Справа № 534/237/21 Номер провадження 22-ц/814/1051/21Головуючий у 1-й інстанції Солоха О.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
21 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,
за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Намінаса Олександра Васильовича, представника ОСОБА_1 , на ухвалу судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого 2021 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) у справі за заявою адвоката Намінаса Олександра Васильовича, представника ОСОБА_1 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересовані особи: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Бахмацька міська рада.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
Ухвалою судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого 2021 року на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою адвоката Намінаса О.В., представника ОСОБА_1 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
В апеляційній скарзі адвокат Намінас О.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується про помилковість висновку суду щодо наявності спору про право, так як державний акт про право власності на землю, відносно якого заявлена вимога про встановлення факту його належності ОСОБА_2 не породив у останньої права власності на землю, воно (право) не було зареєстроване у встановленому законом порядку.
Звертається увага на те, що довідка, видана ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області 16.10.2020 року, на яку зроблено посилання суду, не є належним доказом належності земельної ділянки, на яку претендує заявниця, іншій особі.
Окрім того, зазначено, що для оформлення права власності на земельну ділянку заявниця не зобов'язана подавати саме оригінал державного акта на землю.
Правом подачі відзиву інші учасники не скористались.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Намінас О.В., представник ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, просив встановити факт належності ОСОБА_2 , 1912 р.н., Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Бахматською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження № 69 від 07.03.2020 року та внесеного в Книгу записів державних актів на право приватної власності на землю за № 342.
В обґрунтування вказував, що за життя ОСОБА_2 , 1912 р.н., належала земельна ділянка (пай) площею 5.34 га, що була розташована на території Курінської сільської ради Бахматського району Чернігівської області, наявна лише копія акта і нотаріальна контора відмовляє у оформленні права на спадщину у зв'язку з відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя суду першої інстанції виходив з того, що встановлення вищезазначеного факту є необхідним для отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що належала на момент смерті її матері та оформити за собою право власності на земельну ділянку, наразі спірна земельна ділянка перебуває у власності іншої особи - ОСОБА_3 , яка не притягнута у справу зацікавленою особою.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, керується такими міркуваннями.
Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.6 ч.1 ст.315, ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місце і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Згідно з вимогами ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право.
Як убачається з копії Державного акта на право власності на землю від 22 червня 2002 року, розпорядженням Бахмацької РДА № 69 від 07 березня 2002 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,34 га, розташовану на території Курінської сільської ради. Відповідно до плану зовнішніх меж ділянки передана у власність земельна ділянка - це пай № НОМЕР_1 (а.с.22).
У той же час ця ж земельна ділянка площею 5,34 га, розташована на території Курінської сільської ради, пай № НОМЕР_1 належить на праві власності іншій особі - ОСОБА_3 , на підставі Державного акта від 06 березня 2007 року (а.с.29). Достовірність цих даних, офіційно повідомлених уповноваженим державним органом, за відсутності інших належних і допустимих доказів немає підстав ставити під сумнів.
Те, що заявниця на підставі заповіту претендує отримати у власність земельну ділянку, власником якої зареєстрована інші особа, безперечно свідчить про існування спору, який має бути розглянутий у порядку позовного провадження.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зі змісту заяви адвоката Намінаса О.В., представника ОСОБА_1 , і долучених до неї документів вбачається спір про право, та обґрунтовано відмовив у відкритті провадження на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не встановлено.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Намінаса Олександра Васильовича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до протягом тридцяти днів до Верховного Суду з урахуванням вимог ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 21 квітня 2021 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов