07 квітня 2021 року
справа № 761/44323/19
провадження № 22-ц/824/2375/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі: Русинчук І.І.
учасники справи:
позивач - Кредитна спілка «Істок»
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Кредитної спілки «Істок» - Дронової Тетяни Олександрівни на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Кондратенко О.О., у справі за позовом кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за договором кредиту,
В листопаді 2019 року Кредитна спілка «Істок» звернулось до суду із вищевказаним позовом.
Вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами порушено умови кредитного договору та договору поруки, у зв'язку із чим з відповідачів підлягає достроковому стягненню в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором.
Заочним рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року позов Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за договором кредиту - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Істок» заборгованість за Договором про споживчий кредит №ДК2-767 від 05 червня 2019 року станом на 28 жовтня 2019 року на загальну суму 26 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за договором кредиту відмовлено.
Позов Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за договором кредиту залишено без задоволення.
В поданій апеляційній скарзі представник Кредитної спілки «Істок» просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що застосування судом першої інстанції положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності у тому числі банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються є необґрунтованим, оскільки плата, інфляційні втрати та спеціальна відповідальність, що передбачена ст. 625 ЦК України, не зазначається у законі, на який посилається суд.
Також зазначає, про те, що поручитель підписуючи договір поруки був обізнаний про можливий факт внесення позивачем та боржником будь-яких змін до договору про споживчий кредит, в тому числі у майбутньому. Договір поруки передбачає згоду ОСОБА_2 із правом сторін змінювати умови договору про споживчий кредит. Вважає вимоги КС «Істок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтованими та доведеними.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов до ОСОБА_1 в частині стягнення тіла кредиту суд першої інстанції виходив із невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
Відмовляючи частково у задоволенні позову до ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, на якого поширюються пільги, встановлені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги до ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що порука припинилась внаслідок зміни зобов'язання без згоди поручителя.
Проте повністю погодитися із такими висновками суду не можна.
Судом встановлено, що 05 червня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся із заявою про вступ до Кредитної спілки, яку було розглянуто, та згідно протоколу засідання правління КС «Істок» № 117 від 05 червня 2019 року - прийнято рішення про прийняття ОСОБА_1 до членів КС «Істок» (а.с12).
05 червня 2019 року ОСОБА_1 сплатив вступний внесок та обов'язковий пайовий внесок, про що свідчать відповідні прибуткові касові ордери №320, №321, таким чином, набувши членства у Кредитній спілці «Істок» (а.с.14 ).
В цей же день, 05 червня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву на отримання кредиту, за результатами розгляду якої, було прийнято рішення про надання останньому споживчого кредиту, що підтверджується протоколом засідання кредитного комітету КС «Істок» від 05 червня 2019 року (а.с.15, 16).
05 червня 2019 року між КС «Істок» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № ДК2-767 від 05 червня 2019 року, за яким позичальнику надано кредит в сумі 26 000, 00 грн. строком на 18 календарних місяців, до 07 грудня 2020 року, зі сплатою 0, 001% річних за користування кредитом та платою за надання кредиту у сумі 37, 04 грн., щоденно (а.с.17-18).
25 липня 2019 року між КС «Істок» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір № 1 до Договору про споживчий кредит № ДК2-767 від 05 червня 2018 року, відповідно до умов якого плата за надання кредиту становить 148, 16 грн. ( а.с.19).
05 червня 2019 року між КС «Істок» та ОСОБА_2 (поручитель) укладено Договір поруки №ДК2-767 ДП1, згідно умов якого поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується копією касового ордеру від 05 червня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кошти у розмірі 26000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, кредитна спілка зазначила, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань станом на 28 жовтня 2019 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 57389 грн 37 коп., з яких:
- 26000 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту;
- 16038 грн 32 коп. - заборгованість за платою;
- 0 грн 10 коп. - заборгованість по відсотках;
- 294 грн 27 коп - інфляційні нарахування;
- 11056 грн 68 коп. 100% річних, згідно ст. 625 ЦК України та п. 4.7.3. кредитного договору;
- 4 000 грн 00 коп. - штраф.
27.08.2019 року кредитною спілкою було направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листи із вимогою погашення заборгованості. Проте звернення були залишені без відповіді.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника КС «Істок» про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення поруки ОСОБА_3 на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, виходячи з наступного.
У п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати, тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
Як вбачається з п.1.2. договору поруки №ДК2-767 ДП1 від 05 червня 2019 року поручитель погодився із правом кредитора та позичальника змінювати умови кредитного договору та надав згоду на всі без виключень наступні зміни та доповнення до кредитного договору.
Таким чином, поручитель ОСОБА_2 добровільно погодився з умовами укладеного між ним та кредитною спілкою договору поруки на автоматичне збільшення його відповідальності, що засвідчено його підписом у даному договорі, був інформований про такі положення договору.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що порука ОСОБА_2 не припинена, оскільки умовами договору поруки передбачена згода поручителя на зміну основного зобов'язання без додаткового погодження.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 26 000 грн. 00 коп.
Разом з тим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачів відсотків, плати за кредит та штрафних санкцій, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є обґрунтованим.
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Доводи апеляційної скарги про те, що застосування судом Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є обґрунтованим, оскільки плата, інфляційні втрати та спеціальна відповідальність передбачена приписами ст. 625 ЦК України не зазначаються у законі, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначений закон звільняє від сплати всіх штрафних санкцій, пені, а також відсотків за користування кредитом, які є оплатою за користування кредитом. Отже, платежі за користування кредитом та нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання у відсотках від простроченої суми, передбачені ст. 625 ЦК України - не нараховуються.
Оскільки порука ОСОБА_2 не припинилася, та судом першої інстанції стягнуто заборгованість лише з позичальника, колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КС «Істок» заборгованості за договором в сумі 26 000 грн.
В решті позовних вимог слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Кредитної спілки «Істок» - Дронової Тетяни Олександрівни задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року скасувати.
Постановити нове рішення наступного змісту.
Позов кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Істок» заборгованість у розмірі 26 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 864, 45 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді