частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) у сумі 1 492 грн 13 коп., тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками та стягнення пені та штрафу.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 квітня 2013 року між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання позичальником анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, згідно якого останньому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який потім збільшився до 2 200 грн.
У анкеті-заяві вказано, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг. Також вказано, що позичальник ознайомився і згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які було надано для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщено на офіційному сайті банку. Позичальник зобов'язався виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку (а.с. 13).
В анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 09 квітня 2013 року вид картки, номер картки, базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору і кредитний ліміт, -не зазначені та не зазначений і строк повернення кредиту (користування ним).
Також у цій анкеті-заяві, яка підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, а саме суми, яку фактично отримав у борг позичальник, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за нарахованою пенею, заборгованість за штрафами.
Згідно з розрахунку, наданого позивачем, ОСОБА_1 станом на 29 лютого 2020 року має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 11 973 грн 04 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 1 492 грн 13 коп., заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом - 9 034 грн 57 коп.; заборгованість за пенею 400 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 546 грн 34 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 6,7).
За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 ЦК України).
Згідно положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частина 1, 2 статті 633 ЦК України визначають, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розробляє саме підприємець, в даному випадку - АТ КБ «Приватбанк». Оскільки умови договорів приєднання розробляє банк, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим, банк повинен підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України (в редакції, яка діяла з 16 жовтня 2011 року), розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно положень частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абзац 2 частини 1 статті 1046 ЦК України).
Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 1 статті 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. За змістом частини 2 цієї статті, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
До анкети-заяви банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті http://privatbank.ua/terms/ (а.с. 14, 15-45).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самих розрахунків кредитної заборгованості за договором від 09 квітня 2013 року, посилається на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг як на невід'ємні частини договору.
Витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, розміри і порядок нарахування комісії, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтвердження того, що саме ці витяг з тарифів та витяг з умов розуміла відповідач при отриманні кредиту та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, на що звернув увагу Верховний Суд України у своїй постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані позивачем витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вищезазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а заочне рішення Богуславського районного суду Київської області від 23 вересня 2020 року в частині, що оскаржується, залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Богуславського районного суду Київської області від 23 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Є.М. Суханова
А.С. Сержанюк