21 квітня 2021 року справа №320/14052/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух Олега Ярославовича від 13.11.20220 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №55605481 у розмірі 10 200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова, якою на пенсійний орган накладено штраф, є протиправною та прийнята без врахування усіх фактичних обставин. Зокрема, позивач зауважив, що державний виконавець не взяв до уваги те, що пенсійним органом було повідомлено про виконання рішення суду в межах своєї компетенції відповідно до окремої бюджетної програми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440. Крім того, позивач стверджує, що відповідачем в межах цього ж виконавчого провадження за виконавчим листом №2-а755/11/1026 була винесена постанова державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду з аналогічних підстав, однак, вона була скасована постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 у справі № 810/3747/18.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу строк до 05.04.2021 для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач, своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, відзив на адміністративний позов до суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Тетіївського районного суду Київської області від 19.04.2011 у справі № 2-а-775/11/1026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Управління провести з 31.09.2010 перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсію за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та виплатити йому недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених витрат.
23.01.2018 відповідачем винесено постанову про відкриття ВП № 55605481 від 23.01.2018 згідно виконавчого листа № 2-а-775/11/1026, виданого 03.01.2017 про зобов'язання провести з 31.09.2010 перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та виплатити йому недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених витрат.
У той же час, Сквирське ОУПФУ Київської області повідомила відповідача про те, що Розпорядженням начальника управління від 08.04.2015 № 120860 проведено перерахунок ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (протокол номер ОР 120860).
У той же час, зазначило, що відповідно до Бюджетного кодексу України будь які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
27.02.2018 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. на позивача, яка скасована постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 у справі № 810/3747/18.
Зокрема, у зазначеному рішенні суд вирішив, що зважаючи, на те, що рішення суду виконане в повному обсязі та повідомлено про це державного виконавця в строки, передбачені законодавством, суд вважає, що постанова від 27.02.2018 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. винесена протиправно та необгрунтовано, чим самим державним виконавцем проігноровано та порушено норми та положення ст. 63 Закону № 1404, тобто, належним чином не перевіряючи виконання рішення суду, державний виконавець застосував до позивача штрафну санкцію.
21.05.2019 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Чміль А.В. винесено постанову про відновлення втраченого виконавчого провадження.
Отримавши зазначену постанову, управлінням пенсійного фонду на адресу державного виконавця направлено лист від 04.06.2020 за №1958/13, в якому повідомило про повне виконання рішення суду та надало підтверджуючі документи, зокрема: копію розпорядження від 08.04.2015 №120860, копію протоколу №120860 ВЗ 9802, копію довідки про здійснення нарахування на виконання рішення суду від 27.12.2017 №1065/09.
11.02.2020 державним виконавцем на адресу позивача направлено вимогу від 11.02.2020 №2984 про виконання рішення суду та подання відповідних підтверджуючих документів.
25.02.2020 позивач повторно подав до відповідача заяву, в якій проінформував про виконання рішення суду та надав підтверджуючі документи про виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області по справі № 2-а-775/11/1026.
У грудні 2020 року на адресу пенсійного фонду надійшла постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №55605481 від 13.11.2020 про накладення штрафу за невиконання в повному обсязі рішення суду у розмірі 10200,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області звернулося до суду з позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно частини четвертої статті 19 Закону №1404-VIII, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII).
Таким чином, з вищевказаних норм убачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Як було встановлено судом вище, пенсійний орган повідомив відповідача про те, що постанова Тетіївського районного суду Київської області від 19.04.2011 у справі № 2-а-775/11/1026 була виконана пенсійним органом в частині нарахування, а саме було проведено перерахунок ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (протокол номер ОР 120860).
Щодо виконання вищезазначеної постанови в частині виплати ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсію за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та виплатити йому недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених витрат, пенсійним органом повідомлено про відсутність належних бюджетних асигнувань на виплату коштів на виконання судових рішень, а також зазначено, що п. 20 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Суд наголошує, що органи Пенсійного фонду України лише здійснюють фактичну виплату громадянам коштів, які надходять із Державного бюджету України.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що ненадходження відповідних коштів із Державного бюджету України є поважною причиною невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області судового рішення у частині виплати нарахованої ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсію за віком, яка визначена ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням проведених витрат.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вимога Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 13.11.2020 у виконавчому провадженні №55605481 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
За таких обставин, враховуючи, що пенсійним органом виконано рішення суду у справі №2а-775/11/1026, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а суду не надано доказів понесення позивачем таких витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 13.11.2020 у виконавчому провадженні №55605481.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.