Справа № 369/2159/20 Суддя (судді) першої інстанції:Ковальчук Л.М.
21 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1-го батальйона 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департамента патрульної поліції старшого лейтенанта Оваденка Василя Юрійовича, Департамента патрульної поліції про скасування постанови, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київській області від 18 листопада 2020 року, -
11 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Інспектора 1-го батальйона 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департамента патрульної поліції старшого лейтенанта Оваденка Василя Юрійовича (далі - відповідач 1, Інспектор Оваденко В.Ю. ) та Департамента патрульної поліції (далі - відповідач 2, Департамент ПП), в якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування позову зазначає, що у постанові не зазначено докази на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення. Наголошує, що у день прийняття постанови йшов дощь, що і обумовило забруднення номерного знака.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно прийнято та враховано неналежний доказ - відео з нагрудної камери відповідача, оскільки інформація про такий доказ в оскаржуваній постанові відсутня.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що 02 лютого 2020 року відповідачем 1 складено постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено штраф у розмірі 340 грн 00 коп. за порушення пункта 31.4.5 (б) Правил дорожнього руху України, а саме: керував транспортним засобом, у якого шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також рошарування каркаса, відшарування протектора і боковини.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача 1 та уважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своєї невинуватості, у той час як відповідачем надано докази на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Колегія суддів з наведеним висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП керування транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється тягне за собою накладення штрафа в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно пункта 31.4.5 (б) ПДР забороняється експлуатація транспортного засобу за наявності технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно пункта 4 розділа І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07 листопада 2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами 1, 2, 3, 5 і 6 статті 121 КУпАП.
Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частини 1 - 3 статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що обов'язковою умовою зазначення у постанові технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є те, що такий запис здійснювався.
Отже, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17 судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги.
Викладена у зазначеній постанові позиція не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів» від 21 грудня 2017 року №2262-VIII, який набрав чинності 27 вересня 2018 року, абзац 4 частини 3 статті 283 КУпАП викладено у такій редакції: «технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався)».
Матеріали справи свідчать, що безпосередньо запис адміністративного правопорушення у момент його вчинення відповідачем 1 не здійснювався, а відтак в останнього був відсутній обов'язок із зазначення в оскаржуваній постанові відомостей про технічний засіб. Таким чином, наданий разом із відзивом на позов відеозапис розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен оцінюватися як доказ у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 272, 286, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київській області від 18 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька