79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.04.2021 справа № 914/398/21
За позовом: Фізичної особи - підприємця Лотос Світлани Сергіївни, м. Львів,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Мінюка Андрія Євгеновича, м. Борислав Львівської області,
про стягнення заборгованості у розмірі 81 744, 26 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники сторін: не з'явилися
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/398/21 за позовом Фізичної особи - підприємця Лотос Світлани Сергіївни до Фізичної особи - підприємця Мінюка Андрія Євгеновича про стягнення заборгованості у розмірі 81 744, 26 грн.
Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Лотос Світлани Сергіївни було залишено без руху та надано позивачу строк, до 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме, надання суду належних доказів сплати судового збору або документи, які б підтверджували підстави звільнення від його сплати.
Ухвалою суду від 03.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки 01 березня 2021 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено копію поштової квитанції від 16.02.2021 № 215600426655 про сплату судового збору у розмірі 2 290, 43 грн. Судове засідання призначено на 29.03.2021. Ухвалою суду від 29.03.2021 розгляд справи відкладено на 19.04.2021.
В судове засідання, 19.04.2021, представник позивача не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 06.04.2021 на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання ".
Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
При цьому за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вбачає наявність підстав для розгляду справи по суті та прийняття рішення, при цьому, згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Фізична особа - підприємець Лотос Світлана Сергіївна (надалі позивач, орендодавець) звернулася в Господарський суд Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мінюка Андрія Євгеновича (надалі відповідач, орендар) про стягнення заборгованості у розмірі 81 744, 26 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01 вересня 2020 року між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна № 17-Ор (надалі договір).
Відповідно до п. 1.1, п. 1.2, п. 1.5 договору, в порядку та умовах, визначених цим договором та його додатками, орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування нерухоме майно, а саме, частину будівлі майнового комплексу загальною площею 186,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Новознесенська 2, літ М - 1 з метою розміщення складу, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно, визначене цим договором, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.
01.09.2020 року нежитлові приміщення, що зазначені в п. 1.2. договору оренди, були передані фізичній особі-підприємцю Мінюку Андрію Євгеновичу за актом приймання-передачі.
Згідно з п. 1.4. договору, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, загальний розмір орендної плати за цим договором встановлюється сторонами в розмірі: 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ на місяць, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором оренди в частині оплати орендної плати з вересень - грудень 2020 року, на підставі чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 80 000, 00 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, на підставі п. 6.1 договору, пеню в розмірі 1 744, 26 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Судом встановлено, що 01 вересня 2020 року між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна № 17-Ор.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.5. договору, в порядку та умовах, визначених цим договором та його додатками, орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування нерухоме майно, а саме, частину будівлі майнового комплексу загальною площею 186,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Новознесенська 2, літ М - 1 з метою розміщення складу, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно, визначене цим договором, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Згідно з п. 1.4. договору, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною цього договору.
01.09.2020 року нежитлові приміщення, що зазначені в п. 1.2. договору оренди були передані фізичній особі-підприємцю Мінюку Андрію Євгеновичу за актом приймання-передачі.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.
Відповідно до п. 2.1. договору, загальний розмір орендної плати за цим договором встановлюється сторонами в розмірі: 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) (ПДВ немає) за кожен місяць оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ч. 5 ст. 762 ЦК України зазначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 2.2. договору, розрахунок проводиться орендарем щомісячно, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця в банку, або готівковими коштами, в строк до десятого числа поточного місяця.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання за договором оренди в частині оплати орендної плати з вересень - грудень 2020 року не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 80 000, 00 грн.
Позивач звертався до відповідача із претензіями від 16.10.2020 № 17-Ор та від 29.01.2021 № 17-Ор-П, про погашення наявної в останнього заборгованості, однак відповідач залишив претензії без відповіді та задоволення.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що у разі порушення строків сплати орендної плати орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Таким чином, позивачем за порушення відповідачем строків сплати орендної плати, була нарахована пеня в розмірі 1 744, 26 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд вважає його таким, що здійснений відповідно до приписів законодавства.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за вересень-грудень 2020 року та пені в розмірі 1 744, 26 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мінюка Андрія Євгеновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Лотос Світлани Сергіївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) суму в розмірі 84 014, 26 грн, з яких:
- 80 000, 00 грн - заборгованість по орендній платі,
- 1 744, 26 грн - пені,
- 2 270, 00 грн - судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 23.04.2021 року.
Суддя П.Т. Манюк