справа № 367/8711/19
головуючий у суді І інстанції Оладько С.І.
провадження № 22-ц/824/2204/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
21 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Мостової Г.І.,
суддів: Суханової Є.М., Сержанюка А.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 серпня 2020 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог банк зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 28 лютого 2011 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 1 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Щодо зміни кредитного ліміту, то банк керується пунктами 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, які передбачають, що клієнт дає свою згоду, на зміну кредитного ліміту за рішенням банку, і клієнт дає право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до пункту 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
А також, вказував, що позивач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Проте, відповідач зобов'язання за цим договором не виконав, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.
У зв'язку із зазначеним, станом на 30 червня 2019 року утворилась заборгованість у загальній сумі 23 394 грн 07 коп., з яких тіло кредиту становить - 874 грн 24 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 16 510 грн 01 коп., заборгованість за пенею та комісією - 4 419 грн 63 коп., штраф (фіксована частина) у сумі - 500 грн., штраф (процентна складова) у сумі - 1 090 грн 19 коп.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 серпня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 лютого 2011 року у сумі 874 грн 24 коп. та судові витрати 1 921 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 серпня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами і неустойкою, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована таким: рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів та неустойки прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права; відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з АТ КБ «Приватбанк», останній дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи в апеляційній інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 серпня 2020 року не оскаржується у частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) у сумі 874 грн 24 коп., тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками та стягнення пені та штрафу.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, 16 лютого 2011 року ОСОБА_1 підписав заяву № б/н, згідно з якою отримав кредит у розмірі 1 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 10, 11).
У Заяві зазначено, що відповідач ознайомився та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, а також, згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
16 лютого 2011 року відповідачем було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN55000041114570, ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (а.с. 11), де також зазначено, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений».
У вказані довідці зазначено:
- базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5 % на місяць);
- розмір щомісячних платежів у розмірі 7 % від заборгованості;
- строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним;
- порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, а саме (пеня = пеня (1) + пеня(2), де пеня(1) = (базова % ставка за договором) / 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня(2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн та більше);
- розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором, більше ніж 30 днів, а саме: 500 грн + 5 % від суми заборгованість по кредитному договору, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
Отже, як вбачається із матеріалів справи, 16 лютого 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, між сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.
28 лютого 2011 року, відповідач отримав кредитну карту. Відповідно до довідки, відповідачу було видано кредитну картку № НОМЕР_2 з терміном дії до 02/15 (а.с. 151).
На картку було встановлено кредитний ліміт у розмірі 1000 грн (а.с. 142).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач неналежним чином не виконує умови кредитного договору, станом на 30 червня 2019 року відповідач має заборгованість 874 грн 24 коп. - заборгованість за кредитом.
Позивачем відповідачу нараховано: заборгованість по процентам за користування кредитом - 16 510 грн 01 коп., пеню у сумі 4 419 грн 63 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 090 грн 19 коп. - штраф (процентна складова).
Згідно із частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи встановлений строк дії картки № НОМЕР_2 до 28 лютого 2015 року та відсутність доказів видачі іншої кредитної картки, колегія апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 1 833 грн 11 коп., за пенею - 1 820 грн. за період з 28 лютого 2011 року по 28 лютого 2015 року (а.с. 7 зворот).
А також, у зв'язку з порушення відповідачем зобов'язання за кредитним договором, колегія апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для стягнення штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 226 грн 36 коп.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 цієї статті).
Відповідно до частин 1,13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 4 379 грн 47 коп., що становить 19,45 % від ціни позову, то судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції підлягає стягненню у розмірі 560 грн 45 коп. (2 881 грн 50 коп.*19,45%) з позивача на користь відповідача.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 лютого 2011 року по процентам за користування кредитом у сумі 1 833 грн 11 коп., за пенею - 1 820 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 226 грн 36 коп., а всього - 4 379 грн 47 коп., а також судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 560 грн 45 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (місце розташування: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).
Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Є.М. Суханова
А.С. Сержанюк