Номер провадження 22-ц/821/720/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/4035/20 Категорія: Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
22 квітня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Гончар Н.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Любченко Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року, ухваленого в складі судді Гудзенко В.Л., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 24 липня 2006 року.
При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідач, підписуючи анкету-заяву, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які згідно заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.
Підписавши заяву між сторонами у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором, і містить в собі, зокрема умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку (номер та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається).
У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 25000 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитом відповідач своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 09 вересня 2020 року має заборгованість - 27 991 гривню 77 копійок, з яких:
- 22 704 гривні 15 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 5 287 гривень 62 копійки - заборгованість за простроченими відсотками.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк».
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 24 липня 2006 року у розмірі 27 991 гривна 77 копійок станом на 09 вересня 2020 року, яка складається з наступного: 22 704 гривні 15 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5287 гривень 62 копійки - заборгованість за простроченими відсотками, а також просив стягнути судові витрати в розмірі 2102 гривні.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24 липня 2006 року за тілом кредиту у розмірі 4000 гривень, за відсотками за користування кредитом у розмірі 389 гривень 61 копійка.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитування відповідачем не підписані, тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Однак, з наданих банком документів вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти в сумі 4000 гривень, а тому наявні правові підстави для їх стягнення в примусовому порядку з боржника. Крім того, в заяві чітко визначено базову процентну ставку 36% із розрахунку 360 днів на рік. Проте, взагалі нічого не зазначено про зміну розміру кредитного ліміту. Виходячи з наданої банком довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача, перша зміна кредитного ліміту до 8000 гривень відбулася 12 квітня 2007 року, при цьому не надано жодного підтвердження того, що останній був з цим ознайомлений та про це повідомлений.
З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором, враховуючи обрану платіжну кредитну карту в розмірі 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, а також відсотки за користування кредитом в розмірі 389 гривень 61 копійка виходячи із базової процентної ставки 36% річних на суму кредиту в розмірі 4000 гривень до зміни кредитного ліміту 12 квітня 2007 року, тобто за 8 місяців, приймаючи до уваги нараховані відсотки за цей період в розмірі 786 гривень 78 копійок, з яких позивачем було сплачено 397 гривень 17 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення в частині не задоволених вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідач особистим підписом погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг; він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить його підпис на вказаній заяві. Відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі й щодо сплати відсотків.
Відповідач після отримання кредитних карт здійснював дії щодо проведення їх активізації та активно користувався всіма перевипущеними картами.
Кредитний ліміт - це поновлювальна кредитна лінія. Тобто позичальник, користуючись кредитним лімітом, може отримувати кредитні кошти в межах такого ліміту, вносити платежі на погашення заборгованості, що виникла, та знову використовувати кредитні кошти. Тобто, заборгованість за тілом кредиту не є сталою, адже не кожен конкретний проміжок часу розраховується в залежності від сум, які використані відповідачем, та сум, внесених на погашення заборгованості. Проте, суд першої інстанції не врахував, що в даному випадку це поновлювальна кредитна лінія і необхідно визначити суму фактично використаних позичальником коштів за кредитною картою і яка відрізняється від розміру початкового кредитного ліміту, адже розмір цієї суми постійно змінюється від часткового погашення і наступного зняття кредитних коштів. Ключову роль відіграє заборгованість клієнта, а не сума кредитного ліміту по карті. Тому необхідно визначитися скільки клієнт використав кредитних коштів.
З виписки по рахунку вбачається, що відповідач скористався сервісом «Оплата частинами», що здійснюється з використанням електронного платіжного засобу при використанні покупцями сервісу «Оплата частинами». Згідно цієї послуги держатель карти доручає банку здійснювати регулярні платежі в адрес торговця у кількості указаній у квитанції. Даний сервіс не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт підписання окремого кредитного договору не вимагається. І саме тому заборгованість за тілом кредиту більше ніж кредитний ліміт.
Банк погоджується з розрахунком судом заборгованості за процентами в частині визначення процентної ставки 36% на рік, але не погоджується з визначенням суми на яку проценти нараховуються - 4000 гривень, адже борг відповідача за тілом кредиту складає 22704 гривень 15 копійок.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.1 та абз. 1 ч.2 ст. 207 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 липня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 21).
У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 21).
Відповідно до анкети-заяви ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім'я кредитну картку, валюта - гривня, сума кредитного ліміту 4000 гривень, базова відсоткова ставка 36% з розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами у розмірі 7% відсотків від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може вноситися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом так і списанням банком коштів з дебетової карти (а.с. 21).
До кредитного договору банк додав Умови і правила надання банківських послуг, який містить лише підпис позивача, однак не містить підпису відповідача.
Також, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови на які посилається позивач.
Відповідно до п.2 Статуту Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №594, АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 40-41).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, позивач вважає що у нього виникла заборгованість перед банком, яка згідно наданих розрахунків (а.с. 4-18) станом на 09 вересня 2020 року становить 27 991 гривня 77 копійок, та складається з наступного:
- 22 704 гривні 15 копійок - заборгованість за тілом кредиту;
- 5 287 гривень 62 копійки - заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно розрахунку за період з 19 серпня 2006 року по 31 травня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком як за тілом кредиту так і за процентами становить 0,00 гривень (а.с. 4-9).
Частинами першою, другою статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Оскільки Умови і правила надання банківських послуг не містять підписи сторін, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомилася і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зазначає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З огляду на це, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту у сукупності з іншими доказами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18.
Судом встановлено, що в період з 19 серпня 2006 року по 01 вересня 2020 року за картковими рахунками відповідача здійснювалися операції щодо зняття кредитних коштів та зарахування (внесення) на них коштів, що підтверджується випискою за договором №б/н ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), з якої вбачається, що після зміни кредитного ліміту банком, відповідач використовував такі кредитні кошти, відтак фактично погодившись з такими змінами (а.с. 42-73).
З наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості за договором №б/н від 27 липня 2006 року судом встановлено, що станом на 09 вересня 2020 року розмір тіла кредиту отриманого ОСОБА_1 складає 22 704 гривні 15 копійок (а.с. 17).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що розмір відсотків за користування кредитними коштами визначено в анкеті-заяві, підписаній сторонами у розділі «Банківські послуги», в якій погоджено базову процентну ставку 36% із розрахунку 360 днів у році, однак відповідно до розрахунків заборгованості за договором №б/н від 27 липня 2006 року починаючи з 01 червня 2015 року по 13 грудня 2015 року банком використовувалася процентна ставка 43,2%, в період з 14 грудня 2015 року по 31 липня 2020 року процентна ставка 42%, а в період з 01 серпня 2020 року по 09 вересня 2020 року процентна ставка 40,8% (а.с. 10-18).
Таким чином, загальний розмір нарахованих відсотків за користування ОСОБА_1 кредитними коштами за базовою процентною ставкою 36% із розрахунку 360 днів у році за період з 01 червня 2015 року по 09 вересня 2020 року включно складає 25 241,81 гривень (а.с. 17).
Сума коштів, внесених відповідачем на погашення заборгованості за період з 01 червня 2015 року по 09 вересня 2020 року включно, згідно наданих позивачем розрахунків (а.с. 10-18) складає 493 977,49 гривень, що свідчить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» як за тілом кредиту, так і за відсотками. Тому, саме з цих підстав позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясувавши обставини у справі прийшов до помилкового висновку про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за тілом кредиту, що протирічить фактичним обставинам справи. Проте, рішення суду в цій частині не оскаржується, а тому суд не може вийти за межі зазначених в скарзі вимог (ч.1 ст. 367 ЦПК України).
Місцевий суд не в повній мірі з'ясував обставини у справі та не належно оцінив надані позивачем докази, внаслідок чого допустив протиріччя при вирішенні позовних вимог, в зв'язку з чим мотивувальна частина, щодо мотивів відмови в частині позовних вимог, оскаржуваного рішення підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Змінити рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, виклавши її мотивувальну частину щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог, в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 22 квітня 2021 року.
Судді