справа № 759/20949/18
головуючий у суді І інстанції Журибеда О.М.
провадження № 22-ц/824/4988/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
19 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Сержанюка А.С., Сліпченка О.І.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Булгакова 12» про усунення перешкод у використанні площі загального користування, визнання письмового дозволу недійсним, стягнення моральної шкоди, -
У грудні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСББ «Булгакова 12», у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просили:
- зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у використанні площі загального користування шляхом знесення збудованої ним конструкції, у вигляді стіни з цегли з встановленими дверима, перед своїми вхідними дверима на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 , привівши територію загального користування до початкового стану;
- визнати письмовий дозвіл наданий ОСББ «Булгакова 12» ОСОБА_1 на будівництво цегляної конструкції у вигляді стіни з встановленими дверима, перед своїми вхідними дверима на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 недійсним;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивачів завдану моральну шкоду у розмірі по 40 000 грн на кожного;
- стягнути з ОСОБА_1 на їх користь сплачений судовий збір у сумі 1 409 грн 60 коп., стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати за поштові відправлення у сумі 330 грн 80 коп.;
- кошти сплачені за послуги адвоката у сумі 5 025 грн та послуги за представництва адвоката у сумі 7 000 грн., а також, судові витрати на проведення експертизи у сумі 3 000 грн та витрати за послуги адвоката у сумі 600 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 . Однак відповідачем ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_3 у березні 2018 року було збудовано цегляну стіну впоперек коридору на третьому поверсі біля квартири позивачів, тим самим захопивши самовільно біля 6 кв.м. площі загального користування для своїх потреб.
Зазначали, що вказана перегородка є самовільно збудованою без дозволу інших мешканців будинку та без дотримання встановленого законом порядку.
Враховуючи, що вказана перегородка збудована в коридорі, який є спільною сумісною власністю багатоквартирного житлового будинку та обмежує права позивачів на вільне користування ними, просять усунути їм перешкоди у користуванні приміщенням сумісної власності багатоквартирного будинку шляхом зобов'язання демонтувати самочинно збудовану цегляну перегородку.
Крім того, зазначили, що керівництвом ОСББ «Булгакова 12» незаконно було надано дозвіл ОСОБА_1 на встановлення перегородки, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року накладено арешт на об'єкти будівництва ЖК «Маргарита», окрім житлових приміщень, які належать фізичним особам на праві приватної власності, що здійснюється на земельній ділянці по АДРЕСА_4 , із забороною та проведенням будь-яких будівельних робіт.
Крім того, зазначали, що у зв'язку з діями відповідача їм завдано моральну шкоду яку вони оцінюють у розмірі 40 000 грн на кожного.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року задоволено частково позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Усунуто перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні приміщенням сумісної власності багатоквартирного будинку шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знесення збудованої ним конструкції, у вигляді стіни з цегли з встановленими дверима, перед своїми вхідними дверима на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 , привівши територію загального користування до початкового стану.
Визнано письмовий дозвіл наданий ОСББ «Булгакова 12» ОСОБА_1 на будівництво цегляної конструкції у вигляді стіни з встановленими дверима, перед своїми вхідними дверима на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 недійсним.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 5 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 5 000 грн., сплачений судовий збір у сумі 2 113 грн 96 коп., витрати за проведення експертного будівельно-технічного дослідження у розмірі 3 000 грн., поштові витрати у сумі 686 грн та витрати за надання правової допомоги у сумі 3 115 грн., а всього стягнуто 13 914 грн 96 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що відповідачем не спростовані доводи позивачів та зібрані докази у справі щодо створення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, яке є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, у зв'язку з чим вимоги позивачів в частині зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у використанні площі загального користування шляхом знесення збудованої ним конструкції, у вигляді стіни з цегли з встановленими дверима, перед своїми вхідними дверима на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 , привівши територію загального користування до початкового стану, - підлягають задоволенню.
Крім того, підлягають задоволенню вимоги позивачів в частині визнання письмового дозволу наданого ОСББ «Булгакова 12» ОСОБА_1 на будівництво цегляної конструкції у вигляді стіни з встановленням дверей, перед своїми вхідними дверима на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 , оскільки вказаний дозвіл було надано без дотримання встановленого законом порядку та без згоди позивачів.
Оскільки, при вирішенні спору встановлено порушення прав позивачів, а також, з огляду на те, що факт заподіяння позивачам моральних страждань є очевидним, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивачів про відшкодування моральної шкоди.
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачами надано договір № 13/11/18-ПД про надання правової допомоги від 13 листопада 2018 року укладеного між адвокатом Авдєєвим Б.М. та ОСОБА_3 , договір № 65 та № 64 від 14 лютого 2019 року укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та адвокатом Пащенко В.М. про надання правової допомоги, акт виконання правничих послуг у цивільній справі від 14 серпня 2020 року. Відповідно до акту та чеку від 21 листопада 2019 року, чеку від 17 серпня 2020 року, чеку від 18 серпня 2020 року вартість наданої правової допомоги становить 3 115 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення незаконне, необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не було досліджено наявні у справі матеріали та докази.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не надав оцінки поважності чи неповажності причин неявки відповідача та його представника, не прийнято до уваги відсутність належного повідомлення їх про дату та час розгляду справи, що відбулося 09 грудня 2020 року.
Квартира АДРЕСА_3 є приватною власністю ОСОБА_4 та не належить на праві спільної власності ОСОБА_1 , останній не має право втручатись у здійснення майнових прав ОСОБА_4 та виконувати заявлені позивачами позовні вимоги.
Багатоповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_4 не введений в експлуатацію та земельна ділянка під будівництво є також не оформленою. Враховуючи зазначене, судом першої інстанції неправомірно застосовані норми матеріального права, помилково кваліфіковані правовідносини, що склались між сторонами, помилково прийнято до уваги висновок за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 20 листопада 2019 року за № 11, який складено із застосуванням законодавчих та підзаконних актів, що регулюють правовідносини багатоквартирних будинків, які вже введені в експлуатацію, не беручи до уваги, що на даний час будинок перебуває в статусі будівельного майданчику.
Оскаржуваним рішенням задоволено позовну вимогу про визнання письмового дозволу, наданого ОСББ «Булгакова 12» ОСОБА_1 на будівництво цегляної конструкції у вигляді стіни з встановленими дверима, перед своїми вхідними дверима на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 недійсним. Разом з тим, позовна заява не містила зазначеної вище позовної вимоги.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали відзив на апеляційну скаргу, у якому просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 18 травня 2015 року (а.с. 7).
Відповідач ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_3 .
Частинами 1 та 2 статті 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право, зокрема, вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
Поняття спільного майна визначено статтею 1 вищезазначеного Закону, відповідно до якої спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Отже, виходячи з умов Закону, коридор є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку.
Судом встановлено, що ОСББ «Булгакова 12» наданий ОСОБА_1 письмовий дозвіл № 27-12/16 від 27 грудня 2016 року на будівництво цегляної конструкції у вигляді стіни з встановленими дверима, перед своїми вхідними дверима на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 (а.с. 109 т. 1).
Колегія апеляційного суду встановивши, що позивачі згоди на будівництво цегляної конструкції не надавали, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний дозвіл було надано без дотримання встановленого законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаний дозвіл наданий ОСББ «Булгакова 12» у відповідь на звернення відповідача ОСОБА_1 (а.с. 107 т. 1), з яким він звернувся до ОСББ «Булгакова 12», мотивуючи звернення необхідністю поліпшення користування належними йому приміщеннями квартири та розташованим поруч приміщенням комори. До звернення відповідачем ОСОБА_1 доданий Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення (комору) №75105126 від 07 грудня 2016 року (а.с. 108 т. 1).
З огляду на викладене, колегія апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що у нього як не власника квартири, не може виникнути обов'язку знести збудовану ним конструкцію, за рішенням суду.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що саме відповідачем ОСОБА_1 у березні 2018 року в загальному коридорі на третьому поверсі між квартирами АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 була встановлена цегляна перегородка з вхідними дверима з надписом АДРЕСА_3.
З фотознімків наданих позивачем вбачається, що у коридорі на третьому поверсі між квартирами АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 обмежений доступ до коридору загального користування внаслідок проведення перепланування.
У постанові Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572» зазначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Отже, перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.
Із висновку за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 20 листопада 2019 року за № 11 проведеного судовим експертом ФОП ОСОБА_5 встановлена в загальному коридорі на третьому поверсі між квартирами АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 перегородка з вхідними дверима з надписом АДРЕСА_3 вимогам і умовам нормативних актів, а також наданій проектній документації не відповідають (а.с. 134-157).
Згідно з частинами 3,4 статті 12, частинами 1,6 статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Підсумовуючи, викладене колегія апеляційного суду встановила, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що перепланування спірного приміщення було проведено з дотриманням встановленого законом порядку та із згоди позивачів.
Отже, вимоги позивачів в частині визнання письмового дозволу наданого ОСББ «Булгакова 12» ОСОБА_1 на будівництво цегляної конструкції у вигляді стіни з встановленням дверей, перед своїми вхідними дверима на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 , правомірно задоволено судом першої інстанції, оскільки вказаний дозвіл було надано без дотримання встановленого законом порядку та без згоди позивачів.
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачі посилаються на моральні переживання, які вони зазнали, в зв'язку з тим, що не мали доступу до водопровідної труби яка підлягала заміні та по теперішній час не можуть вільно користуватись водою, з остраху затопити сусідів які знаходяться нижче поверхом. Крім того, зазначили, що в зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_1 погіршилось самопочуття, що призвело до вживання ліків та нервових переживань.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру заподіяних потерпілому фізичних і моральних страждань, а також ступеня вини заподіювача шкоди у випадках, коли вина є підставою відшкодування шкоди. При визначенні розміру компенсації шкоди повинні враховуватися вимоги розумності і справедливості. Характер фізичних і моральних страждань оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин, при яких була заподіяна моральна шкода, та індивідуальних особливостей потерпілого (стаття 23 ЦК України, пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Таким чином, з урахуванням вимог розумності і справедливості, колегія апеляційного суду, оцінивши надані позивачами докази на підтвердження позовних вимог, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення процесуальних норм, то колегія апеляційного суду враховує таке.
Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь?якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частина 3 цієї статті).
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСББ «Булгакова 12».
В судове засідання, призначене на 08 травня 2019 року (а.с. 110 т. 1), належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 (а.с. 103 т. 1) не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 106 т. 1)
В судове засідання, призначене на 27 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_1 (а.с. 183-184 т. 1) не з'явився, подав заяву про відкладення розгляду справи. А також, вказав, що про наступну дату та час судового засідання повідомити його по вказаному ним номеру мобільного телефону (а.с. 177 т. 1).
В судове засідання, призначене на 17 серпня 2020 року відповідач ОСОБА_1 (а.с. 203 т. 1) не з'явився, подав заяву про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні 17 серпня 2020 року неявку відповідача ОСОБА_1 визнано необґрунтованою (а.с. 214 т. 1).
В судове засідання, призначене на 11 листопада 2020 року, відповідач ОСОБА_1 (а.с. 226, 238-239 т. 1) не з'явився, його представник подав заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 226, 227 т. 1).
З поданих відповідачем ОСОБА_1 письмових заяв вбачається, що йому було відомо про всі призначені судові засідання, не зважаючи на те, що судові повістки на його ім'я повернулися із відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання»
Судове засідання призначене на 01 грудня 2020 року не відбулося у зв'язку з виявленими випадками COVID-19 у Святошинському районному суді міста Києва (а.с. 247 т. 1).
При судове засідання призначене на 09 грудня 2020 року відповідач ОСОБА_1 був повідомлений за номером телефону згідно з поданої ним заяви (а.с. 177 т. 1), що підтверджується телефонограмою секретаря судового засідання (а.с. 248 т. 1). Аналогічним чином також був повідомлений і представник відповідача ОСОБА_1 (а.с. 249 т. 1).
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду не встановила наявність порушень судом першої інстанції процесуальних норм, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
А також, колегія апеляційного суду, перевіривши безпосередній зв'язок витрат зі справою, співмірності витрат зі складністю справи і складності реально виконуваної роботи, вважає, що суд першої інстанції правомірно визначив розмір судових витрат, та враховує, що заперечень щодо їх розміру до суду першої інстанції від відповідача ОСОБА_1 не надходило.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне застосування до спірних правовідносин Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», то колегія апеляційного суду враховує таке.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Сторони у справі є власниками нерухомого майна квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , тому до спірних правовідносин, судом першої інстанції правильно застосовано положення вказаного вище Закону.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність вимоги про визнання недійсним письмового дозволу ОСББ «Булгакова 12», що наданий ОСОБА_1 на будівництво цегляної конструкції, то колегія апеляційного суду враховує таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися з заявою про збільшення і уточнення позовних вимог (а.с. 127-130 т. 1), де серед іншого просили: визнати письмовий дозвіл наданий ОСББ «Булгакова 12» ОСОБА_1 на будівництво цегляної конструкції у вигляді стіни з встановленими дверима, перед своїми вхідними дверима на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 недійсним (а.с. 129 зворот т. 1).
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, керуючись положеннями вказаної статті, визначив у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, та є ефективним способом захисту порушеного права позивачів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд апеляційної інстанції керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді А.С. Сержанюк
О.І. Сліпченко