ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.04.2021Справа № 910/911/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антаріс ПВР-БУД" (Україна, 03134, м. Київ, вул. Булгакова, буд. 13А, оф. 1; ідентифікаційний код: 35619566)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗЗБК № 1" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5; ідентифікаційний код: 38979107)
про стягнення 272 252,33 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Антаріс ПВР-БУД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗЗБК № 1" (далі - відповідач) про стягнення 272 252,33 грн, з яких 243 844,49 грн заборгованості, 16 995,59 грн пені, 7 123,25 грн інфляційних втрат та 4 289,00 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором підряду № 1175 на виконання комплексу оздоблювальних робіт в місцях загального користування та в квартирах (Житлового будинку №1 по об'єкту: "Будівництво житлово-офісного комплексу з нежитловими приміщеннями, соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на пров. Моторний, 11 у Голосіївському районі м. Києва".) від 18.04.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
08.02.2021 (у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви з додатками в порядку усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
10.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що визначений позивачем розмір заборгованості не відповідає фактичному стану розрахунків та умовам укладеного сторонами договору, оскільки відповідач зобов'язався оплатити 90 % від вартості виконаних робіт протягом одного місяця з моменту підписання актів виконаних робіт, а 10 % від вартості робіт - протягом двох місяців з моменту введення будинку в експлуатацію та передання його експлуатуючій організації. Як зазначає відповідач, позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог було надано акти виконаних робіт на загальну суму 2 072 235,40 грн, відтак посилання позивача на виконання робіт на загальну суму 2 468 316,16 грн є недоведеними. При цьому, як зазначає відповідач, за умовами укладеного сторонами договору послуги генпідряду, які враховані сторонами в якості оплати робіт позивача, становили 51 805,89 грн, і відповідачем оплачено роботи позивача вартістю 2 162 763,77 грн, тобто в більшому розмірі, ніж виконані позивачем роботи. Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що позивачем не доведено і не надано доказів на підтвердження настання строку для оплати 10 % від вартості робіт, а саме оформлення акту передачі об'єкту експлуатуючій організації. Відповідач також заперечує щодо стягнення з нього пені, інфляційних втрат і 3 % річних.
16.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що всього позивачем було виконано роботи загальною вартістю 2 468 316,16 грн, з яких відповідачем оплачено 2 224 471,67 грн, відтак заборгованість відповідача складає 243 844,49 грн, вказаний розмір заборгованості відповідачем визнано у відповіді на претензії (лист вих. № 331 від 27.11.2020). За доводами позивача, відповідач, одержавши сертифікат відповідності та введення будинку в експлуатацію, мав розрахуватися з позивачем у двомісячний термін. Позивач зазначає, що ним було правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат і 3 % річних за визначений період.
16.03.2021 (надіслане засобами поштового зв'язку 12.03.2021) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
09.04.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів (часткової оплати вартості виконаних позивачем робіт) до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
18.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антаріс ПВР-БУД" (далі - субпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗЗБК № 1" (далі - генпідрядник, відповідач) було укладено Договір підряду №1175 на виконання комплексу оздоблювальних робіт в місцях загального користування та в квартирах (Житлового будинку №1 по об'єкту: "Будівництво житлово-офісного комплексу з нежитловими приміщеннями, соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на пров. Моторний, 11 у Голосіївському районі м. Києва".) (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого субпідрядник зобов'язується виконати за завданням генпідрядника роботи, що передбачені п. 1.2 цього Договору, у встановлені строки, а генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах та в строки, обумовлені цим Договором. Субпідрядник виконує комплекс оздоблювальних робіт в місцях загального користування та в квартирах на будівництві Житлового будинку №1 по об'єкту: "Будівництво житлово-офісного комплексу з нежитловими приміщеннями, соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на пров. Моторний, 11 у Голосіївському районі м. Києва".
У пункті 2.1 Договору сторони погодили, що договірна вартість робіт, вказаних в п. 1.2 Договору, визначена у відповідності до діючих норм і правил і встановлюється згідно з Договірною ціною (Додаток № 1 до Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору субпідрядник у строк до 25 числа кожного звітного місяця передає генпідряднику Акт і Довідку про вартість (форма № КБ-3) виконаних підрядних робіт. Генпідрядник протягом 5 днів з дня одержання вищеперерахованих документів розглядає, підписує та передає їх субпідряднику або надає мотивовану відмову від їх підписання.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 Договору генпідрядник щомісячно здійснює платежі за якісно виконані роботи в розмірі не більш, як 90 відсотків від загальної вартості за Актом і Довідкою про вартість (форма № КБ-3) виконаних підрядних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін. Забезпечення виконання Договору (договірне забезпечення) забезпечується утриманням 10 відсотків від вартості фактично виконаних робіт кожного звітного місяця та сплачуються генпідрядником субпідряднику у двомісячний термін після видачі Сертифіката територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції та оформлення акту передачі об'єкту експлуатуючій організації.
У пункті 4.5 Договору сторони погодили, що кінцеві розрахунки здійснюються у двомісячний термін після виконання і приймання всіх передбачених Договором робіт і видачі Сертифіката територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції та передачі об'єкту експлуатуючій організації.
Згідно з п. 4.11 Договору субпідрядник перераховує або погашає іншим способом генпідряднику кошти за послуги генпідряду в розмірі 2,5 % від вартості виконаних підрядних робіт без врахування вартості матеріалів поставки генпідрядника.
Відповідно до п. 12.2 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
У Додатках № 1, № 5 до Договору сторони погодили Договірну ціну по об'єкту будівництва.
Як зазначає позивач, ним було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання та за період з 18.04.2019 по 28.02.2020 виконано роботи за Договором загальною вартістю 2 468 316,16 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками Актами приймання виконаних будівельних робіт та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2019 року від 31.05.2019, за червень 2019 року від 27.06.2019, за липень 2019 року від 31.07.2019, за вересень 2019 року від 30.09.2019, за листопад 2019 року від 29.11.2019, за грудень 2019 року від 28.12.2019, за січень 2020 року від 31.01.2020 та за лютий 2020 року від 28.02.2020.
За твердженнями позивача, між сторонами було проведено взаєморозрахунки за Договором на загальну суму 2 224 471,67 грн, з урахуванням перерахованих позивачем на користь відповідача грошових коштів за послуги генпідряду в розмірі 2,5 % від вартості виконаних робіт, відповідно до п. 4.11 Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 243 844,49 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу претензію вих. № 565 від 29.10.2020 щодо сплати заборгованості за Договором у розмірі 243 844,49 грн, у відповідь на яку відповідач у листі вих. № 331 від 27.11.2020 повідомив позивача, що через складне фінансове становище відповідач не має можливості розрахуватись з позивачем за Договором і відповідачем будуть вжиті заходи щодо сплати заборгованості за Договором, починаючи з грудня 2020 року по 40 641,00 грн.
З огляду на те, що відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за виконані за Договором роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 243 844,49 грн заборгованості, 16 995,59 грн пені, 7 123,25 грн інфляційних втрат та 4 289,00 грн 3% річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За приписами частин 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Згідно з частинами 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Суд встановив, що, на виконання умов Договору, позивачем було виконано роботи загальною вартістю 2 468 316,16 грн, про що свідчать підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками Акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме за травень 2019 року від 31.05.2019 на суму 208 430,89 грн, за травень 2019 року від 31.05.2019 на суму 338 217,34 грн; за червень 2019 року від 27.06.2019 на суму 369 659,88 грн; за липень 2019 року № 1 від 31.07.2019 на суму 28 587,67 грн, № 2 від 31.07.2019 на суму 43 204,09 грн, № 3 від 31.07.2019 на суму 350 447,28 грн, № 4 від 31.07.2019 на суму 94 593,66 грн, № 5 від 31.07.2019 на суму 187 518,96 грн, № 6 від 31.07.2019 на суму 111 538,43 грн, № 7 від 31.07.2019 на суму 5 114,04 грн, № 8 від 31.07.2019 на суму 7 550,02 грн; за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 24 079,66 грн, за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 1 241,60 грн, за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 960,07 грн, за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 70,01 грн, за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 1 778,64 грн, за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 1 290,60 грн, за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 23 750,63 грн, за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 134 238,24 грн, за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 2 555,10 грн, за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 4 665,80 грн; за листопад 2019 року від 29.11.2019 на суму 20 999,70 грн, за листопад 2019 року від 29.11.2019 на суму 1 109,90 грн, за листопад 2019 року від 29.11.2019 на суму 2 107,84 грн, за листопад 2019 року від 29.11.2019 на суму 55 291,96 грн, за листопад 2019 року від 29.11.2019 на суму 26 579,12 грн; за грудень 2019 року № 1 від 28.12.2019 на суму 656,05 грн, № 2 від 28.12.2019 на суму 19 599,72 грн, № 3 від 28.12.2019 на суму 28 293,17 грн, № 4 від 28.12.2019 на суму 36 679,48 грн, № 5 від 28.12.2019 на суму 33 211,88 грн, № 6 від 28.12.2019 на суму 11 479,84 грн; за січень 2020 року № 1 від 31.01.2020 на суму 52 423,99 грн, № 2 від 31.01.2020 на суму 40 930,36 грн, № 3 від 31.01.2020 на суму 50 230,16 грн, № 4 від 31.01.2020 на суму 9 239,87 грн, за лютий 2020 року № 1 від 28.02.2020 на суму 47 142,32 грн, № 2 від 28.02.2020 на суму 33 304,79 грн, № 3 від 28.02.2020 на суму 1 679,98 грн та за травень 2020 року № 1 від 29.05.2020 на суму 51 623,42 грн, № 2 від 29.05.2020 на суму 6 240,00 грн.
Вартість виконаних позивачем робіт за Договором підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за період з 31.05.2019 по 28.02.2020.
Вищевказані акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені акти виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт та витрати як належні докази на підтвердження виконання позивачем обумовлених Договором робіт і прийняття виконаних робіт відповідачем.
Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За приписами ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення пунктів 4.3, 4.4 Договору, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт мало бути виконано у наступному порядку: виконані роботи в розмірі не більш, як 90 відсотків від загальної вартості - щомісячно; 10 відсотків від вартості фактично виконаних робіт - у двомісячний термін після видачі Сертифіката територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції та оформлення акту передачі об'єкту експлуатуючій організації.
Згідно з частинами 1, 3 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Як зазначає позивач, відповідно до інформації з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України 27.08.2019, відповідачу було видано Сертифікат відповідності та введення в експлуатацію № ІУ 163192391957.
З огляду на вищенаведене, оскільки позивачем виконано, а відповідачем, в свою чергу, прийнято передбачені Договором роботи і матеріалами справи підтверджується видача Сертифікату відповідності та введення в експлуатацію об'єкту № ІУ 163192391957, суд вважає, що відкладальна обставина, з якою сторони пов'язували проведення кінцевих розрахунків за Договором є такою, що настала.
Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При вирішенні питання щодо прийняття поданих позивачем доказів разом з відповіддю на відзив та з клопотанням про приєднання доказів, які надійшли до суду 16.04.2021, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 10 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені процесуальних питань є порушенням права особи на справедливий судовий захист.
Оскільки позивачем подано додаткові докази, що стосуються предмету доказування у цій справі, про які було зазначено у позовній заяві, протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд прийняв вказані докази до розгляду.
Водночас, суд не вбачає порушення в даному випадку визначених ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, пропорційності тощо, оскільки відповідач не був позбавлений можливості відреагувати на подані позивачем докази у встановленому процесуальним законом порядку, втім своїм правом на подання заперечення щодо відповіді на відзив не скористався.
У своїх заявах по суті справи обидві сторони зазначають, що відповідачем було частково оплачено вартість виконаних позивачем робіт за Договором в сумі 2 162 763,77 грн, на підтвердження чого відповідачем також надано відповідні платіжні доручення за період з травня 2019 року по лютий 2020 року.
Вказані обставини, відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторонами, на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог в загальній сумі 61 707,90 грн за послуги генпідряду в розмірі 2,5 % від вартості виконаних робіт та виконані позивачем роботи, відповідно до п. 4.11 Договору, що підтверджується підписними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками Протоколами погашення взаємної заборгованості, а саме: № 89 від 31.05.2019 на суму 13 666,21 грн, № 105 від 30.06.2019 на суму 9 241,50 грн, № 128 від 31.07.2019 на суму 20 713,85 грн, № 161 від 30.09.2019 на суму 4 865,76 грн, № 193 від 29.11.2019 на суму 2 652,21 грн, № 213 від 30.12.2019 на суму 3 248,00 грн, № 6 від 31.01.2020 на суму 3 820,61 грн, № 15 від 28.02.2020 на суму 2 053,18 грн, № 32 від 29.05.2020 на суму 1 446,58 грн, а також наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (надання послуг генпідряду), а саме: № 145 від 31.05.2019, № 183 від 27.06.2019, № 221 від 31.07.2019, № 289 від 30.09.2019, № 358 від 29.11.2019, № 395 від 28.12.2019, № 15 від 31.01.2020, № 34 від 28.02.2020 та № 64 від 29.05.2020.
Отже, документально обґрунтованою є заборгованість відповідача за Договором у розмірі 243 844,49 грн (2 468 316,16 грн (загальна вартість виконаних позивачем робіт) - 2 162 763,77 грн (часткова оплата вартості робіт відповідачем) - 61 707,90 грн (залік однорідних зустрічних вимог).
Доводи відповідача стосовного того, що позивачем надано акти виконаних робіт за Договором лише на суму 2 072 235,40 грн та оплату ним робіт у розмірі, більшому за вартість виконаних позивачем робіт, спростовуються матеріалами справи.
Судом також відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на недоведеність позивачем та ненадання доказів, які б, відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Договору, свідчили про настання строку для оплати 10 відсотків від вартості фактично виконаних робіт, оскільки судом встановлено протилежне.
Наявність заборгованості у відповідача за Договором в розмірі 251 227,65 грн (станом на 29.02.2020) також підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками Актом звірки взаємних розрахунків за період: січень 2020 - лютий 2020.
Враховуючи ту обставину, що інформація, яка відображена у вказаному акті звірки взаєморозрахунків, підтверджена первинними документами і акт звірки взаємних розрахунків містить підписи уповноважених осіб та відтиски печаток сторін, суд приймає Акт звірки взаємних розрахунків за період: січень 2020 - лютий 2020 як належний доказ на підтвердження визнання відповідачем заборгованості за Договором.
Судом також враховано, що відповідач у листі вих. № 331 від 27.11.2020, у відповідь на претензію позивача, проти розміру заявленої позивачем заборгованості за Договором (243 844,49 грн) не заперечував та посилався на скрутне фінансове становище, що в будь-якому разі не може бути підставою для невиконання своїх грошових зобов'язань за Договором.
Крім того, протягом перебування справи у провадженні суду, відповідачем було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, відповідно до якого ним було частково погашено заборгованість за Договором у розмірі 25 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального закону можливе в разі, коли предмет спору існував на момент його виникнення та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предметом позову в цій справі є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 243 844,49 грн.
У той же час, судом встановлено, що після звернення позивача до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі відповідачем було оплачено вартість виконаних позивачем робіт за Договором в сумі 25 000,00 грн, що підтверджується платіжним доручення № 8877 від 06.04.2021.
З огляду на вищенаведене, у зв'язку з відсутністю предмета спору, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 25 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
В іншій частині заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 218 844,49 грн, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, визнаються судом обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16 995,59 грн пені, 7 123,25 грн інфляційних втрат та 4 289,00 грн 3% річних.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 10.13 Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання генпідрядником п. 4.3 Договору він сплачує субпідряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено розрахунок пені за заявлений позивачем період та встановлено, що він не відповідає вищевказаним положенням законодавства України та умовам Договору, оскільки при нарахуванні пені позивачем не було враховано положень пункту 4.5 Договору щодо проведення кінцевих розрахунків у двомісячний строк після виконання позивачем та приймання відповідачем всіх виконаних робіт, передбачених Договором.
Частиною першою статті 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Суд встановив, що остаточні роботи за Договором було виконано позивачем та прийнято відповідачем 29.05.2020, про що свідчать вищевказані Акти приймання виконаних будівельних робіт і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 року, відтак, відповідно до п. 4.5 Договору, відповідач мав здійснити розрахунок за виконані позивачем роботи у строк до 29.07.2020, у зв'язку з чим наявні підстави для здійснення перерахунку заявленої позивачем до стягнення пені.
За розрахунком суду, на суму заборгованості - 243 844,49 грн за період з 30.07.2020 по 18.01.2021 обґрунтованою є пеня в розмірі 6 915,59 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період їх нарахування та встановлено, що розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру інфляційних втрат, розрахованого судом за період з серпня 2020 року по грудень 2020 року, відтак вказані нарахування, виходячи із заявлених позовних вимог, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 7 123,25 грн.
За розрахунком суду, на суму заборгованості - 243 844,49 грн за період з 30.07.2020 по 18.01.2021 обґрунтованими є 3 % річних в розмірі 3 458,78 грн.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 25 000,00 грн, в іншій частині судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 218 844,49 грн заборгованості, 6 915,59 грн пені, 7 123,25 грн інфляційних втрат і 3 458,78 грн 3 % річних.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 920,13 грн, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (у зв'язку з неоплатою відповідачем вартості виконаних позивачем робіт у передбачений Договором строк) та пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до частин 1, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, в зв'язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.
Керуючись статтями 129, 231, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/911/21 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗЗБК № 1" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5; ідентифікаційний код: 38979107) заборгованості за Договором у розмірі 25 000,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗЗБК № 1" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5; ідентифікаційний код: 38979107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антаріс ПВР-БУД" (Україна, 03134, м. Київ, вул. Булгакова, буд. 13А, оф. 1; ідентифікаційний код: 35619566) 218 844 (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн 49 коп. заборгованості, 6 915 (шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн 59 коп. пені, 7 123 (сім тисяч сто двадцять три) грн 25 коп. інфляційних втрат, 3 458 (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн 78 коп. 3 % річних та 3 920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн 13 коп. судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 163,65 грн покласти на позивача.
6. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.04.2021
Суддя О.В. Нечай