Номер провадження 22-ц/821/727/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/1440/20 Категорія: Сакун Д. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
22 квітня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря Любченко Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2021 року, ухваленого в складі судді Сакун Д.І., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг, звернувшись до позивача підписав заяву б/н від 16 квітня 2011 року, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви про що свідчить його підпис.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» і «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Доказом приєднання відповідача до угоди та дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Про виконання відповідачем договору свідчать і дані з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
Тож, підписавши заяву, між сторонами відповідно до ст. 634 ЦК України було укладено договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором, і містить в собі зокрема, умови банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки).
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 9200 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору на підставі яких відповідач при укладенні договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів, шляхом внесенням грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу.
Однак свої зобов'язання не виконував та не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 2.1.12.7.2. договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.12.6 договору.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 30 вересня 2020 року має заборгованість - 31 065,38 гривень, з яких:
- 23 540,53 гривень - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 гривень - заборгованість за поточним тілом кредиту та 23 540,53 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 7 524,85 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 16 квітня 2011 року у розмірі 31 065 гривень 38 копійок станом на 30 вересня 2020 року, яка складається з наступного: 23 540,53 гривень - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту та 23 540,53 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 524,85 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», за договором SAMDN50ОТС0042766483, ІПН НОМЕР_1 , яка підписана відповідачем, містить, зокрема, базову відсоткову ставку в місяць (2,5%), тому договір банківського кредиту є узгодженим сторонами на умовах, викладених у довідці також.
Згідно розрахунку заборгованості за період від 01 червня 2016 року по 30 вересня 2019 відповідачем було знято 30 923,27 гривень, а фактично погашено заборгованості на суму 51 187,54 гривень.
Згідно розрахунку станом на 30 вересня 2020 року відповідачем не здійснювалися витрати коштів (здійснювалося автоматичне списання комісії за обслуговування, що вбачається з виписки по 20 гривень), проте внесено коштів на суму 3679,61 гривень.
Таким чином за весь період користування кредитними коштами відповідачем було знято з рахунку 37 217,47 гривень, а сплачено 54 867,15 гривень.
Отже, з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку чітко вбачається, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по тілу кредиту у вказаний банком період.
Вказана обставина підтверджує те, що відповідачем фактично отримані кошти сплачені, у зв'язку з цим позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту не підлягають задоволенню.
З розрахунку заборгованості вбачається, що банк нараховував, як поточну процентну ставку в розмірі 3,5 % так і прострочену процентну ставку на прострочений кредит в розмірі 84% річних, що не було узгоджено довідкою про умови кредитування.
Суд позбавлений можливості самостійно здійснити перерахунок відсотків за встановленою у довідці про умови кредитування відсотковою ставкою, а відтак і перевірити правильність здійснених нарахувань, тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що суд незаконно відмовив у стягненні заборгованості.
Підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком.
Перевищення встановленого кредитного ліміту за карткою відповідача сталося через те, що він до перевищення кредитного ліміту скористався послугою «Оплата частинами».
У довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом (2,5% на місяць), розмір та строк внесення щомісячних платежів, порядок нарахування пені, розмір штрафів.
Сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.
Заперечень щодо підпису вказаної довідки відповідачем не надано.
Помилковими є висновки суду, що позивачем було погашено заборгованість, оскільки сторони погодили нарахування відсотків та неустойки, тому кошти, які сплачував ОСОБА_1 направлялися також на погашення процентів та неустойки.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не подано.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.1 та абз. 1 ч.2 ст. 207 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення договору).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 квітня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 17).
У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
Вказана заява не містить будь-яких позначок які б вказували на те, який саме вид карткового рахунку був обраний відповідачем.
16 квітня 2011 року відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором SAMDN50OTC004276483, ІПН НОМЕР_1 (а.с. 17).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджений наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с. 19-43), який не містять підписи сторін.
Відповідно до п.2 Статуту Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №594, АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 50-51).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, позивач вважає що у нього виникла заборгованість перед банком, яка згідно наданих розрахунків (а.с. 5-9, 10-13, 14) станом на 30 вересня 2020 року становить 31 065 гривень 38 копійок, з яких:
23 540 гривень 79 копійок - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі простроченим тілом кредиту;
7 524 гривень 85 копійок - заборгованість за простроченими відсотками.
Частинами першою, другою статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору сторонами) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення тіла кредиту і відсотків, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, окрім розрахунку кредитної заборгованості та виписки посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили такі умови.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, порядку повернення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зазначає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги надану позивачем довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 16 квітня 2011 року (а.с.17), оскільки звертаючись із позовом банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 16 квітня 2011 року, який було укладено шляхом підписання сторонами анкети-заяви (а.с.17), в той час як довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» стосується договору SAMDN50ОТС004276483, тому є неналежним доказом в розумінні процесуального закону.
Частиною 1 статті 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Розрахунки заборгованості за договором №б/н від 16 квітня 2011 року, надані позивачем, без надання інших належних та допустимих доказів не є достатнім доказом на підтвердження заявлених АТ КБ «ПриватБанк» вимог.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, тому не підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотки за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному у виписці та розрахунку заборгованості.
Місцевий суд на вищевикладене уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про те, що розмір відсотків було узгоджено сторонами у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З огляду на це, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту у сукупності з іншими доказами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18.
Виписка про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 за договором б/н, станом на 05 жовтня 2020 року містить інформацію тільки станом на 01 серпня 2020 року, при цьому звертаючись з позовом банк просив стягнути заборгованість станом на 30 вересня 2020 року, тобто розмір заборгованості, що виник чи міг виникнути за період з 01 серпня 2020 року по 30 вересня 2020 року позивачем не підтверджено (а.с. 52-61).
Водночас, в період з 16 квітня 2011 року по 01 серпня 2020 року за картковими рахунками відповідача здійснювалися операції щодо зняття кредитних коштів та зарахування (внесення) на них коштів, що підтверджується випискою за договором №б/н ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) (а.с. 52-61).
Так, згідно виписки по договору, відповідачем було витрачено 80 576,93 гривень, а сплачено 100 749,25 гривень, що свідчить про відсутність заборгованості за тілом кредиту у ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк».
Суд першої інстанції не в повній мірі дослідивши виписку по рахунку, прийшов до помилкових висновків про розмір витрачених та сплачених відповідачем коштів.
За таких обставин, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає до зміни.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 22 квітня 2021 року.
Судді