Справа № 161/17506/20 Провадження №11-кп/802/442/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: запобіжний західДоповідач: ОСОБА_2
21 квітня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, або на інший більш м'який запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено. Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів до 12 червня 2021 року включно. Залишено попередньо визначений розмір застави щодо обвинуваченого та обов'язки, які на нього покладаються у випадку застосування такої, які зазначено в ухвалі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2020 року.
Своє рішення суд мотивував тим, що прокурором доведено наявність, на даний час, ризиків, які не відпали, визначених ст.177 КПК України, також з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжких, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, що дає обґрунтовані підстави вважати, що він не буде дотримуватися покладених на нього процесуальних обов'язків у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі, оскільки останній може переховуватись від суду, вчиняти тиск на свідків, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином або ж вчинити інше кримінальне правопорушення.
У поданій апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції. Посилається на те, що в клопотанні не надано жодних доказів які б свідчили про існування ризиків, визначених ст.177 КПК України. Вказує на те, що обираючи винятковий запобіжний захід суд не врахував стан здоров'я обвинуваченого. Також вважає, що визначений розмір застави є надто великим. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , задовольнити клопотання сторони захисту, зменшивши ОСОБА_7 розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши суддю - доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які скаргу підтримали у повному обсязі, прокурора, який просив скаргу відхилити за безпідставністю, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Судом встановлено, що на даний час у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №22019030000000058 від 24 червня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Встановлено і те, що неодноразово судовими рішеннями ОСОБА_7 продовжувався строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Востаннє оскаржуваною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2021 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . Продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів до 12 червня 2021 року включно.
Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_7 в ході розгляду кримінального провадження винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою місцевий суд врахував обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики не зменшилися.
Як встановлено судом підставами для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, яка стверджується матеріалами провадження, а метою - запобігання спробам ухилення від слідства та суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення останнього клопотання про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтовані і вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_7 та тяжкості інкримінованих йому діянь, взявши до уваги те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що підвищує суспільну небезпечність такого діяння, його вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов'язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі сторони захисту та були наведені в ході розгляду провадження, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, як про це просить сторона захисту.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.
Що стосується доводів захисника про зменшення розміру застави, який визначений у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , то вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства, а тому не беруться апеляційним судом до уваги.
Вимогами п.3 ч.2 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Злочин, передбачений ч.1 ст.111 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , згідно зі ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
З ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2021 року вбачається, що розмір застави щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначений в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в межах, визначених положеннями п.3 ч.2 ст.182 КПК України.
З урахуванням наведених положень кримінального процесуального законодавства суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом обґрунтовано та вмотивовано визначено розмір застави у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , який обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано продовжив ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування оскаржуваної ухвали і постановлення нової ухвали з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 197, 199, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: