Справа № 560/2523/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
21 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 06.02.2020.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Хмельницького кружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року позов задоволено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення виявлених в ухвалі недоліків.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід залишити без задоволення, а рішення Хмельницького кружного адміністративного суду від 23.10.2020 без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 (категорія 2) ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.
У наказі Хмельницького автотранспортного підприємства 16854 №164 від 06.10.1987 зазначено, що водій ОСОБА_1 командирувався в м. Київ АО 23068 для обслуговування населення району з 07.10.1987 по 31.10.1987.
За змістом виписки з рішення Хмельницького міськнарсуду від 08.02.1993 встановлено факт, що ОСОБА_1 перебував в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 07 по 31 жовтня 1987 року.
Відповідно до довідки відкритого акціонерного товариства Хмельницьке автотранспортне підприємство 16854 від 17.09.1998 №11/365 водій АТП 16854 ОСОБА_1 згідно з наказом по підприємству №164 від 06.10.1987 (посвідчення про відрядження №554 від 07.10.1987) був відряджений в м. Київ АО 23068 для обслуговування населення Чорнобильського району строком на 25 днів з 07.10.1987 по 31.10.1987. Населення Чорнобильського району обслуговувалося з 08.10.1987 по 26.10.1987.
Згідно з довідкою відкритого акціонерного товариства Хмельницьке автотранспортне підприємство 16854 від 17.09.1998 №6/61 ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за жовтень 1987 року 368,77 у двократному розмірі, при фактично відпрацьованих 245,5 годинах.
За змістом листа приватного акціонерного товариства "Хмельницьке АТП 16854" наказом Міністра автотранспорту УССР №178 від 10.09.1971 Хмельницька автоколона 2231 перейменована в Хмельницьке Автооб'єднання 16854. На підставі наказу Фонду Держмайна №559 від 31.07.1997 Хмельницьке автотранспортне підприємство 16854 перейменоване в відкрите акціонерне товариство "Хмельницьке АТП 16854". З 06.01.2012 на підставі протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ "Хмельницьке АТП 16854" №14 від 27.04.2011 відкрите акціонерне товариство "Хмельницьке АТП 16854" було перейменовано в публічне акціонерне товариства "Хмельницьке АТП 16854". З 25.04.2017 на підставі протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ "Хмельницьке АТП 16854" №20 від 14.04.2017 публічне акціонерне товариства "Хмельницьке АТП 16854" було перейменовано в приватне акціонерне товариство "Хмельницьке АТП 16854".
Відповідно до довідки приватного акціонерного товариства "Хмельницьке АТП 16854" від 08.10.2019 №45 згідно з наказом №164 від 06.10.1987 водій ОСОБА_1 дійсно командирувався в м. Київ АО 23068 для обслуговування населення району з 07.10.1987 по 31.10.1987.
За змістом листа приватного акціонерного товариства "Хмельницьке АТП 16854" від 30.01.2020 №10 вказане товариство не має змоги видати ОСОБА_1 довідку №122 та довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у зв'язку з відсутністю первинних документів, що підтверджували б роботу та отриману заробітну плату під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно з наказом №164 від 06.10.1987 водій командирувався в АО 23068 (м. Київ) для обслуговування населення району з 07.10.1987 по 31.10.1987.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 06.02.2020 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222030006369 від 14.02.2020 про відмову у призначенні пенсії відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до заяви від 06.02.2020, оскільки період роботи в зоні відчуження не підтверджено первинними документами. Зазначено, що тривалість страхового стажу - 27 років 9 місяців 19 днів.
Листом №2200-0301-8/7544 від 02.03.2020 відповідач повідомив позивача про вказане рішення.
Позивач, вважаючи порушеним його право на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.
Мотивувальна частина.
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Частиною 1 статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".
У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 міститься висновок, згідно з яким, аналіз положень, зокрема, ст. 16 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; за Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закону № 796-XII).
Так, відповідно до статті 9 вказаного Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 10 Закону № 796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з частиною 2 статті 14 цього ж Закону категорія 2 особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, встановлено, що особи які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Так, згідно зі статтею 65 Закону № 796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
У той же час, за приписами частини 1 статті 15 вказаного Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.
В пункті 10 Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Порядком № 22-1 визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року у справі № 21-1048во06, від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17 та від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №591/4104/16-а, від 02 березня 2021 року у справі №345/1831/17.
У даній справі судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (категорія 2), яке ніким не відмінене та не анульоване.
Окрім того, факт перебування позивача у зоні відчуження з 07.10.1987 року по 31.10.1987 року підтверджується і іншими документами, зокрема: випискою з рішення Хмельницького міськнарсуду від 08.02.1993, яким встановлено факт, що ОСОБА_1 перебував в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 07 по 31 жовтня 1987 року; довідкою ВАТ Хмельницьке автотранспортне підприємство 16854 від 17.09.1998 №11/365, згідно якої ОСОБА_1 був відряджений в м. Київ АО 23068 для обслуговування населення Чорнобильського району строком на 25 днів з 07.10.1987 по 31.10.1987. Населення Чорнобильського району обслуговувалося з 08.10.1987 по 26.10.1987.
Як вже зазначалось, відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів.
Отже, саме офіційне підтвердження перебування та роботи позивача в зоні відчуження та його безпосередня участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС були підставою для встановлення (надання) йому відповідного статусу, який підтверджувався видачею посвідчення. Правомірність набуття позивачем статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС відповідач не спростовує, а тому, висновки про не підтвердження роботи позивача в зоні відчуження є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів не бере до уваги доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про відсутність у документах відомостей стосовно кількості днів роботи в зоні відчуження, оскільки у випадку позивача це не впливало на його право набути відповідний статус.
Зазначена правова позиція у справах стосовно аналогічних правовідносин висловлена Верховним Судом у постановах від 22.03.2018 у справі №588/538/16-а, від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі №344/9789/17.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що основним доказом участі позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є дійсне, ніким не оскаржене та не скасоване посвідчення, яке підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 06.02.2020.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За даних обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.