вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.04.2021м. ДніпроСправа № 904/6663/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО", м. Дніпро
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 2 217 390,73 грн. за Договором № 30/12/291Е від 31.01.2019 року про закупівлю послуг.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БДО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 2 217 390,73 грн. за договором № 30/12/291Е від 31.01.2019 року про закупівлю послуг, з яких: основна заборгованість - 1 770 000,00 грн., пеня - 323 910,00 грн., 3% річних - 60 822,73 грн., інфляційні втрати - 62 658,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 14.01.2021 року о 12:00 год.
13.01.2021 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 12.01.2021 року про відкладення підготовчого судового засідання.
У підготовче судове засідання 14.01.2021 року представники сторін не з'явились.
У відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 16.03.2021 року включно та підготовче судове засідання відкладено на 16.02.2021 року о 12:00 год.
26.01.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № 18/401 від 21.01.2021 року.
10.02.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих.№ б/н від 05.02.2021 року про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Дарницькому районному суду міста Києва (м. Київ, вул. О. Кошиця, 5-а).
Відповідно до відомостей з електронного майданчика відеоконференцій, зали відеоконференцій у Господарському суді Дніпропетровської області 16.02.2021 року о 12:00 год. зайняті, тому суд вбачає підстави для відмови в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2021 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" вих.№ б/н від 05.02.2021 року про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
16.02.2021 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н від 15.02.2021 року про відкладення розгляду справи.
16.02.2021 року електронною поштою від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 18/745 від 16.02.2021 року про відкладення розгляду справи.
У підготовче судове засідання 16.02.2021 року представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 року підготовче судове засідання відкладено на 16.03.2021 року о 11:40 год.
10.03.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих.№ б/н від 09.03.2021 року про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Дарницькому районному суду міста Києва (м. Київ, вул. О. Кошиця, 5-а).
Відповідно до відомостей з електронного майданчика відеоконференцій, зали відеоконференцій у Господарському суді Дніпропетровської області 16.03.2021 року о 11:40 год. зайняті, тому суд вбачає підстави для відмови в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2021 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" вих. № б/н від 09.03.2021 року про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
15.03.2021 року електронною поштою від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 18/1250 від 15.03.2021 року про відкладення розгляду справи.
У підготовче судове засідання 16.03.2021 року представники сторін не з'явились.
16.03.2021 року у підготовчому судовому судом було визначено всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2021 року о 11:40 год.
12.04.2021 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 09.04.2021 року про відкладення розгляду справи.
13.04.2021 року електронною поштою від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 18/1603 від 13.04.2021 року про відкладення розгляду справи та письмові пояснення на позовну заяву вих. № 18/1604 від 13.04.2021 року.
У призначене судове засідання по розгляду справи по суті 13.04.2021 року представники позивача та відповідача не з'явилися.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін та за наявними в ній матеріалами.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 13.04.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 30/12/291Е від 31.01.2019 року про закупівлю послуг, а саме відповідачем порушено строки оплати вартості виконаних послуги.
Позиція відповідача, викладена у відзиві
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, однак не наводить будь-яких заперечень щодо суми основного богу.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилається на безпідставність застосування позивачем статті 231 Господарського кодексу України до вимог щодо стягнення пені та штрафу у правовідносинах між сторонами. Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат не погоджується та просить їх зменшити, у зв'язку з фінансово-економічною кризою, нестабільним державним (бюджетним) фінансуванням та затримки взаєморозрахунках, що проходять через банківські структури, підприємство не мало можливості своєчасно розрахуватися з позивачем.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
З матеріалів справи вбачається, 31.012019 року Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БДО" укладено договір про закупівлю послуг № 30/12/291Е (далі - договір), відповідно до якого виконавець бере на себе обов'язки надати Бухгалтерські та аудиторські послуги, код 7921 (аудиторська перевірка річної фінансової звітності ДП "СхідГЗК" за 2018 рік, складеної відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), включаючи технічну допомогу трансформації звітності) (далі - послуги), а замовник зобов'язується сплатити надані послуги (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2. договору термін та зміст надання послуг визначається календарним планом (додаток2, що становить невід'ємну частину даного договору).
Пунктом 1.3. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 11.06.2019) передбачено, що остаточний термін надання послуг за договором - 15.07.2019 р.
Вартість послуг визначається на підставі "Протоколу погодження договірної ціни" (додаток 1, що становить невід'ємну частину даного договору) та складає: 1 999 000,00 грн. (п.2.1. договору).
Відповідно до п.2.2. договору, замовник здійснює розрахунок за фактом надання послуг, з відстрочкою платежу 60 банківських днів, за наявності оформленого та підписаного акту здачі наданих послуг та отримання аудиторського висновку (звіту).
За порушення строків оплати за надані послуги, передбачених договором, замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України (п. 5.4. договору).
Договір вступає в силу з моменту підписання його представниками сторін та діє до 31.12.2019 (п.7.1 договору).
15.07.2019 року між ТОВ "БДО" та ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на виконання умов договору було підписано Акт виконаних робіт від 15.07.2019 року на суму 1 770 000,00 грн. (а.с. 11).
Позивач 23.03.2020 року зверталося до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" з претензією вих. №30/03А, якою просило сплатити заборгованість за надані за договором №30/12/291Е від 31.01.2019 послуги..
Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" відповіді на претензію не надало та вимоги позивача не виконало.
В установлений договором строк відповідач свої зобов'язання з оплати вартості наданих послуг не виконав.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідача.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням/невиконанням сторонами прийнятих на себе договірних зобов'язань в частині несвоєчасної оплати виконаних послуг, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг.
Щодо суми основного боргу
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Послуги позивачем надані в повному обсязі та прийняті відповідачем без зауважень, на підтвердження чого 15.07.2019 року між ТОВ "БДО" та ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на виконання умов договору було підписано Акт виконаних робіт від 15.07.2019 року на суму 1 770 000,00 грн.
Згідно з вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на зміст п. 2.2. договору, викладений вище, строк оплати за отримані відповідачем послуги настав 08.10.2019.
В установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Доказів оплати вартості наданих послуг у сумі 1 770 000,00 грн. станом на дату звернення з позовом відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за наданні послуги у розмірі 1 770 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо суми пені
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
За змістом п.5.4. договору за порушення строків оплати за поставлений товар передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч.3 цієї статті).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 цієї статті).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).
З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов'язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.
Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв ", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації ".
Як зазначено в п.6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4156/18 від 10.12.2019, розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Позивач просить стягнути пеню у розмірі 323 910,00 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та п.5.4 договору.
Як вже зазначено вище, пунктом 5.4 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за надані послуги, передбачених договором, замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.
Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені та штрафу, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.
Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами договору не встановлений розмір пені та штрафу за порушення виконання грошового зобов'язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.
За викладеного, вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 60 822,73 грн. за період з 09.10.2019 по 30.11.2020 та інфляційні втрати у розмірі 62 658,00 грн. за період з жовтня 2019 по листопад 2020.
Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є вірним.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процентів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2020 у справі №903/125/18
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
З урахуванням викладеного позовні вимоги позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 28 402,21 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 4; код ЄДРПОУ 20197074) основний борг у сумі 1 770 000,00 грн., 3% річних у сумі 60 822,73 грн., інфляційні втрати у сумі 62 658,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 28 402,21 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 22.04.2021 року.
Суддя В.Г. Бєлік