17 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2021 залишено без задоволення скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру від 13.10.2020 відносно ОСОБА_7 у кримінальному проваджені № 62020000000000709 від 09.09.2020, та зобов'язати слідчого, прокурора у кримінальному проваджені № 62020000000000709, чи інших уповноважених осіб, внести/виключити відповідні відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному проваджені № 62020000000000709 від 09.09.2020.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилався на те, що ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного в кримінальному провадженні № 62020000000000709 від 09.09.2020, оскільки повідомлення про підозру 13.10.2020 складено, погоджено, підписано та вручено неуповноваженими особами.
Так, апелянт зазначав, що ОСОБА_7 з 08.10.2019 є адвокатом, згідно зі свідоцтвом № НОМЕР_1 , виданим 08.10.2019 радою адвокатів Полтавської області на підставі рішення № 13, яке не анульоване та є дійсним.
Однак, повідомлення про підозру від 13.10.2020, у порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, складене, підписане та вручене виконуючим обов'язки начальника другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань - ОСОБА_8 , а погоджено прокурором відділу Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 20.10.2020 у справі № 757/44802/20-к відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , у зв'язку із необгрунтованістю оголошення ОСОБА_7 повідомлення про підозру та не набуття останнім статусу підозрюваного.
Вказану ухвалу залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 30.11.2020, з посиланням на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 складено, погоджено та вручено не уповноваженими особами.
Крім того, апелянт зазначав, що вручене ОСОБА_7 повідомлення про підозру не відповідає вимогам п. 3, 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, оскільки містить відомості про особу ОСОБА_9 , тоді як вручалось ОСОБА_7 ; не мітить відомостей про початок досудового розслідування кримінального провадження № 62020000000000709 від 09.09.2020; не містить відомостей про час та місце вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Більша частина письмового повідомлення про підозру від 13.10.2020, містить відомості і посилання на обставини вчинення кримінального правопорушення невідомими особами по іншому кримінальному провадженню № 12020100050004377, досудове розслідування по якому здійснюється Оболонським УП ГУ НП у м. Києві.
Також, апелянт посилався на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення слідчим суддею використано термінологію, яка суперечить визначеним КПК України термінам, у частині зазначення про залишення без задоволення скарги на повідомлення про підозру, у той час як п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України передбачено, що слідчий суддя за результатами розгляду скарги може відмовити у її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Як убачається із матеріалів судового провадження, згідно даних Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 62020000000000709, 09.09.2020 до реєстру внесено відомості про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 вимагали та одержали неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, з попередньою правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, вказане кримінальне провадження внесено до реєстру та розпочато Державним бюро розслідувань, та на даний час перебуває у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України.
13.10.2020 виконуючим обов'язки начальника другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 62020000000000709 від 09.09.2020 складено повідомлення про підозру, погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_5 , про підозру ОСОБА_7 в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 369-2 КК України.
11.02.2021 захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою в поряду ст. 303 КПК України, в якій просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 13.10.2020, складене і вручене виконуючим обов'язки начальника другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_5 , та зобов'язати слідчого, прокурора у кримінальному проваджені № 62020000000000709 від 09.09.2020, чи інших уповноважених на здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження осіб, внести/виключити відповідні відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному проваджені № 62020000000000709 від 09.09.2020 відносно ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2021 залишено без задоволення скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 здійснено в порядку, передбаченому КПК України, а зміст такого повідомлення відповідає вимогам ст. 277 КПК України.
З такими висновками слідчого судді, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
За ч. 4 ст. 22 КПК України, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення здійснюється прокурором, а у випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором.
Загальні положення, що регулюють процедуру повідомлення про підозру, містяться в главі 22 КПК України, згідно з якими письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором (ч. 1 ст. 277 КПК України).
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України, прокурором у кримінальному провадженні є особа, яка обіймає посаду, передбачену ст.15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.
Водночас у ч. 1 ст. 276 КПК зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Так, згідно п. 7 ч. 1 ст. 480 КПК України, адвокат належить до категорії осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.
Особливий порядок здійснення повідомлення про підозру адвокату є однією з визначених законом гарантій адвокатської діяльності, які мають публічно-правове призначення та служать засобом захисту
від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності.
Зазначені гарантії здійснення адвокатської діяльності кореспондуються з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI, згідно якого, повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.
Системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 3, 22, 36, 276 - 278, 480, 481 КПК дає підстави до висновку, що здійснення повідомлення про підозру врегульовано імперативними нормами, які вичерпно, точно і однозначно визначають як форму встановленої для цього правової процедури (порядку), так і її зміст.
Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед прокурором у певний момент досудового розслідування кримінального провадження.
У постанові від 11.12.2019 Велика Палата Верховного Суду (справа
№ 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19) зробила висновок щодо застосування норм права, які стосуються вручення підозри спеціальним суб'єктам, та зауважила, що виключно Генеральний прокурор, його заступник або керівник відповідної регіональної прокуратури перевіряють підстави для повідомлення спеціальному суб'єкту про підозру, складають та підписують її текст, а також можуть повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру. Письмове повідомлення про підозру, яке передбачає погодження та подальше підписання такого процесуального документа, може здійснюватися лише Генеральним прокурором, його заступником або керівником відповідної регіональної прокуратури, це повноваження є винятковим і не може бути передоручене іншим особам.
Однак слідчим суддею при розгляді скарги вказані вимоги не враховано.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.
Порядок поновлення права на заняття адвокатською діяльністю передбачений частиною 4 ст. 31 Закону.
Право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі наявності підстав, визначених ч. 1 ст. 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно ч. 5 цієї статті, припинення права особи на заняття адвокатською діяльністю має наслідком припинення такої діяльності та права особи на участь у роботі органів адвокатського самоврядування.
З аналізу положень вказаних норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" убачається, що процедура зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, на відміну від припинення права на заняття адвокатською діяльністю, не передбачає анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а отже зупинення права на заняття адвокатською діяльністю не позбавляє особу статусу адвоката.
Як убачається із матеріалів судового провадження, відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області № 13 від 08.10.2019, ОСОБА_7 08.10.2019 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3061, та цього ж дня ним складено присягу адвоката України.
08.10.2019 право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_7 зупинено з 08.10.2019 згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на підставі заяви ОСОБА_7 від 08.10.2019.
Відомості про те, що на момент складання письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 право на заняття ним адвокатською діяльністю було припинено, у матеріалах провадження відсутні та прокурором під час апеляційного розгляду не надано.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_7 із 08.10.2019 має статус адвоката, оскільки його право на зайняття адвокатською діяльністю не припинено шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з підстав, передбачених ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таким чином, станом на день складання письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 13.10.2020, повноваженнями перевіряти підстави для повідомлення про підозру адвокату, складати та підписувати її текст, наділені Генеральний прокурор, його заступник або керівник регіональної прокуратури.
З урахуванням наведеного, висновок слідчого судді про те, що станом на 13.10.2020, коли ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру, він не був адвокатом у розумінні положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому щодо нього не підлягають застосуванню положення п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, є помилковим.
Як встановлено колегією суддів, повідомлення про підозру ОСОБА_7 складено та підписано виконуючим обов'язки начальника другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_5 , що свідчить про порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України та порушення гарантій адвокатської діяльності, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Здійснення повідомлення про підозру всупереч вимогам статей 480, 481 КПК неповноважним на те суб'єктом, є недотриманням належної правової процедури, порушенням форми і викривленням змісту кримінального провадження як однієї з вагомих гарантій його законності.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення вимог КПК України під час здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , та необхідність скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 13.10.2020, складеного та підписаного виконуючим обов'язки начальника другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_5 .
Разом з тим, вимоги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 у частині постановлення апеляційним судом ухвали про зобов'язання слідчого, прокурора у кримінальному проваджені № 62020000000000709, чи інших уповноважених осіб, внести/виключити відповідні відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному проваджені № 62020000000000709 від 09.09.2020, не грунтуються на вимогах закону, оскільки положеннями чинного КПК України не передбачено повноважень суду вирішувати питання про зобов'язання слідчого (прокурора) до вчинення дій під час розгляду скарги на повідомлення про підозру у порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, у зв'язку з чим вимоги скарги захисника у цій частині не підлягають задоволенню.
З рахуванням наведених обставин у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , та скасування повідомлення про підозри щодо ОСОБА_7 .
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 276, 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422, 481 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення про підозру та зобов'язання слідчого (прокурора) вчинити дії, задовольнити частково.
Скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, складене та вручене 13.10.2020 виконуючим обов'язки начальника другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_5 .
У решті скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3