Справа № 761/36764/19
Провадження № 2/761/944/2021
08 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Буцан Р.О.,
за участі
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання поруки припиненою,
Представник ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 01.03.2015 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір позики, на умовах якого остання передала ОСОБА_5 100 000,00 доларів США зі строком повернення до 25.02.2016 року. Відповідно до п. 2 договору позика сторони домовились, що строк дії договору може бути продовжений шляхом підписання договору про внесення змін і доповнень до нього. 01.03.2015 р. між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, на умовах якого позивач зобов'язався нести солідарну відповідальність за невиконання відповідачем умов договору позики на суму 100 000,00 доларів США зі строком повернення до 25.02.2016 р. Відповідно до п. 3 договору поруки поручитель зобов'язався виконати за позичальника його зобов'язання перед позикодавцем в термін дії договору позики. Відповідно до ст. 11 договору поруки строк дії цього договору відповідає строку дії договору позики. 01.03.205 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору поруки від 01.03.2015 р. Відповідно до додаткової угоди до договору поруки ОСОБА_4 зобов'язався нести солідарну відповідальність перед Виговською за невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_5 свого грошового зобов'язання по договору позики від 01.03.2015 р. та додаткової угоди від 01.03.2016 року у сумі 170 000,00 доларів США. Основне зобов'язання мало бути виконано до 01.03.2017 року. Основне зобов'язання виконано не було, проте кредитор, в порушення положень 559 ЦК України, пред'явив вимогу позивачу лише 26.12.2018 року. Таким чином, порука вважається припиненою з 02.09.2017 року (наступний день після спливу 6-місчного строку з моменту настання строку виконання основного зобов'язання. За таких обставин представник позивача просить визнати припиненим договір поруки від 01.03.2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , із змінами, внесеними додатковою угодою до договору поруки від 01.03.2016 року, та угодами про звірку на погашення заборгованості від 12.07.2017 року та 11.12.2017 року.
Провадження в справі відкрито 28.10.2019 р., відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником третьої особи подано пояснення на позов де зазначено наступне. 18.11.2015 р. ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 ще 50 000,00 доларів США у позику на умовах договору позики від 01.03.2015 р. 01.03.2016 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору позики , якою змінили строк повернення позики д 01.03.2017 р. 12.07.2017 р. сторони уклали додаткову угоду про звірку та погашення заборгованості. 11.12.2017 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору позики про звірку та погашення заборгованості , а також встановлено, що повернення суми позики у розмірі 170 000,00 доларів США та процентів повинно здійснюватись за середній курсом продажу комерційних банків за вибором позичальника на день повернення боргу. 06.03.2018 р. сторони домовились, що останнім днем повернення позики є 12.04.2018 року. 04.06.2018 р. сторони домовились, що останнім днем повернення позики є 15.06.2018 р. 10.07.2018 р. сторони домовились про зміну строку повернення позики за договором позики. З урахуванням змін внесених сторонами за договором позики грошові кошти мали бути повернуті до 10.08.2018 р. Так, 11.12.2018 р. ОСОБА_6 направила позичальнику, а 26.12.2018 р. і поручителю претензію з проханням погасити борг, проте кошти не були повернуті. Отже, встановлений законом строк на звернення з вимогою кредитором пропущено не було.
У відповідь на пояснення третьої особи представник позивача зазначив, що представником ОСОБА_6 жодним чином не доведено обставин, на які він посилається. Третьою особою не спростовано, що за договором позики борг мав бути повернутий до 01.03.2017 року.
12.03.2020 р. судовому засіданні було задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі ОСОБА_6 якості відповідача.
15.10.2020 р. залишено без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_5 зазначив підчас розгляду справи, що обставини вказані представником позивача дають підстави для задоволення заявлених вимог.
Представник ОСОБА_6 просив суд відмовити у задоволені позову у зв'язку із відсутності обставин, зазначених у ст. 559 ЦК України.
Вислухавши пояснення та доводи учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено і не заперечується сторонами, що 01.03.2015 р. між ОСОБА_6 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) було укладено договір позики за умовами якого позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як свідчить укладений сторонами договір, грошові кошти готівкою в доларах США мали бути повернуті ОСОБА_5 до 25.02.2016 р.
01.03.2016 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду до договору позики від 01.03.2015 р. в якому п. 3 договору позики від 01.03.2015 р. виклали в такій реакції: повернення позики здійснюється готівкою в доларах США до першого березня 2017 р. в сумі 170 000доларів США.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності, відповідно до ст. 546 ЦК України.
За положеннями ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Так, з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 умов договору позики, що також не оспорюється учасниками процесу, 01.03.2015 р. між ОСОБА_4 (поручитель) та ОСОБА_5 (позичальник) було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель взяв на себе зобов'язання перед позикодавцем ОСОБА_6 нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання позичальником умов договору позики від 25 лютого 2015 року на суму 100 000 доларів США строком на 1 рік тобто до 25 лютого 2016 року.
Також сторони домовились, що поручитель зобов'язується виконати за позичальника його зобов'язання перед позикодавцем в термін дії договору поруки.
01.03.2016 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору поруки від 01.03.2015 р. за умовами якої поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність перед ОСОБА_6 за невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_5 грошового зобов'язання по договору позики від 01.03.2015 р. та додатковій угоді від 01.03.2016 р. у сумі 170 000 доларів США зі строком повернення до 01.03.2017 р.
12.07.2017 р. між позикодавцем, позичальником та поручителем було укладено угоду про звірку погашення заборгованості відповідно до якої позичальник взяв на себе зобов'язання в період не пізніше 01.08.2017 р. повернути заборгованість да договором позики від 01.03.2015 р., додаткової угоди від 01.03.2016 р.
11.12.2017 р. між сторонами підписано угоду про звірку та погашення заборгованості відповідно до якої позичальник гарантував до 29.12.2017 р. (включно) здійснити повернення суми у розмірі 78 000 доларів США та до 22.02.2018 р. здійснити повернення боргу у розмірі 107 400 доларів США.
Як вбачається з наданих представником позивача доказів, і це не оспорюється представником ОСОБА_6 , вимога про повернення грошових коштів за договором позики та додатковими угодами направлена позичальником в адресу поручителя 26.12.2018 р.
За приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Представник позивача зазначає, що за змістом угоди від 12.07.2017 р. позичальник зобов'язався повернути позику до 18.07.2017 р., а отже вимога до поручителя мала бути пред'явлена не пізніше ніж 18.01.2018 р., в тому договір позики та додатки до нього мають бути визнані припиненими.
Представник ОСОБА_6 вказує на те, що 04.06.2018 року сторони домовились про те, що останнім днем повернення позики та процентів є 15.06.2018 р., а 10.07.2018 р. сторони встановили дату повернення коштів до 10.08.2018 р., отже строк для пред'явлення відповідної претензії (вимоги) 26.12.2018 р. не скінчився, о отже відсутні підстави для задоволення позову..
За положеннями ст. 12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, як це визначено ч. 1 ст. 13 ЦПК України.
В свою чергу доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Договором, в розумінні ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, як це визначено положеннями ст. 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зважаючи на ч.1 ст.651 ЦК, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, посилаючись на підтвердження укладення додаткових до договору позики, якими сторони змінили дату повернення грошових коштів за договором позики до 15.06.2018 р. та до 10.08.2018 р. представником позивача надано документ, який не містить найменування сторін, реквізити договору до якого вносяться відповідні зміни.
З огляду на наведене, суд не може вважати доведеним те, що строк виконання основного зобов'язання за договором позики від 01.03.2015 р. було змінено 04.06.2018 року та 10.07.2018 р.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 604/156/14-ц у постанові від 10.04.2019 р. зазначено, що порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Великою Палатою Верховного Суду наголошено, що строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.
Крім того в вищезазначеній постанові вказано, що і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Приймаючи рішення по суті справи суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Здійснюючи правосуддя, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Так, положеннями ст. 559 ЦК України передбачено припинення поруки.
Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що порука - це строкове зобов'язання.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, за положеннями ст. 509 ЦК України.
Договором, як зазначалось вище відповідно до ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи з вищенаведеного, поняття зобов'язання та договору не є тотожними.
Беручи до увагу ту обставину, що Цивільним кодексом України передбачено саме припинення поруки, захист права способом вказаним представником позивача - визнання договору поруки припиненим не може бути застосований, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 2-5,11-13,76-81,141,279,280,284,287,352,354 ЦПК України, ст. ст. 509,559,625 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання поруки припиненою залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.04.2021 року.
Суддя: