вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.04.2021м. ДніпроСправа № 904/6049/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.В.
та представників:
від позивача: Білобров І.О. - адвокат;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК", м. Кременчук, Полтавська область
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Буддорінвест", м. Дніпро
про стягнення 172 871,94 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням поданої 23.11.2020 заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддорінвест" 172 871,94 грн, з яких: 132 493,10 грн - основний борг, 27 026,66 грн - пеня, 6756,58 грн - 3% річних, 6 595,60 грн - інфляційні втрати.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати товару, поставленого за договором № 217-27/05/20 від 27.05.2020.
09.12.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний від імені відповідача адвокатом Міськевич А.В. (а.с. 103 - 106).
На підтвердження своїх повноважень адвокатом надана ксерокопія ордеру серії АЕ №1046583 від 07.12.2020 без належного її засвідчення щодо відповідності оригіналу та без підпису адвоката Міськевич А.В. на цій ксерокопії.
Згідно з пунктом 9 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція), затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 (із змін. і доп.), ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
За таких обставин докази представництва адвокатом Міськевич А.В. інтересів відповідача у цій справі відсутні, а тому відзив на позов, що поданий нею, судом при вирішенні спору не враховується.
У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 18.02.2021 від повноважного представника відповідача адвоката Петренко М.Г., відповідач просить у позові відмовити повністю. При цьому відповідач погоджується із сумою основного боргу, заявленого позивачем до стягнення та звертає увагу суду на те, що оплата товару за спірними видатковими накладними у межах договору поставки здійснювалася частково, поступово погашаючи заборгованість за ними, що, на думку відповідача, свідчить про безпідставність нарахування 3% річних та пені на заборгованість за всіма видатковими накладними, які на момент подачі позову були оплачені, окрім видаткової накладної № 2253 від 12.08.2020.
За розрахунком відповідача із заборгованості у сумі 232 493,11 грн за цією видатковою накладною пеня та 3% річних становлять 381,14 грн та 95,28 грн відповідно, а всього - 476,42 грн.
Також відповідач посилається на те, що позивач, зменшуючи розмір позовних вимог на 100000,00 грн, після сплати цієї суми відповідачем 17.11.2020, не здійснив перерахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, а тому вони є значно завищеними й задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідач не погоджується із судовими витратами позивача. Зокрема, відповідач вважає витрати позивача на правничу допомогу не підтвердженими в частині фактичного надання такої допомоги адвокатом, оскільки усі заяви по суті справи від імені позивача підписані особисто директором, а витрати з оплати участі адвоката у судових засіданнях є неспівмірними із сумою боргу.
Що ж до судового збору, то із ціни позову 172 871,94 грн, судовий збір має становити 2593,08 грн. За розрахунком відповідача надмірно сплачений позивачем судовий збір становить 1500,08 грн, з яким відповідач не погоджується (а.с. 171 - 176).
Ухвалою суду від 16.11.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 15.12.2020, після чого розгляд справи відкладався до 12.01.2021.
Ухвалою суду від 12.01.2021 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.02.2021, після чого підготовче засідання призначалося на 10.02.2021, 11.03.2021, 01.04.2021.
Ухвалою суду від 01.04.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті 13.04.2021.
У судове засідання 13.04.2021 представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком судового засідання представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду в межах шести місяців.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні за змістом позову. Проти розстрочки виконання рішення суду представник відповідача заперечує, посилаючись на відсутність з боку відповідача належного обґрунтування цієї заяви, а також зауважуючи на тому, що за весь час розгляду справи у відповідача була можливість продемонструвати бажання погашення заборгованості, чого він до цього часу не зробив.
Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
За наслідком судового засідання 13.04.2021 судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддорінвест" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 217-27/05-20 від 27.05.2020 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця (поставити), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (далі - товар) відповідно до умов договору та додаткових угод до нього.
Загальна вартість договору (ціна договору) складається із суми загальної вартості товару, поставленого покупцеві згідно з додатковими угодами, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.4 договору).
За умовами підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору постачальник зобов'язується на підставі підписаної сторонами додаткової угоди передати (поставити) у власність покупця товар.
Покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі (відповідно до умов додаткової угоди) здійснювати приймання та оплату товару, підписувати та повертати постачальнику належні йому екземпляри документів, а також у разі використання транспорту постачальника відшкодовувати постачальнику витрати, що пов'язані з перевезенням товару (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору).
Товар поставляється покупцеві залізничним або автомобільним транспортом партіями в межах об'єму, в кількості й за ціною, визначених додатковими угодами, на умовах EXW, FCA, CPТ відповідно до офіційних правил «Інкотермс», чинних на момент укладання додаткової угоди. Конкретна умова відправлення та поставки товару, редакція «Інкотермс» визначаються у відповідній додатковій угоді на поставку товару (пункт 4.2 договору).
Згідно з пунктом 4.6 договору у разі понесених постачальником транспортних витрат, пов'язаних з оплатою перевезення товару до місця призначення, сума витрат по перевезенню відшкодовується покупцем.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів у сумі, яка зазначена у відповідній/них додатковій/вих угоді/ах до цього договору, на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою/ими угодою/ами.
Оплата здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати або на умовах, визначених у додатковій/их угоді/ах (пункт 5.2 договору).
Пунктом 5.6 договору передбачено, що витрати постачальника з перевезення товару до місця призначення відшкодовуються покупцем за умовами, визначеними у додатковій/их угоді/ах за договором.
Відповідно до пункту 7.4 договору у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення терміну дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності зі його невиконання. Строк дії договору може бути пролонгованим на кожний наступний період в один рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону за тридцять днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію (пункт 11.1 договору).
Додатковими угодами: № 1 від 02.06.2020 на суму 237 690,11 грн, № 2 від 09.06.2020 на суму 255 289,91 грн, № 3 від 12.06.2020 на суму 257 790,70 грн, № 4 від 16.06.2020 на суму 254 039,51 грн, № 5 від 23.06.2020 на суму 248 640,00 грн, № 6 від 06.07.2020 на суму 259 848,00 грн, № 7 від 23.07.2020 на суму 275 880,11 грн, № 8 від 30.07.2020 на суму 262 460,10 грн, № 9 від 07.08.2020 на суму 286 080,00 грн, № 10 від 12.08.2020 на суму 299 353,90 грн сторони погодили поставку відповідачу товару (2713 20 00 00 бітум дорожній 70/100) на загальну суму з ПДВ 2 637 072,34 грн (а.с. 24 - 33).
Оплата товару здійснюється на таких умовах:
за додатковою угодою № 1 від 02.06.2020 - відстрочка платежу 7 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (п. 1.6);
за додатковими угодами № 2 від 09.06.2020, № 4 від 16.06.2020, № 6 від 06.07.2020 - відстрочка платежу 21 календарний день з моменту отримання товару покупцем (п. 1.6);
за додатковими угодами № 3 від 12.06.2020, № 5 від 23.06.2020, № 7 від 23.07.2020, № 8 від 30.07.2020, № 9 від 07.08.2020, № 10 від 12.08.2020 - відстрочка платежу 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (п. 1.6).
При цьому за додатковою угодою № 9 від 07.08.2020 сторони визначили строк оплати (14 календарних днів) не лише товару на суму 286 080,00 грн, а й відшкодування транспортних послуг у сумі 9059,20 грн на підставі акта здачі-прийняття послуг за перевезений тоннаж (п. 1.5).
На виконання договору та додаткових угод за видатковими накладними: № 1059 від 02.06.2020 на суму 237 690,11 грн, № 1108 від 09.06.2020 на суму 255 289,91 грн, № 1169 від 12.06.2020 на суму 257 790,70 грн, № 1207 від 16.06.2020 на суму 254 039,51 грн, № 1290 від 23.06.2020 на суму 248 640,00 грн, № 1477 від 06.07.2020 на суму 259 848,00 грн, № 1790 від 23.07.2020 на суму 275 880,11 грн, № 1935 від 30.07.2020 на суму 262460,10 грн, № 2137 від 07.08.2020 на суму 286 080,00 грн, № 2253 від 12.08.2020 на суму 299 353,90 грн (далі - спірні видаткові накладні) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 637 072,34 грн, який відповідачем отриманий повністю (а.с. 44 - 53).
Крім того, у межах додаткової угоди № 9 від 07.08.2020 сторонами визначена за актом надання послуг № 2137 від 07.08.2020 сума до відшкодування на користь позивача транспортних послуг (окремо від вартості товару) - 9 059,20 грн.
Усього відповідачу було поставлено товару на загальну суму 2 646 131,54 грн (2637072,34 + 9059,20 = 2646131,54).
У рахунок виконання грошових зобов'язань відповідачем було сплачено позивачу 2413638,43 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 73 від 10.07.2020 на суму 100 000,00 грн, № 84 від 21.07.2020 на суму 100000,00 грн, № 88 від 23.07.2020 на суму 163 000,00 грн, № 87 від 23.07.2020 на суму 37690,10 грн, № 100 від 29.07.2020 на суму 270 000,00 грн, № 101 від 29.07.2020 на суму 230 000,00 грн, № 121 від 07.08.2020 на суму 104120,13 грн, № 128 від 12.08.2020 на суму 508 488,00 грн, № 214 від 21.09.2020 на суму 224460,10 грн, № 215 від 21.09.2020 на суму 275 880,10 грн, № 254 від 06.10.2020 на суму 100000,00 грн, № 265 від 08.10.2020 на суму 100 000,00 грн, № 295 від 21.10.2020 на суму 50000,00 грн, № 314 від 29.10.2020 на суму 150 000,00 грн (а.с. 67 - 80).
Також 17.11.2020 у рахунок часткової оплати отриманого товару відповідач сплатив за платіжним дорученням № 346 від 17.11.2020 на користь позивача 100 000,00 грн (а.с. 97).
Усього відповідачем сплачено за договором 2 513 638,43 грн (2413638,43 + 100000,00 = 2513638,43).
Відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, несплачена ним сума становить 132 493,11 грн (2646131,54 - 2513638,43 = 132493,11), що й стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням сторонами своїх договірних зобов'язань з поставки та оплати товару.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка узгоджується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до додаткових угод до договору, а також передбачених статтями 253, 254 Цивільного кодексу України нормативних приписів щодо початку перебігу й закінчення строків, поставлений позивачем товар мав бути оплачений відповідачем у наступні строки:
за видатковою накладною № 1059 від 02.06.2019 на суму 237 690,11 грн (відповідно до додаткової угоди № 1 від 02.06.2020) - не пізніше 09.06.2020;
за видатковою накладною № 1108 від 09.06.2020 на суму 255 289,91 грн (відповідно до додаткової угоди № 2 від 09.06.2020) - не пізніше 30.06.2020;
за видатковою накладною № 1169 від 12.06.2020 на суму 257 790,70 грн (відповідно до додаткової угоди № 3 від 12.06.2020) - не пізніше 26.06.2020;
за видатковою накладною № 1207 від 16.06.2020 на суму 254 039,51 грн (відповідно до додаткової угоди № 4 від 16.06.2020) - не пізніше 07.07.2020;
за видатковою накладною № 1290 від 23.06.2020 на суму 248 640,00 грн (відповідно до додаткової угоди № 5 від 23.06.2020) - не пізніше 07.07.2020;
за видатковою накладною № 1477 від 06.07.2020 на суму 259 848,00 грн (відповідно до додаткової угоди № 6 від 06.07.2020) - не пізніше 27.07.2020;
за видатковою накладною № 1790 від 23.07.2020 на суму 275 880,11 грн (відповідно до додаткової угоди № 7 від 23.07.2020) - не пізніше 06.08.2020;
за видатковою накладною № 1935 від 30.07.2020 на суму 262 460,10 грн (відповідно до додаткової угоди № 8 від 30.07.2020) - не пізніше 13.08.2020;
за видатковою накладною № 2137 від 07.08.2020 на суму 286 080,00 грн та за актом надання послуг № 2137 від 07.08.2020 на суму 9 059,20 грн (відповідно до додаткової угоди № 9 від 07.08.2020) - не пізніше 21.08.2020;
за видатковою накладною № 2253 від 12.08.2020 на суму 299 353,90 грн (відповідно до додаткової угоди № 10 від 12.08.2020) - не пізніше 26.08.2020.
Доказів щодо повної оплати отриманого товару відповідач суду не надав, строк оплати настав, заявлений позивачем до стягнення основний борг у сумі 132 493,10 грн відповідач визнає.
За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 132 493,10 грн є законними й обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення пеня у сумі 27 026,66 грн та 3% річних у сумі 6 756,58 грн розраховані ним із заборгованості відповідача (з урахуванням часткових оплат) за кожною із спірних видаткових накладних за загальний період з 09.06.2020 по 03.11.2020 (а.с. 7 - 14).
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку встановлено, що він здійснений без урахування вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу та закінчення строку при визначенні періоду прострочки у виконанні зобов'язань з оплати товару.
Зокрема, позивачем не враховано, що згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Крім того, в окремих випадках при визначенні суми заборгованості позивачем не прийняті до уваги дні часткової оплати, які мають враховуватися у зменшення періоду заборгованості.
За результатом здійсненого судом перерахунку та в межах позовних вимог пеня та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, будуть становити 26 830,37 грн та 6 707,51 грн відповідно, з яких:
- пеня у сумі 77,93 грн, 3% річних у сумі 19,48 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення пені у сумі 103,91 грн за період за 10.06.2020 із заборгованості у сумі 237 690,11 грн за видатковою накладною № 1059 від 02.06.2020 на суму 237690,11 грн;
- пеня у сумі 451,44 грн, 3% річних у сумі 112,86 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення пені у сумі 511,64 грн, 3% річних у сумі 124,15 грн за період з 11.06.2020 по 21.06.2020 із заборгованості у сумі 137690,11 грн за видатковою накладною № 1059 від 02.06.2020 на суму 237690,11 грн;
- пеня у сумі 24,71 грн, 3% річних у сумі 6,17 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення 3% річних у сумі 6,18 грн за період за 22.06.2020 по 23.06.2020 із заборгованості у сумі 37 690,11 грн за видатковою накладною № 1059 від 02.06.2020 на суму 237690,11 грн;
- пеня у сумі 1841,43 грн, 3% річних у сумі 460,35 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення пені у сумі 1841,44 грн, 3% річних у сумі 460,36 грн за період з 01.07.2020 по 22.07.2020 із заборгованості у сумі 255 289,91 грн за видатковою накладною № 1108 від 09.06.2020 на суму 255289,91 грн (з урахуванням оплати у сумі 163000,00 грн 23.07.2020, а.с. 69);
- пеня у сумі 181,55 грн, 3% річних у сумі 45,38 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення 3% річних у сумі 45,39 грн за період з 23.07.2020 по 28.07.2020 із заборгованості у сумі 92 289,91 грн за видатковою накладною № 1108 від 09.06.2020 на суму 255289,91 грн (з урахуванням оплат у сумі 37690,10 грн 23.07.2020 та 270 000,00 грн 29.07.2020, а.с. 70-71);
- пеня у сумі 2 704,68 грн, 3% річних у сумі 676,17 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення пені у сумі 2704,69 грн за період з 27.06.2020 по 28.07.2020 із заборгованості у сумі 257 790,70 грн за видатковою накладною № 1169 від 12.06.2020 на суму 257790,70 грн (з урахуванням оплати у сумі 270000,00 грн 29.07.2020, а.с. 71);
- пеня у сумі 1 749,12 грн, 3% річних у сумі 437,28 грн (заявлені позивачем) за період з 08.07.2020 по 28.07.2020 із заборгованості у сумі 254 039,51 грн за видатковою накладною № 1207 від 16.06.2020 на суму 254 039,51 грн (з урахуванням оплати у сумі 230000,00 грн 29.07.2020, а.с.72);
- пеня у сумі 307,23 грн, 3% річних у сумі 76,80 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення пені у сумі 307,24 грн, 3% річних у сумі 76,81 грн за період з 29.07.2020 по 06.08.2020 із заборгованості у сумі 104 120,12 грн за видатковою накладною № 1207 від 16.06.2020 на суму 254 039,51 грн (з урахуванням оплат у сумі 230000,00 грн 29.07.2020 та 104 120,13 грн 07.08.2020, а.с. 72-73);
- пеня у сумі 2 853,24 грн, 3% річних у сумі 713,31 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення пені у сумі 2 853,25 грн за період з 08.07.2020 по 11.08.2020 із заборгованості у сумі 248 640,00 грн за видатковою накладною № 1290 від 23.06.2020 на суму 248640,00 грн (з урахуванням оплати у сумі 508 488,00 грн 12.08.2020, а.с. 74);
- пеня у сумі 1 277,94 грн, 3% річних у сумі 319,48 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення 3% річних у сумі 319,49 грн за період з 28.07.2020 по 11.08.2020 із заборгованості у сумі 259 848,00 грн за видатковою накладною № 1477 від 06.07.2020 на суму 259848,00 грн (з урахуванням оплати у сумі 508 488,00 грн 12.08.2020, а.с. 74);
- пеня у сумі 90,45 грн, 3% річних у сумі 22,61 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення пені у сумі 271,36 грн, 3% річних у сумі 67,84 грн за період з 19.08.2020 по 21.08.2020 із заборгованості у сумі 275 880,11 грн за видатковою накладною № 1790 від 23.07.2020 на суму 275 880,11 грн (з урахуванням оплати у сумі 275 880,10 грн 21.09.2020, а.с. 76);
- пеня у сумі 3 269,99 грн, 3% річних у сумі 817,49 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення 3% річних у сумі 817,50 грн за період з 14.08.2020 по 20.09.2020 із заборгованості у сумі 262 460,10 грн за видатковою накладною № 1935 від 30.07.2020 на суму 262460,10 грн (з урахуванням оплати у сумі 224 460,10 грн 21.09.2020, а.с. 75);
- пеня у сумі 186,88 грн, 3% річних у сумі 46,72 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення пені у сумі 186,89 грн за період з 21.09.2020 по 05.10.2020 із заборгованості у сумі 38000,00 грн за видатковою накладною № 1935 від 30.07.2020 на суму 262460,10 грн (з урахуванням оплати у сумі 100000,00 грн 06.10.2020, а.с. 77);
- пеня у сумі 4 354,51 грн, 3% річних у сумі 1 088,62 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення 3% річних у сумі 1 088,63 грн за період з 22.08.2020 по 05.10.2020 із заборгованості у сумі 295139,20 грн за видатковою накладною № 2137 від 07.08.2020 на суму 286080,00 грн та за актом надання послуг №2137 від 07.08.2020 на суму 9059,20 грн (з урахуванням оплати у сумі 100000,00 грн 06.10.2020, а.с. 77);
- пеня у сумі 152,87 грн, 3% річних у сумі 38,21 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення пені у сумі 152,88 грн, 3% річних у сумі 38,22 грн за період з 06.10.2020 по 07.10.2020 із заборгованості у сумі 233 139,20 грн за видатковою накладною №2137 від 07.08.2020 на суму 286080,00 грн та за актом надання послуг № 2137 від 07.08.2020 на суму 9059,20 грн (з урахуванням оплати у сумі 100000,00 грн 08.10.2020, а.с. 78);
- пеня у сумі 523,82 грн, 3% річних у сумі 130,95 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення пені у сумі 567,48 грн, 3% річних у сумі 141,87 грн за період з 08.10.2020 по 20.10.2020 із заборгованості у сумі 133 139,20 грн за видатковою накладною №2137 від 07.08.2020 на суму 286080,00 грн та за актом надання послуг № 2137 від 07.08.2020 на суму 9059,20 грн (з урахуванням оплат у сумі 100000,00 грн 08.10.2020 та 50000,00 грн 21.10.2020, а.с. 78-79);
- пеня у сумі 218,07 грн, 3% річних у сумі 54,51 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення 3% річних у сумі 54,52 грн за період з 21.10.2020 по 28.10.2020 із заборгованості у сумі 83139,20 грн за видатковою накладною № 2137 від 07.08.2020 на суму 286080,00 грн та за актом надання послуг № 2137 від 07.08.2020 на суму 9059,20 грн (з урахуванням оплат у сумі 50000,00 грн 21.10.2020 та 150000,00 грн 29.10.2020, а.с. 79-80);
- пеня у сумі 6 183,38 грн, 3% річних у сумі 1 545,84 грн за період з 27.08.2020 по 28.10.2020 із заборгованості у сумі 299 353,90 грн за видатковою накладною № 2253 від 12.08.2020 на суму 299 353,90 грн (з урахуванням оплати у сумі 150000,00 грн 29.10.2020, а.с. 80);
- пеня у сумі 381,13 грн, 3% річних у сумі 95,28 грн (заявлені позивачем) у межах можливих до стягнення пені у сумі 457,36 грн, 3% річних у сумі 114,34 грн за період з 29.10.2020 по 03.11.2020 із заборгованості 232493,10 грн за видатковою накладною №2253 від 12.08.2020 на суму 299353,90 грн (з урахуванням оплати у сумі 150000,00 грн 29.10.2020, а.с. 80).
Заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 6 595,60 грн розраховані позивачем за загальний період з 09.06.2020 по 29.10.2020 із заборгованості за видатковими накладними:
№ 1059 від 02.06.2020: із заборгованості у сумі 237690,11 грн за період з 09.06.2020 по 210.06.2020 - 15,84 грн; із заборгованості у сумі 137690,11 грн за період з 10.06.2020 по 21.06.2020 - 91,79 грн; із заборгованості у сумі 37690,11 за період з 21.06.2020 по 23.06.2020 - 5,02 грн;
№ 1108 від 09.06.2020 із заборгованості у сумі 255289,91 грн за період з 30.06.2020 по 23.07.2020 - 68,07 грн;
№ 1935 від 30.07.2020: із заборгованості у сумі 262460,10 грн за період з 13.08.2020 по 21.09.2020 - 918,61 грн; із заборгованості у сумі 38000,00 грн за період з 21.09.2020 по 06.10.2020 - 95,00 грн;
№ 2137 від 07.08.2020: із заборгованості у сумі 295139,20 грн за період з 21.08.2020 по 06.10.2020 - 1967,59 грн; із заборгованості у сумі 233139,20 грн за період з 06.10.2020 по 08.10.2020 - 75,20 грн; із заборгованості у сумі 133139,20 грн за період з 08.10.2020 по 21.10.2020 - 257,68 грн; із заборгованості у сумі 83139,20 грн за період з 21.10.2020 по 29.10.2020 - 107,27 грн;
№ 2253 від 12.08.2020 із заборгованості у сумі 299353,90 грн за період з 24.08.2020 по 29.10.2020 - 2993,53 грн (а.с. 7 - 14).
Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги межі позовних вимог, оцінюючи здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить наступного висновку.
Нарахування інфляційних втрат на заборгованість за видатковою накладною № 1059 від 02.06.2020 неможливе, оскільки час фактичного прострочення (з 10.06.2020 по 23.06.2020) менше половини місяця.
Нарахування інфляційних втрат на заборгованість за видатковою накладною № 1108 від 09.06.2020 неможливе, оскільки заборгованість мала місце за період з 01 по 22 липня 2020 року, а у липні 2020 року мала місце дефляція 99,4%.
Нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною № 1935 від 30.07.2020 можливе на заборгованість у сумі 262 460,10 грн за період з 14.08.2020 по 20.09.2020, тобто за серпень - вересень 2020 року (з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,3%), за який інфляційні втрати фактично становлять 787,38 грн, які й підлягають задоволенню. Нарахування за цією видатковою накладною інфляційних втрат із заборгованості у сумі 38000,00 грн, що фактично мала місце з 21.09.2020 по 05.10.2020, неможливе, оскільки прострочення не перевищує половини місяця у кожному місяці прострочки.
Нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною № 2137 від 07.08.2020 можливе:
на заборгованість у сумі 295 139,20 грн за період з 22.08.2020 по 05.10.2020 - за вересень 2020 року, за який інфляційні втрати фактично становлять 1475,70 грн (з урахуванням індексу інфляції 100,5%);
на заборгованість у сумі 133 139,20 грн, що виникла з 08.10.2020 та до 15.10.2020 (включно) погашена не була - за жовтень 2020 року, за який інфляційні втрати фактично становлять 1331,39 грн (з урахуванням індексу інфляції 101,0%).
Погашення боргу за цією видатковою накладною у другій половині жовтня 2020 року не впливає на базову суму заборгованості та місяць нарахування. Тому, враховуючи, що у межах фактичного періоду прострочки з 08.10.2020 по 28.10.2020 нарахована, а відтак і заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат становить меншу суму - 440,15 грн (75,20+257,68+107,27 = 440,15), то саме ця сума інфляційних втрат із 1331,39 грн можливих до стягнення за жовтень 2020 року й підлягає задоволенню.
Відтак, загальна сума інфляційних втрат за видатковою накладною № 2137 від 07.08.2020, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1915,85 грн (1475,70 + 440,15 = 1915,85).
Нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною № 2253 від 12.08.2020 можливе на заборгованість у сумі 299 353,90 грн за період з 27.08.2020 по 28.10.2020 - за вересень - жовтень 2020 року (з урахуванням сукупного індексу інфляції 101,5%) у сумі 4490,31 грн, з яких задоволенню підлягає розрахована позивачем, а відтак і заявлена ним до стягнення сума - 2 993,53 грн.
Загальна сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача становить 5696,76 грн (787,38 + 1915,85 + 2993,53 = 5696,76).
Заперечення відповідача проти позову спростовуються викладеним.
Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 171 727,74 грн, з яких: 132 493,10 грн - основний борг, 26 830,37 грн - пеня, 6 707,51 грн - 3% річних, 5 696,76 грн - інфляційні втрати.
Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, у резолютивній частині суд може вказати про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
За частиною першою статті 239 цього Кодексу суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Отже, розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частина перша статті 86 цього Кодексу передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заявляючи про розстрочку виконання рішення суду, відповідач жодного обґрунтування для її застосування не навів, жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим суду не надав.
За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.
Надання розстрочки виконання рішення за умов відсутності доказів на підтвердження необхідності в її наданні буде порушенням права на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, з підстав та умов надання розстрочки виконання судового рішення вбачається, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтування на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості у повній мірі захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, у зв'язку з чим воно не може вважатися законним і справедливим.
Враховуючи викладене, правові підстави для надання розстрочки виконання рішення суду на цей час відсутні. Однак, це не позбавляє відповідача права повторно звернутися до суду з аналогічною заявою, обґрунтованою належними й допустимими доказами, на етапі виконання судового рішення.
Позивачем заявлені до стягнення з відповідача судові витрати, а саме судовий збір у сумі 4093,08 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4093,08 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Системний аналіз зазначених законодавчих норм дозволяє дійти висновку, що практична реалізація принципу судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Заявляючи у позові про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4093,08 грн, позивач надав: попередній (орієнтовний розрахунок) судових витрат; договір про надання професійної правничої допомоги № 02-11/20 від 02.11.2020; акт № 03-11/2020 від 03.11.2020 виконаних робіт (наданих послуг) з видами послуг адвоката у цій справі та їх вартістю з урахуванням витраченого часу; платіжне доручення № А42UA2937 від 03.11.2020 про сплату вартості послуг у сумі 4093,08 грн (а.с. 81 - 84).
Зокрема, згідно з актом № 03-11/2020 від 03.11.2020 приймання-передачі послуг адвокатом на користь відповідача в межах укладеного ними договору були надані наступні послуги:
1. виїзна консультація (02.11.2020) - 2 години х 500 грн = 1000,00 грн;
2. вивчення матеріалів господарсько-правових відносин між сторонами у справі (02.11.2020) - 2 години х 500 грн = 1000,00 грн;
3. складання проекту позовної заяви до ТОВ "Буддорінвест" про стягнення боргу в Господарському суді Дніпропетровської області (02.11.2020) - 4 години х 500 грн = 2000,00 грн;
4. підготовка копій додатків до позовної заяви (03.11.2020) - 50 грн;
5. вчинення дій з надсилання позовних матеріалів відповідачу та господарському суду (03.11.2020) - 43,08 грн.
Усього:4093,08 грн.
Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність від 01.11.2019 (а.с.86, 133).
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Враховуючи викладене, суд погоджується із визначеною позивачем загальною сумою витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв, визначених статтею 126 Господарського процесуального кодексу України.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 4093,08 грн за платіжним дорученням № А42UA2935 від 03.11.2020 (а.с. 17).
З урахуванням зменшення позовних вимог до 172 871,94 грн судовий збір повинен становити 2593,08 грн (172871,94 х 1,5% = 2593,08).
Отже, надмірно сплачений судовий збір становить 1500,00 грн (4093,08 - 2593,08= 1500,00).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Станом на час прийняття рішення у справі клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого ним судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд враховує нормативні приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, оскільки позовна вимога у цій справі задоволена судом частково у сумі 171 727,74 грн із заявлених до стягнення 172 871,94 грн, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4065,99 грн (171727,74х4093,08/172871,94=4065,99) та судовий збір у сумі 2575,92 грн (171727,74х2593,08/172871,94=2575,92).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддорінвест" про стягнення 172 871,94 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддорінвест" (ідентифікаційний код 43555151; місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" (ідентифікаційний код 37748433; місцезнаходження: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Генерала Жадова, буд. 10, офіс 1) основний борг у сумі 132 493,10 грн, пеню у сумі 26 830,37 грн, 3% річних у сумі 6 707,51 грн, інфляційні втрати у сумі 5696,76 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 065,99 грн, судовий збір у сумі 2575,92 грн.
У решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 23.04.2021.
Суддя І.І. Колісник