"13" квітня 2021 р.
м. Київ
Справа № 911/3426/20
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравел" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Черняховського, буд. 23 Б, квартира 180, код ЄДРПОУ 37892662)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 46, ЄДРПОУ 42362447)
про стягнення боргу та пені,
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідача: не з'явились.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 26.11.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравел" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" про стягнення боргу та пені.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки кукурудзи та пшениці № 39/2020/БКЗ від 15.05.2020 та № 40/2020/БКЗ від 27.05.2020 відповідно, в частині оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 455948,00 грн боргу за поставку пшениці та 257152,00 грн боргу з поставки кукурудзи, яку позивач просить суд стягнути на його користь. Також, за неналежне виконання відповідачем умов договорів позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 30713,22 грн за Договором № 39/2020/БКЗ від 15.05.2020 та 10640,53 грн за Договором № 40/2020/БКЗ від 27.05.2020.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.
Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву б/н від 28.12.2020 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 08.02.2021, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
22.01.2021 до суду від відповідача надійшов відзив №01-03/02/21 від 03.02.2021 в якому останній, зокрема, зазначив, що не погоджується з позовними вимогами, позаяк у відповідача не настав строк оплати за поставлений товар, а також з тих підстав, що позивачем не доведено строку початку прострочення та, відповідно, документально не підтверджено настання строку оплати, позивачем не надано всіх необхідних документів передбачених Договором та направлення відповідачу зареєстрованих податкових накладних. Разом з тим відповідач зазначив про те, що позивачем безпідставно нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позаяк загальний розмір пені склав більше 5% від загальної суми боргу, що не відповідає положенням пункту 4.1. Договору.
У підготовчому судовому засіданні 08.02.2021 судом встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22.02.2021.
15.02.2021 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив б/н від 12.02.2021 (відповідь на відзив), в яких позивач зазначив, що відповідач, посилаючись на неодержання всіх необхідних документів фактично намагається уникнути правової відповідальності за неоплату поставленого на його користь товару, який прийнятий відповідачем без зауважень. Поряд з цим позивачем додано копії податкових накладних з доказами про направлення останніх відповідачу.
У судовому засіданні 22.02.2021 судом встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 15.03.2021.
15.03.2021 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 15.03.2021 про долучення доказів, до якого позивачем додано докази направлення відповіді на відзив б/н від 12.02.2021 відповідачу.
За наслідками підготовчого судового засідання 15.03.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.03.2021.
У судовому засіданні 30.03.2021 суд зобов'язав позивача надати пояснення щодо розрахунків по суті позовних вимог, з детальним викладом строків нарахування пені для надання можливості суду перевірити правильність алгоритмів розрахунків викладених в позовній заяві. З цих підстав, суд в порядку ст. 216 ГПК України постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 13.04.2021.
31.03.2021 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 31.03.2021 щодо розрахунку пені.
У судове засідання з розгляду справи по суті 13.04.2021 представники сторін не з'явились, судом ухвалено рішення у справі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гравел" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки кукурудзи №39/2020/БКЗ від 15.05.2020 та Договір поставки пшениці №40/2020/БКЗ від 27.05.2020 (далі, разом - Договори), предметом яких є поставка зерна кукурудзи та пшениці, що вирощується на полях (далі - товар) (п . 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 - 2.5. Договорів поставка здійснюється за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 46. Строк поставки товару складає 2 календарні дні з моменту замовлення покупця, якщо інше не визначено у самому замовленні «Покупцем». Поставка здійснюється в календарні дні тижня, без вихідних, з 8:00 години до 20:00 години дня, після 20:00 години дня заборонена. Кількість товару зазначається в рахунках-фактурах, яка визначається на підставі замовлення покупця, що направляється постачальнику засобами телефонного та/або електронного зв'язку. В разі погодження замовлення постачальник в телефонному режимі дає згоду на поставку товару. Вартість товару визначається у рахунку-фактурі, що видається постачальником на кожну окрему партію товару. Партією товару вважається кількість товару, вказана у товарно-транспортній накладній.
За пунктом 2.6. Договорів постачальник передає покупцю обов'язкові документи на товар: сертифікат якості, в якому обов'язково повинно бути вказано назву виробника (в момент поставки); товарно-транспортна накладна (в момент поставки); оригінал рахунку-фактури протягом 1 (одного) робочого дня після отримання від покупця реєстру надходження сировини; оригінал видаткової накладної протягом 1 (одного) робочого для після отримання від покупця реєстру надходження сировини.
Пунктом 2.7. Договорів сторони погоди такій порядок розрахунків; покупець сплачує 80% від вартості товару протягом 7 робочих днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної та отримання від постачальника документів, вказаних в п. 2.6. цього Договору; покупець сплачує 20% від вартості товару протягом 3 робочих днів після того як постачальник в строки передбачені чинним законодавством, засобами електронного зв'язку надіслав покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, але в будь-якому разі не раніше строку, вказаного в підпункті 2.7.1 Договорів.
За порушення строків оплати сторони передбачили пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожан день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості неоплаченого товару (п. 4.1. Договорів).
Також п. 5.1. Договорів сторони погодили, що вказані договори вступають в силу з моменту їх підписання та діють до 31.12.2022 без подальшої пролонгації.
Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами, правовідносини за якими регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України щодо поставки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом досліджено наявні в матеріалах справи докази та встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що всі господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами у вигляді видаткових накладних.
Так, судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних (окрім видаткової накладної №185 від 04.06.2020 на суму 219670, грн) позивачем на виконання умов Договору № 39/2020/БКЗ від 15.05.2020 поставлено відповідачу кукурудзи на загальну суму 3254344,00 грн, а також на виконання умов Договору № 40/2020/БКЗ від 27.05.2020 поставлено відповідачу пшениці на загальну суму 455948,00 грн. Вказані накладні підписані представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками.
Про належне виконання позивачем свого зобов'язання свідчить відсутність скарг та заперечень від відповідача щодо якості та своєчасності поставлення товару.
Водночас, відповідно з наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що за період з 04.06.2020 по 03.09.2020 відповідачем на виконання свого зустрічного зобов'язання за Договором № 39/2020/БКЗ від 15.05.2020 сплачено позивачу за поставлений товар (кукурудзу) суму у розмірі 2997192,00 грн.
Вказана інформація також, підтверджується банківською довідкою №1-2/20/6133 від 24.12.2020 з АТ «Прокредит Банк», з якої вбачається надходження вказаної суми коштів на рахунок позивача.
Отже, з наведеного слідує, що несплаченою відповідачем залишилась сума поставленого товару кукурудзи у розмірі 257152,00 грн (3254344,00 - 2997192,00), а також сума поставленої пшениці у розмірі 455948,00 грн, позаяк сторонами не надано доказів оплати відповідачем заборгованості, що виникла за Договором № 40/2020/БКЗ від 27.05.2020.
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що в матеріалах справи відсутній примірник видаткової накладної з поставки кукурудзи №185 від 04.06.2020 на суму 219670,00 грн водночас суд враховує вказану накладну, позаяк вона оплачена відповідачем в повному обсязі, а отже є такою, що схвалена останнім. Крім того суд враховує оплату відповідачем суми у розмірі 195104,00 грн в погашення боргу за Договором № 39/2020/БКЗ від 15.05.2020 (поставки кукурудзи) з тих підстав, що відповідачем не наведено заперечень, щодо віднесення позивачем вказаної оплати саме до погашення боргу за поставку кукурудзи, заважаючи на те, що у призначенні платежу зазначено, що вказана оплата підлягає зарахуванню за поставку пшениці.
Також, суд зазначає, що він не погоджується з твердженням відповідача щодо ненастання у останнього обов'язку оплати товару, у зв'язку з порушенням позивачем п 2.7. Договорів, а саме, щодо не надсилання відповідачу податкових накладних, позаяк позивачем додано до матеріалів справи належним чином завірені копії податкових накладних, з доказами надсилання їх відповідачу, з яких можна встановити належне виконання позивачем умов пунктів 2.7. Договорів, а відтак і той факт, що момент оплати відповідачем поставленого товару за Договорами є таким, що настав.
Відтак, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу з поставки кукурудзи за Договором № 39/2020/БКЗ від 15.05.2020 у розмірі 257152,00 грн та боргу з поставку пшениці за Договором № 40/2020/БКЗ від 27.05.2020 у розмірі 455948,00 грн обґрунтованими, доведеними належними, допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування пені.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 30713,22 грн за Договором №39/2020/БКЗ від 15.05.2020 та 10640,53 грн за Договором № 40/2020/БКЗ від 27.05.2020.
У зв'язку з встановленим вище фактом порушення відповідачем умов Договорів в частині оплати поставленого товару, суд вважає підставними нарахування позивачем пені відповідачу.
Відтак, судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування 10640,53 грн пені за Договором № 40/2020/БКЗ від 27.05.2020 та встановлено, що обсяги нарахованої позивачем пені за вказаним Договором є меншими за результати нарахування, що отримані судом, водночас суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, а тому пеня у розмірі 10640,53 грн підлягає задоволенню та стягненню з відповідача.
Водночас, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 30713,22 грн пені за Договором №39/2020/БКЗ від 15.05.2020 та встановлено, що розрахунок є частково не правильним, а саме, позивачем не всюди враховано ту обставину, що право на нарахування пені на 20% неоплаченого товару у позивача виникало через 3 робочих дні (на наступний день після спливу трьох робочих днів) після одержання відповідачем податкової накладної, а не з моменту її реєстрації.
У зв'язку з цим, судом зроблено перерахунок пені за Договором №39/2020/БКЗ від 15.05.2020 та встановлено, що розмір пені, який може бути задоволений судом та підлягає підставному стягненню з відповідача у розмірі 30242,57 грн.
Між тим, суд не погоджується з твердженням відповідача стосовно безпідставності нарахування розміру пені, який становить більше 5% від загальної вартості боргу, оскільки, нарахування пені здійснюється окремо по кожній накладній, а отже 5% бар'єр з пені також слід застосовувати до загальної суми боргу, на момент нарахування пені по кожній окремій накладній. Судом перевірено та встановлено, що розмір пені на момент її нарахування, є меншим ніж 5% від загальної вартості неоплаченого товару по кожній конкретній накладній.
Відтак на підставі викладеного суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 257152,00 грн боргу та 30242,57 грн пені за Договором поставки кукурудзи №39/2020/БКЗ від 15.05.2020, 455948,00 грн боргу та 10640,53 грн пені за договором поставки пшениці №40/2020/БКЗ від 27.05.2020.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 46, ЄДРПОУ 42362447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравел" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Черняховського, буд. 23 Б, квартира 180, код ЄДРПОУ 37892662) 257152,00 грн боргу та 30242,57 грн пені за Договором поставки кукурудзи №39/2020/БКЗ від 15.05.2020, 455948,00 грн боргу та 10640,53 грн пені за Договором поставки пшениці №40/2020/БКЗ від 27.05.2020, а також 11203,64 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2021.
Суддя А.Ф. Черногуз