Справа № 524/1787/20 Номер провадження 22-ц/814/682/21Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
20 квітня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: судді: Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ майна.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 листопада 2020 року клопотання представника відповідача задоволено частково.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ майна, залишено без розгляду.
Роз'яснено позивачу, що, відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Повернуто ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 5763,00грн сплачений згідно квитанції 0.0.1513639288.1 від 05.11.2019 року, 1306,00грн сплачений згідно квитанції 13041795 від 27.02.2020 року, 3441,00грн сплачений згідно квитанції 30572097-1 від 27.03.2020 року (а.с.149).
У грудні 2020 року відповідач звернулася до місцевого суду з заявою про винесення по справі додаткового рішення, яким прохала стягнути з ОСОБА_3 на користь Адвокатського бюро «Сергія Халепи» понесені судові витрати у розмірі 56000,00грн (а.с.155-157).
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, залишено без задоволення (а.с.197).
Із вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1 , яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів скарги зазначає, що позивач вчиняв необґрунтовані дії в межах розгляду даної справи та намагався ввести суд в оману, не надав на вимогу суду затребувані документи. Відтак, на думку апелянта, наявні підстави для застосування до даних правовідносин положення ч.5 ст.142 ЦПК України.
Окрім того, апелянт зауважує, що ним не порушено строки подання доказів понесення судових витрат у місцевому суді, оскільки норма ч.8 ст.141 ЦПК України не підлягає до застування у даних правовідносинах.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, у березні 2020 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача в якому прохав:
-Квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_2 , залишити у власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , сплативши 1/3 вартості квартири, в розмірі 84267,00грн. ОСОБА_4 ;
-Автомобіль MERCEFDES-BENZ VITO 115 CDI 2007 р. в., вартістю згідно оцінки, залишити у власності відповідача ОСОБА_1 та стягнути з неї на користь позивача ОСОБА_2 вартість частки в розмірі 124150,00грн;
-Визнати право власності 1/2, 1/2 частини приміщення магазину промислових товарів і будівництво окремого входу, за адресою: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_2 ;
-Визнати право власності на незавершене будівництво з адміністративними приміщеннями по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 компенсувавши ОСОБА_1 147401,8 грн.
-Вирішити питання судових витрат (а.с.4-9).
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 квітня 2020 року відкрито провадження по даній справі (а.с.78).
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ майна, залишено без руху (а.с.94).
В подальшому, 22.09.2020 року представником відповідача було подано до місцевого суду клопотання про витребування у позивача по справі ОСОБА_2 документів (а.с.113-115).
Протокольною ухвалою суду було задоволено клопотання та витребувано від позивача додатки до Звіту про оцінку майна та визначено направити всі додатки на адресу відповідача (а.с.117).
12.11.2020 року на адресу місцевого суду надійшло клопотання представниа відповідача, в якому він прохав постановити ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ майна, у справі №524/1787/20 (а.с.140-141).
Як зазначено вище, місцевим судом було постановлено ухвалу від 12.11.2020 року, якою позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ майна, залишено без розгляду.
В подальшому, у грудні 2020 року відповідач звернулася до місцевого суду з заявою про винесення по справі додаткового рішення, яким прохала стягнути з ОСОБА_3 на користь Адвокатського бюро «Сергія Халепи» понесені судові витрати у розмірі 56000,00грн, яка оскаржуваною ухвалою суду від 24 грудня 2020 року була залишена без задоволення (а.с.197).
Місцевий суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив із того, що добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. При цьому, відповідачем не було наведено та підтверджено жодними належними та допустимими доказами, які саме необґрунтовані дії були вчинені позивачем в ході розгляду справи
Такий висновок суду в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на законі, виходячи з наступного.
Згідно з ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позовної заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відтак, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що в порядку, визначеному ч.5 ст. 142 ЦПК України, можуть бути компенсовані витрати, пов'язані з розглядом справи виключно, якщо відповідач доведе факт того, що вони настали внаслідок необґрунтованих дій позивача.
ЦПК України не містить переліку дій, які розуміються як необґрунтовані.
Питання зловживання правами регламентуються положеннями ст.44 ЦПК України.
В будь-якому разі, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Оцінюючи подане відповідачем клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат, пов'язаних із розглядом справи на предмет його мотивованості та обґрунтованості, а також відповідності вищенаведеним положенням законодавства, суд першої інстанції вважав, що, пред'являючи до суду позов позивач вважав, що його права порушено, а тому з метою їх захисту звернувся до суду.
Залишення позову без розгляду з підстав не усунення ОСОБА_2 вимог ухвали про залишення позову без руху, не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, а відтак не може бути підставою для визнання дій позивача необґрунтованими.
Судова колегія також зауважує, що при залишенні позову без розгляду, в ухвалі суду від 12.11.2020 року не було констатовано будь-яких причин, які містили б ознаки зловживання позивачем своїми правами, питання про причини не усунення позивачем недоліків позовної заяви, що стали причиною залишення її без руху, не були предметом з'ясування.
Відтак, доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач вчиняв необґрунтовані дії в межах розгляду даної справи та намагався ввести суд в оману, не надав на вимогу суду затребувані документи, є належним чином не доведеними на підставі належних та допустимих доказів, а тому до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються.
Окрім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з заявою про винесення по справі додаткового рішення щодо стягнення з позивача на користь Адвокатського бюро «Сергія Халепи» понесених судових витрат у розмірі 56000,00грн, згідно договору про надання правової допомоги №1/01-20 від 21.01.2020 року.
При цьому, як установлено даний позов до суду ОСОБА_2 було подано лише 27.03.2020 року.
Відтак, оскільки договір про надання правової допомоги №1/01-20 було укладено 21.01.2020 року, тобто до звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом, то він не є таким, що стосується розгляду даної справи, як і сплачені на його виконання кошти.
З урахуванням наведеного, колегія судовів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скраги та скасування оскаржуваної ухвали суду.
При цьому, з урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, не містить нових фактів та доказів, а суд першої інстанції надав їм належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
З огляду на те, що ухвала суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2020 року, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак
Повний текст постанови виготовлено 23.04.2021 року.