Справа № 527/20/21 Номер провадження 22-ц/814/1032/21Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
21 квітня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О. А.,
судді: Дорош А. І., Триголов В. М.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2021 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У січні 2021 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з вказаним позовом, просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 12 688 грн. 13 коп. за кредитним договором №б/н від 22.08.2012 року, а також - судові витрати.
Заявлені вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним кредитним договором.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК ».
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції при вирішенні спору не дав належної оцінки доказам, якими підтверджено узгодження між сторонами усіх істотних умов, не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду з аналогічними правовідносинами, що призвело до нехтування місцевим судом принципів платності кредитного договору.
Правом подачі відзиву відповідач не скористався.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.20). У анкеті відсутні дані про розмір кредиту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам складає між ним і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с.20 зворот).
Згідно довідки АТ КБ «АТ КБ «ПРИВАТБАНК» старт карткового рахунку відбувся 19.05.2016 року, однак 27.11.2017 року банком встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн і 20.03.2019 року його зменшено до 0, 00 грн (а.с.18).
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредитну картку - НОМЕР_1 зі строком дії до 05/20 (а.с.19).
Згідно наданого Банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 22.08.2012 року за станом на 11 жовтня 2020 року становила 12 688 грн 71 коп. і складалася із:
- заборгованості за тілом кредита - 8 437 грн 52 коп.;
- заборгованості за простроченим тілом кредита - 8 437 грн 52 коп.;
- заборгованості за простроченими відсотками - 619 грн 07 коп.;
- заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 у сумі 3 631 грн 54 коп. (а.с.6-12)
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі не містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у розмірі, зазначеному в цих документах.
Вказував, що банк після проведення операцій, пов'язаних з автоматичним списанням відсотків за використання кредитного ліміту, комісій, додає розмір вказаних коштів до розміру основного зобов'язання, тоді коли у розмір тіла кредиту не можуть входити відсотки по кредиту, комісійні, пеня, штрафи через прострочення.
Зазначив, що оскільки розмір кредитного ліміту по кредитній картці ОСОБА_2 складає 500 грн і це є розмір тіла кредиту, а 29 січня 2021 року останнім сплачено на рахунок банку 13 000 грн., тобто повну суму заборгованості з переплатою, то на час розгляду справи заборгованість за кредитним договором відповідача перед позивачем відсутня.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції у відповідності до наведеної норми процесуального закону правомірно керувався при вирішенні цього спору правовими позиціями, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи у подібних правовідносинах (постанова від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження№14-131цс19).
У зазначеній справі Верховним Судом зроблені такі висновки.
«Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.»
За змістом положень ст.12, ст.13, ст.89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов'язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Апеляційний суд зауважує, що принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов'язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги або заперечення позову (ст.81 ЦПК України).
Зважаючи на те, що відповідач як споживач банківських послуг є більш слабкою (незахищеною) стороною у спірних правовідносинах, апеляційний суд виходить з того, що Банк не довів належними і допустимими доказами згоду відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, які долучені до справи.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на перелічені у ній постанови Верховного Суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду не відступала від свого правого висновку, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17.
Щодо стягнення відсотків.
За змістом ст.1048, ст.1054 ЦК України фінансова установа (банк) має право на отримання відсотків за користування наданими кредитними коштами.
Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, типи процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом,розміру облікової ставки та інших факторів.
Отже, у кредитних відносинах умови сплати процентів за користування кредитом мають бути узгоджені між сторонами у встановлений законом спосіб, тобто шляхом укладення письмового договору.
У цій справі встановлено, що між сторонами питання сплати процентів не погоджено, принаймі позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували протилежне.
Розрахунок процентів за ч.2 ст.625 ЦК України згідно доводів позову і розрахунку заборгованості (а.с.3 зворот, 11) здійснений відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг, які відповідач не підписував.
Окрім того, слід звернути увагу, що банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 12 688,13 грн, однак 29 січня 2021 року (до ухвалення судом рішення) відповідачем сплачено 13 000 грн у рахунок погашення заборгованості.
В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.
Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 1, 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову (11 284,71 грн.) не перевищує двісті п'ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент подачі позову до суду.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням положень ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 21 квітня 2021 року.
Головуючий суддя О. А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М. Триголов