22 квітня 2021 р.Справа № 619/467/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Болибок Є.А., м. Дергачі, по справі № 619/467/21
за позовом ОСОБА_1
до УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції, відповідач -1),в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ДП18 № 566303 від 17.01.2021 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч.8 ст.121 КУпАП;
- стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 8 500 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність оскаржуваної постанови, з огляду на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, порушення процедури розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, а також процедури складання оскаржуваної постанови внаслідок відсутності у постанові конкретної норми закону, яка нібито порушена позивачем, відсутності протоколу про адміністративне правопорушення, доказів правопорушення, винесення постанови на бланку, який не передбачено для застосування у даних правопорушеннях та підлягає складанню згідно з додатком № 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1376.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2021 року залучено до участі у справі співвідповідача - Департамент патрульної поліції (далі по тексту - відповідач - 2).
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15.03.2021 року по справі № 619/467/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неналежне дослідження доказів та надання оцінки його аргументам, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15.03.2021 року по справі № 619/467/21, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги, стягнути судові витрати у розмірі 1135 грн (за подачу адміністративного позову у розмірі 454 грн та апеляційної скарги в сумі 681 грн).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на помилковість висновків суду першої інстанції в частині надання оцінки оскаржуваній постанові від 17.01.2021 серії ДП18 № 566303 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка в порушення вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП оформлена на бланку згідно з додатком № 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 за №1395 замість належного оформлення на бланку згідно з додатком №7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС від 06.11.2015 №1376, винесена без складання протоколу про адміністративне правопорушення, не містить конкретної норми закону, що нібито ним порушена, доказів наявності правопорушення в діях позивача, посилань на фото чи відеозапис здійсненого правопорушення, а лише на запис з бодікамери 02113 без зазначення назви або моделі такого технічного засобу, у зв'язку із чим, не може вважатися належним доказом у справі, а тому підлягає скасуванню. Наполягає, що формальний розгляд справи відбувся без його участі, без сповіщення часу і місця розгляду справи, повідомлення про права, надання можливістю скористатися допомогою адвоката.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 566303 від 17.01.2021 до ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Постановою ДП18 № 566303 від 17.01.2021 встановлено, що 17 січня 2021 року о 09 год. 25 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом FordGalaxy р/н НОМЕР_1 щодо якого недотримано обмеження, встановлене Митним кодексом України (ТЗ перебуває на території України з порушенням строків перебування в режимі тимчасового ввезення, згідно бази ІПНП ТЗ ввезено 18.06.2019 ОСОБА_2 та передано керування особі ОСОБА_1 , який не поміщував ТЗ у режим тимчасового ввезення), чим порушено вимоги ст. 380 Митного кодексу України та ст. 31 Закону "Про дорожній рух". Правопорушення зафіксовано на бодікамеру 02113.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП та правомірності винесеної оскаржуваної позивачем постанови від 17.01.2021 серії ДП18 № 566303 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що підставою для винесення інспектором УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції постанови від 17.01.2021 серії ДП18 № 566303 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП слугувало встановлене в діях ОСОБА_1 порушення ст.380 Митного кодексу України та ст. 31 Закону України "Про дорожній рух", яке зафіксоване не в автоматичному режимі на бодікамеру 02113, а саме: ТЗ перебуває на території України з порушенням строків перебування в режимі тимчасового ввезення, згідно бази ІПНП ТЗ ввезено 18.06.2019 ОСОБА_2 та передано керування особі ОСОБА_1 , який не поміщував ТЗ у режим тимчасового ввезення, внаслідок чого останнього.
Як встановлено ст. 31 Закону України "Про дорожній рух" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність обов'язковим вимогам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи.
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України встановлені ст. 380 Митного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Відповідно до ч. 8 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм права в контексті запровадження законодавцем заборони керування водієм транспортним засобом щодо якого наявні обмеження, встановлені Митним кодексом України свідчить про те, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому доводи позивача про відсутність в його діях порушень правил дорожнього руху, є неприйнятними.
В силу приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як встановлено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Приписами ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Потанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, яким зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч.3 ст.283 КУпАП).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ч.1 ст.74 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На підтвердження вчинення позивачем порушення за ст. 380 Митного кодексу та ст. 31 Закону України "Про дорожній рух" відповідачем надано до матеріалів справи відеозапис з бодікамери, з якого вбачається розгляд справи про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, чому передувало роз'яснення інспектором поліції суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
На виконання вимог ч.3 ст.283 КУпАП у спірній постанові про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 566303 від 17.01.2021 зазначено технічний засіб, яким здійснено відеозапис (бодікамера 02113), тобто із вказівкою на назву та номер приладу, що спростовує доводи апелянта на відсутність у постанові назви або моделі технічного засобу, яким зафіксовано адміністративне правопорушення.
Наявною в матеріалах довідкою Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції підтверджено, що згідно відомостей, внесених до інформаційно - телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" автомобіль FORD GALAXY, н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, був ввезений на територію України 18.06.2019, пункт пропуску "Гоптівка-Нехотєєвка", при тимчасовому ввезенні до 1 року, громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи дату складання оскаржуваної постанови (17.01.2021 року) та дату ввезення автомобіля FORD GALAXY, н.з. НОМЕР_3 ), колегією суддів вбачається порушення позивачем строків перебування в режимі тимчасового ввезення, оскільки з дати ввезення автомобіля на територію України минуло більше 1 року.
Слід зауважити, що з дослідженого відеозапису, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що позивачем не заперечувалось перебування автомобіля під його керування на території України з порушенням строків перебування в режимі тимчасового ввезення та не поміщення транспортного засобу у режим тимчасового ввезення. Позивач на відеозаписі лише стверджував що автомобіль є його власністю та сплачувати штраф він наміру не має.
Крім того, ані в адміністративному позові, ані в апеляційній скарзі, позивачем не заперечувалось порушення ним ст.380 Митного кодексу та ст. 31 Закону України "Про дорожній рух", а лише зазначено про відсутність допустимих доказів вчиненого ним правопорушення, що спростовується дослідженими матеріалами справи з урахуванням вищенаведених мотивувань.
Посилання апелянта на нерозуміння ним за яке саме правопорушення його притягнуто до адміністративної відповідальності, з огляду на роз'яснення позивачу суті вчиненого ним адміністративного правопорушення, що підтверджується відеозаписом з бодікамери, та чітке зазначення в оскаржуваній постанові фактичних обставин (автомобіль FordGalaxy р/н НОМЕР_1 перебуває на території України з порушенням строків перебування в режимі тимчасового ввезення та згідно бази ІПНП ТЗ ввезено 18.06.2019 ОСОБА_2 та передано керування особі ОСОБА_1 , який не поміщував ТЗ у режим тимчасового ввезення), які свідчать про порушення ОСОБА_1 вимог ст. 380 Митного кодексу України та ст. 31 Закону "Про дорожній рух", є надуманими та такими, що не заслуговують на увагу.
Щодо постанови Верховного Суду від 23.10.2018 по справі №822/1817/18 то остання ухвалена за інших фактичних обставин у справі (реєстрацію податкових накладних), а тому при розгляді цієї справи врахуванню не підлягає.
При дослідженні змісту постанови серії ДП18 № 566303 від 17.01.2021, колегією суддів встановлено дотримання інспектором поліції вимог ч.ч.2 та 3 ст.283 КУпАП при складанні постанови.
Доводи апелянта про формальний розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі, без сповіщення часу і місця розгляду справи, повідомлення про права, надання можливістю скористатися допомогою адвоката, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки з відеозапису з бодікамери вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся в присутності ОСОБА_1 , якому роз'яснено суть вчиненого ним правопорушення із вказівкою на конкретну норму права, яка ним порушена, та порядок оскарження постанови до суду, на що ОСОБА_1 повідомив, що має намір оскаржити винесену постанову, при цьому ніяких клопотань не висловлював.
Посилання на прийняття оскаржуваної постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення в порушення вимог ч. 5 ст.258 КУпАП, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Враховуючи склад вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП та є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване у режимі відеозапису, обов'язку скласти в даному випадку протокол про адміністративне правопорушення інспектор поліції не мав, а тому посилання апелянта на відсутність складеного протоколу про адміністративне правопорушення, в якості доказу порушення відповідачем процедури розгляду адміністративної справи, колегія суддів відхиляє.
Доводи апелянта про необхідність оформлення оскаржуваної постанови на бланку згідно з додатком №7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1376, є хибними, оскільки положення вказаної Інструкції при розгляді справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не застосовуються, про що міститься вказівка в ч.1 розділу І вказаної Інструкції.
Разом з цим, вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, встановлені додатком 15 до Інструкції № 1395, відповідно до якого бланк постанови у справі про адміністративне правопорушення являє собою комплект із двох аркушів паперу розміром 210 х 297 мм (±0,5 мм), масою 80 г/м-2 і складається з постанови та відривної квитанції, надрукованих на самокопіювальному папері. На бланку постанови по справі про адміністративне правопорушення нанесено лінію перфорації між постановою та відривною квитанцією. Серія постанов складається із літеросполук і цифри. Серія і номер є однаковими для постанови та відривної квитанції. Для захисту бланка використані такі елементи захисту: мікрошрифт на постанові і копії бланка; нерегулярна комп'ютерна фонова сітка.
Дослідивши оскаржувану постанову серії ДП18 № 566303 від 17.01.2021, колегією суддів встановлено прийняття її саме на бланку відповідної форми встановленого зразка, що спростовує доводи позивача в цій частині.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що колегія суддів не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ч. 4 ст.229, ч. 4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15.03.2021 по справі № 619/467/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій