Справа № 640/5253/21
про залишення апеляційної скарги без руху
22 квітня 2021 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Аліменко В.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2021 року за позовом Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірними дій, протиправним та скасування рішення, -
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки апелянтом не було дотримано вимоги до апеляційної скарги, які встановлені нормами КАС України, а саме не сплачено судовий збір, не надано копії апеляційної скарги (що підтверджується актом Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року №320) та пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційна скарга на судове рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Статтею 295 КАС України передбачена можливість поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження учаснику справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, однак це стосується лише моменту початку строку на оскарження, зокрема, день вручення йому повного рішення суду.
Застосування загального тридцятиденного строку на апеляційне оскарження у категоріях справ, особливості провадження яких визначені спеціальними нормами, призводить до порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 18 березня 2021 року, (при цьому в резолютивній частині цього рішення роз'яснено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається у строки встановлені ст. 287 КАС України) і отримано відповідачем 22 березня 2021 року. Однак, апеляційна скарга подана 08 квітня 2021 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, тобто із пропуском строку.
Апелянтом порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак не наведено поважних причин, та не надано відповідних доказів, щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що оскільки ним отримано копію рішення 22 березня 2021 року, то відповідно до вимог ст. 295 КАС України він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Проте, такі твердження є помилковими з огляду на вищевикладене. Інших підстав щодо поважності пропуску такого строку апелянтом не зазначено.
Таким чином, апелянтом пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2021 року навіть з моменту отримання рішення суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено.
Згідно ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
В свою чергу, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 року.
З 15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено 2 вимоги не майнового характеру.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлено у розмірі 2270 грн.
Таким чином, у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 6810,00 грн. (2270,00грн*2*150%).
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Однак, всупереч вимог КАС України, апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Крім того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржником було заявлено клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Приписи ч. 3 ст. 3 КАС України визначають, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені апелянтом у клопотанні про відстрочення від сплати судового збору обставини не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України у редакції, яка діяла на момент подання апеляційної скарги, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Разом з тим, твердження апелянта про необхідність відстрочення сплати судового збору не містить жодних доказів скрутного майнового стану особи, у зв'язку з чим суд вважає його необґрунтованим.
Оскільки при поданні апеляційної скарги апелянтом не сплачено судовий збір, то вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання оригіналу документа про сплату вказаної суми судового збору.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Керуючись ст.ст. 132, 169, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст. 328 КАС України, суд-
В задоволенні клопотання Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відстрочення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.
У разі невиконання ухвали у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута особі, що її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко