22 квітня 2021 р.Справа № 643/13859/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Горбунова Я.М., м. Харків, по справі № 643/13859/20
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - Слобожанська митниця Держмитслужби, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 03.01.2019 у справі про порушення митних правил № 2642/80700/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходу громадян на суму 8500,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 липня 2020 року під час зняття готівкових коштів з банківської картки йому стало відомо, що його рахунок арештовано державними виконавцем у зв'язку з виконанням постанови заступника начальника УПМП та МВ Харківської митниці ДФС Волокітіна Є.П. в справі про порушення митних правил № 2642/80700/18 від 03.01.2019. Зі змістом вказаної постанови він зміг ознайомитися лише 28 серпня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадженням ВП № 58768601, де було зазначено, зокрема, що за даними обліку транспортних засобів ЄАІС ДФС України щодо невивезення за межі митної території України транспортних засобів на іноземній реєстрації, позивачем через МАПП "Гоптівка" митниці з метою особистого користування в митному режимі "транзит" 15.06.2018 було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки "RENAULT LAGUNA", р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . Вказано, що при ввезені транспортного засобу ним було подано письмову митну декларацію, де вказано напрямок переміщення "Росія-Литва" та згідно якої він був ознайомлений з вимогами ст.ст. 4, 95, 381,470, 485 МК України.
Зазначив, що вказана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладення штрафу у розмірі 8500,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки, в порушення приписів ст.ст. 197, 498, 526 МК України позивача не було повідомлено про дату, час та місце розгляду протоколу про порушення митних правил, що є істотним порушенням його прав. Крім того, зазначив, що 06.02.2019 ним здійснено митне оформлення транспортного засобу "RENAULT LAGUNA", р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 за правилами визначеними у п.9-3 Розділу ХХІ Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України та сплачено добровільний внесок у розмірі 8500,00 грн., що, відповідно до вказаних норм звільняє його від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 470 МК України.
З огляду на викладене, враховуючи приписи ч.1 ст. 58 Конституції України, просив скасувати постанову про порушення митних правил та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2020 у справі №643/13859/20 адміністративний позов задоволено частково.
Постанову Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 03.01.2019 у справі про порушення митних правил № 2642/80700/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн скасовано та закрито провадження по справі.
В іншій частині вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500(дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Московського районного суду м.Харкова від 03.12.2020 по справі № 643/13859/20 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до митниці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що 30.10.2018 Харківською митницею ДФС за фактом порушення строку транзиту автомобілю "RENAULT LAGUNA", р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , (країни реєстрації Литва), який ОСОБА_1 15.06.2018 було ввезено на митну територію України в зоні діяльності Харківської митниці ДФС в митному режимі "транзит", у відношенні громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №2642/80700/18 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України.
Так, у відповідності до законодавчо визначеного алгоритму та з дотриманням вимог статей 522-527 МК України, 03.01.2019 Харківською митницею ДФС було винесено постанову у справі про порушення митних правил № 2642/80700/18, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 грн., примірник якої було направлено позивачу за місцем його реєстрації рекомендованим поштовим відправленням з повідомлення про вручення та отримано ОСОБА_1 особисто 23.01.2019, чим спростовується твердження позивача про його необізнаність про існування спірної постанови до ознайомлення зі змістом останньої лише 28.08.2020 з матеріалів виконавчого провадження, відкритого за результатами прийняття такої постанови. Разом з цим, як вказує апелянт, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.09.2020 було поновлено позивачу строк на оскарження постанови та відкрито провадження у справі.
Враховуючи те, що митне оформлення транспортного засобу відбулося вже після винесення та направлення громадянину ОСОБА_1 спірної постанови, вважає хибними висновки суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення перевищення, встановленого ст. 95 МК України строку доставки автомобіля, внаслідок добровільної сплати до бюджету коштів за фактичне вчинення тих самих дій, які кваліфіковані митницею за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України. Стверджує, що добровільна сплата коштів в розмірі 8500 грн не є стягненням (штрафом), яке накладено на позивача постановою митниці від 03.01.2019 № 2642/80700/18 та не звільняє особу від обов'язку дотримуватися строків та умов митного режиму транзиту. Також зауважив, що спірна постанова не була оскаржена позивачем у встановлені законодавством строки і набула законної сили, а тому повинна бути виконана позивачем.
Представник позивача в надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу просив відхилити останню, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Вважає, що позивачем не пропущено строк на оскарження спірної постанови, яка йому не надсилалася, і дія якої після звернення до суду зупинена. Не погоджується з твердженням апелянта про те, що розмитнення автомобілю у період дії Закону України №2611-УІІІ від 08.11.2018 року «Про внесення змін до Митного кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» не звільняє від відповідальності позивача, оскільки в силу Закону України від 08.11.2018 року № 2611-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» та Закону України від 08.11.2018 №2611-УІІІ «Про внесення змін до Митного кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», які офіційно опубліковані у газеті Верховної Ради України «Голос України» №223 (6978) від 24 листопада 2018 року здійснення ОСОБА_1 митного оформлення транспортного засобу з дотриманням вказаних умов звільнило його, як особу, відповідальну за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 Митного кодексу України в частині порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого недотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 03.01.2019 заступником начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС Волокітіним Євгеном Петровичем складено постанову у справі про порушення митних правил № 2642/80700/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних прави, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови 15.06.2018 громадянином України ОСОБА_1 , через МАПП "Гоптівка" Харківської митниці ДФС на митну територію України з метою особистого користування і митному режимі "транзит" було ввезено автомобіль Renault Laguna реєстр. знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 (країна реєстрації Литва). При ввезенні транспортного засобу ОСОБА_1 було подано письмову митну декларацію, де вказано напрямок переміщення "Росія-Литва" та згідно якої він був ознайомлений з вимогами ст.ст. 4, 95, 381, 470, 485 МК України. Згідно зі ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень встановлено 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу 5 діб). Відповідно до ч.1, 4 ст. 102 Митного кодексу України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів за межі митної території України або їх поміщення в інший митний режим. За даними обліку транспортних засобів ЄАІС ДФС України, інформація про вивезення автомобіля Renault Laguna реєстр. знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 за межі митної території України, митного оформлення станом на 03.01.2019 відсутня. До митних органів з приводу інформування щодо обставин, які призвели до затримки доставки товарів у визначений строк громадянин України ОСОБА_1 не звертався, документів, що підтверджують факт порушення строку доставки товарів внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, не надав, а також не з'явився для надання пояснень стосовно даного факту. Таким чином, ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк доставки товарів, що перебувають під митним контролем, більше ніж 10 діб.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про її оскарження.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач підлягає звільненню від адміністративної відповідальності за вчинення перевищення встановленого ст.95 МК України строку доставки автомобіля, оскільки поніс відповідальність у виді добровільної сплати до бюджету коштів за фактичне вчинення тих самих дій, які кваліфіковані відповідачем за ч. 3 ст. 470 МК України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, спірні відносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами підстав притягнення до адміністративної відповідальності за перевищення встановленого статтею 95 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) строку доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення більше ніж на 10 діб при добровільній сплаті до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 90 МК України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з частиною другою статті 91 МК України митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються, зокрема, прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України).
Статтею 95 МК України встановлені строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Виходячи зі змісту положень частини 1 статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення (частина перша).
В силу частини 6 статті 102 МК України митний орган призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.
Відповідно до пункту 1.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 жовтня 2012 року № 1066, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2012 р. за N 2120/22432 митниця відправлення - будь-який митний орган України, з якого починається переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що перебувають під митним контролем, а митниця призначення - будь-який митний орган України, в якому закінчується переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що перебувають під митним контролем.
Згідно з частиною першою статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Частиною третьою статті 470 МК України передбачена відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари до органу доходів і зборів призначення більше ніж на десять діб в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз змісту вищенаведених норм дає підстави для висновку, що відповідальність, передбачена статтею 470 МК України, настає у разі перевищення встановленого строку доставки товарів до митного органу призначення, який виконує митні формальності щодо вивезення вказаних товарів за межі митної території України.
Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 15.06.2018 громадянином України ОСОБА_1 , через МАПП "Гоптівка" Харківської митниці ДФС на митну територію України з метою особистого користування і митному режимі "транзит" було ввезено автомобіль Renault Laguna реєстр. знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 (країна реєстрації Литва). При ввезенні транспортного засобу ОСОБА_1 було подано письмову митну декларацію, де вказано напрямок переміщення "Росія-Литва" та згідно якої позивач був ознайомлений з вимогами ст.ст. 4, 95, 381, 470, 485 МК України.
Отже, десятиденний строк, передбачений ст. 95 МК України, для транзитного перевезення позивачем вказаного автомобіля закінчився 25.06.2018 (20.06.2018 у разі переміщення в зоні діяльності Харківської митниці ДФС), що свідчить про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України.
Разом з цим, слід зазначити, що 25.11.2018 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України № 2612-VIII від 08.11.2018 (далі - Закон № 2612-VIII), який прийнято з метою врегулювання питання ввезення транспортних засобів на митну територію України, забезпечення дієвого контролю за переміщенням, цільовим використанням транспортних засобів, поміщених в митний режим транзиту чи тимчасового ввезення, посилення відповідальності громадян за порушення митних правил.
Так, пунктом 13 розділу І Закону № 2612-VIII внесено зміни до розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" МК України, зокрема, доповнено пунктами 9-2 та 9-3 такого змісту:
"9-2. Тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України", митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та ввезені на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом і перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється з виконанням митних формальностей відповідно до тимчасового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
9-3. Установити, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту".
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 "Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 і від 4 червня 2007 р. № 795" (далі Постанова №1077) затверджено Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України (далі - Тимчасовий порядок).
Пунктом 1 Тимчасового порядку визначено механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року.
Згідно з п. 11 Тимчасового порядку сплата належних митних платежів, а також коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачених пунктом 9-3 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України під час здійснення митного оформлення транспортного засобу, покладається на декларанта або на особу, уповноважену на це декларантом. Зазначені митні платежі та кошти сплачуються згідно з електронною митною декларацією, за якою здійснюється декларування такого транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу).
Відповідно до п. 16 Тимчасового порядку завершення у встановленому порядку митного оформлення транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та добровільна сплата декларантом до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 Митного кодексу України, за порушення митних правил стосовно випущеного для вільного обігу транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.
Отже, з наведеного вбачається, що Законом № 2612-VIII визначено пільгові умови розмитнення транспортних засобів ввезених на територію України з 1 січня 2015 року по 25 листопада 2018 року, а також визначено підстави для звільнення особи, яка винна у порушенні строків митного режиму тимчасового ввезення (транзиту), від відповідальності, передбаченої зокрема статтею 470 МК України.
Таким чином, з 25.11.2018 звільняються від відповідальності за частиною 3 статті 470 МК України особи, відповідальні за дотримання строків та умов тимчасового ввезення та транзиту, за умови здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абз. 1 п. 9-2 розділу ХХІ "Прикінцеві та перехідні положення" МК України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавцем встановлено саме звільнення осіб від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України.
Окремо слід зазначити, що оскільки Законом № 2612-VIII при дотриманні певних умов, фактично скасовано відповідальність осіб, винних у порушенні митних правил під час здійснення ввезення транспортних засобів на територію України, то положення вказаного Закону, в силу вимог ст.58 Конституції України, мають зворотну силу в часі.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судами першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем 06.02.2019, тобто у період до закінчення 180 днів з дня набрання чинності Законом № 2612-VIII (25.11.2018) здійснено митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, сплачено належні митні платежі, а також добровільно сплачено до державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказане не заперечується сторонами у справі.
Тобто, позивач в силу дії положень абз. 2 п. 9-3 розділу ХХІ "Прикінцеві та перехідні положення" МК України звільняється від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 3 статті 470 МК України.
При цьому, слід зауважити, що звільнення особи від відповідальності не вказує на відсутність в її діях складу порушення митних правил відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України.
Приписами статті 531 МК України передбачені такі підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Відповідно до частини 2 статті 8 КУпАП, закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотню силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини щодо вчинення позивачем порушення митних правил, колегія суддів, з огляду на обов'язковість застосування до спірних правовідносин приписів абз. 2 п. 9-3 розділу ХХІ "Прикінцеві та перехідні положення" МК України, приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 470 МК України.
Доводи відповідача щодо здійснення позивачем митного оформлення транспортного засобу після складення протоколу про порушення митних правил та прийняття постанови в справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки законодавцем чітко визначено строк (180 днів), протягом якого особа повинна здійснити митне оформлення транспортного засобу, що є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення митних правил.
Окремо, суд звертає увагу відповідача, що за наслідками судового розгляду справи постанова по справі про порушення митних правил № 2642/80700/18 від 03.01.2019 судом першої інстанції незаконною та протиправною не визнавалася, а скасована виключно з підстав звільнення позивача від адміністративної відповідальності в силу дії наведеного закону.
Щодо доводів відповідача про недотримання позивачем строків звернення до суду з позовом про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та неврахування вказаної обставини судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до частин 1 та 2 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1, 3 та 4 статті 529 Митного кодексу України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Постанова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або судом.
Відповідно до статті 289 КУпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З аналізу наведених норм вбачається, що для оскарження постанови про порушення митних правил встановлено спеціальний строк оскарження тривалістю десять днів, який за загальним правилом обчислюється з дня винесення такої постанови та, який може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, в разі його пропуску з поважних причин, якими, зокрема, в силу приписів вказаної вище статті 2 КАС України, якщо існують обставини, пов'язані з необізнаністю особи про існування такої постанови.
Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил № 2462/80700/18, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності винесена відповідачем 13.01.2019 за відсутності ОСОБА_1 .
Отже, останнім днем десятиденного строку на оскарження вказаної постанови, з огляду на вказані вище приписи статті 289 КУпАП України, є 23.01.2019.
Позовну заяву подано ОСОБА_1 до Московського районного суду м. Харкова (направлено засобами поштового зв'язку) 03.09.2020, тобто з пропуском вказаного строку.
Разом з цим, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 дізнався про існування оскаржуваної постанови після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 28.08.2020, на підтвердження чого останнім надано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 58768601, на якій міститься відповідний запис про ознайомлення датований 28.08.2020.
Тобто, саме з 28.08.2020 позивач дізнався про порушення своїх прав, що в свою чергу свідчить про те, що саме від цієї дати слід обраховувати початок десятиденного строку для оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, враховуючи зазначену вище дату подання позову до суду (03.09.2020), слід дійти висновку, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом в межах десятиденного строку з дня ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 58768601.
Доводи відповідача про те, що копію оскаржуваної постанови було отримано позивачем 23.01.2019, що підтверджується на думку апелянта, доданими до матеріалів справи копіями повідомлень про вручення поштових відправлень (№ 6112103847480, № 6118401954190), колегія суддів не приймає, оскільки зі змісту таких повідомлень не можливо встановити які саме документи було направлено адресату.
При цьому, підписи отримувача в графі "розписка в одержанні" у вказаних повідомленнях про вручення є очевидно різними, що, в свою чергу, дає колегії суддів підстави для сумніву у достовірності таких даних.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість тверджень апелянта щодо пропуску звернення позивачем до суду з цим адміністративним позовом.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2020 по справі № 643/13859/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова