Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 квітня 2021 р. Справа№200/2935/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення заборгованості з пенсії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:
- стягнути з відповідача заборгованість з пенсії на користь позивача в сумі 125554,87 грн. (сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні, вісімдесят сім копійок) на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в установі АТ «Ощадбанк», МФО 335106;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 15.11.2019 року по 31.10.2020 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням відповідача № 5715 від 24.11.2019 року йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком, через неврахування до пільгового стажу певного періоду роботи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року (справа № 200/14540/19-а) позовні вимоги були частково задоволені.
Зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 15.11.2019 року №5715 із врахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Вказує, що у листопаді 2020 року відповідач призначив та виплатив йому поточну пенсію за листопад та щомісяця продовжує платити поточну пенсію, проте, борг, який виник через призначення пенсії за період з 15.11.2019 року по 31.10.2020 рік, відповідачем не сплачено.
З метою отримання заборгованості, позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, однак, у відповіді, відповідач, посилаючись на Постанову КМУ від 25.04.2018 року № 335, якою були внесені зміни до постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365, вказав, що суми соціальних виплат за минулий період, обліковуються в органі та будуть виплачуватися після затвердження окремого порядку.
Позивач вважає невиплату відповідачем нарахованої пенсії незаконною, оскільки право на отримання пенсії є конституційної гарантією, а суми пенсії є його власністю, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювались утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку після та набуття страхового трудового стажу.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач, серед іншого, зазначив, що позивач перебуває на обліку в Покровському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа і отримувач пенсії за віком на пільгових умовах з листопада 2019 року.
Відповідач вказує, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року по справі №200/14540/19-а про зобов'язання повторно розглянути заяву позивача від 15.11.2019 року № 5715 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, яке набрало законної сили 25.08.2020 року після повернення апеляційної скарги відповідача без розгляду та відмови ухвалою суду від 28.09.2020 року в роз'яснені порядку виконання рішення, 08.10.2020 року, рішенням управління ПФУ позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 15.11.2019 року.
Також зазначив, що за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року позивачу нараховано заборгованість з пенсії в сумі 125554,87 грн.
Посилаючись на норми Бюджетного кодексу України відповідач зазначив, що суми коштів за рішенням суду за минулий період, які не закладені до бюджету на поточний рік, фінансуються та виплачуються окремим фінансування з відповідного бюджету.
Вказує, що відповідачем, у межах його компетенції, відповідно до покладених судом зобов'язань, виконано рішення суду в повному обсязі, а саме, нарахована заборгованість згідно рішення суду. Заборгованість з пенсії, що є предметом спору, буде виплачена після прийняття відповідного нормативно-правового акту. Станом на теперішній час такий правовий акт Кабінету Міністрів України не прийнятий.
На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/2935/21-а за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття рішення по суті.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с. 7-8).
Відповідач, Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Покровськ, Донецька область, 85323 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
Відповідно до відомостей програмного забезпечення "Діловодства спеціалізованого суду" та з матеріалів справи встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року по справі № 200/14540/19-а, яке набрало законної сили 25 серпня 2020 року відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м.Покровськ, вул.Центральна, 154, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.11.2019 року №5715 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2019 року №5715 про призначення пенсії з урахуванням встановлених судом обставин у справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м.Покровськ, вул.Центральна, 154, код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 768,40 грн. (а.с. 10-13)
Вказаним рішеннями встановлено, зокрема, що «Відповідно до довідки від 01.08.2017 року № 0000284103 (40028) про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є АДРЕСА_1 .
15.11.2019 року позивач звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою №5715 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.11.2019 року №5715 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки підприємство знаходиться на території, де органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому перевірити довідки надані підприємством неможливо. При цьому, стаж роботи складає 25 років 4 місяці 23 дні, пільговий стаж - 10 років 06 місяців 29 днів.»
Відповідно до ч. 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, як встановлено у вказаному рішенні, позивач є особою переміщеною з тимчасово окупованої території та відповідно його заяви від 15.11.2019 року, рішенням № 5717 від 24.11.2019 року відповідач відмовив у призначенні пенсії.
08 жовтня 2020 року на виконання вищезазначеного рішення відповідачем було призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 15 листопада 2019 року - довічно, що підтверджується витягом протоколу «Перерахунок пенсії» (а.с. 33-34).
17 грудня 2020 року позивач звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області та начальника Пенсійного фонду України зі скаргами, відповідно до яких просив виплатити заборгованість з пенсії за минулий період внутрішньо переміщеній особі, яка виникла у зв'язку з призначенням пенсії за віком, заборгованість складається за період з 15.11.2019 року по 31.10.2020 рік (відповідно до прийнятого рішення Пенсійного Фонду України та листа від 09.07.2019 року № 20836/02-22) (а.с. 15-16)
На письмовий запит позивача, відповідач, листом № 0581-02-8/22615 від 30 грудня 2020 року повідомив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.2.2020 року по справі № 200/14540/19-а зобов'язано Покровське об'єднане УПФУ повторно розглянути заяву про призначення пенсії № 5715 від 15.11.2019 року про призначення пенсії з урахуванням встановлених судом обставин.
Вказано, що рішення Донецького кружного адміністративного суду від 24.02.2020 року по справі № 200/14540/19-а а увалу Першого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 року було виконано Покровським ОУПФУ в повному обсязі в межах функціональних повноважень та нормативно-правового поля, а саме: призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з 15.11.2019 року, відповідно до його заяви № 5715 від 15.11.2019 року на виплатний період листопад 2020 року.
Суму пенсії за період з 15.11.2019 року по 31.10.2020 року нараховано та обліковано в управлінні і вона буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеному Урядом України (а.с.21-23).
Згідно довідки відповідача № 57 від 02.02.2020 року судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком, проте, заборгованість з пенсії за період з 01 листопада 2019 року по 31 жовтня 2020 року в сумі 125554,87 грн. йому нарахована, однак не виплачена (а.с.17, 35).
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За приписами ч. 3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідачем не заперечується факт невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з листопад 2019 року по жовтень 2020 року у загальній сумі 125554,87 грн., що підтверджується листом № 0581-02-8/22615 від 30 грудня 2020 року та довідкою № 57 від 02.02.2021 року (а.с.17, 21-23, 35).
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За приписами статті 1 Закону № 4901-VI цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішення суду покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у зв'язку з чим останні є відповідачами у справах, пов'язаних з виконанням рішень суду. Абзац 1 частини другої статті 3 Закону № 4901-VI передбачає право стягувача на звернення до органів казначейства із заявою про виконання рішення суду у випадку його невиконання в передбачені строки, а не право звернення до суду, тощо.
Отже, Законом № 4901-VI створено додатковий механізм гарантування права осіб на обов'язковість судового рішення без повторного звернення до суду з новим адміністративним позовом.
Слід зазначити також, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховував висновки щодо незаконності зміни способу виконання рішення суду про зобов'язання здійснити виплату пенсії на такий спосіб виконання як стягнення пенсії, які викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справах № 21-394а14, № 21-475а14, Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2014 року (К/800/57482/13), Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 755/7078/16-а.
Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року № 637 доповнено абзацом 20 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 21 серпня 2019 року, за змістом якого суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Внаслідок прийняття вказаної норми Кабінетом Міністрів України не тільки фактично зупинено виплату громадянам України пенсійних виплат на невизначений період часу, а й змінено строк виплати пенсій, регламентований частиною першою статті 47 Закону № 1058.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Судом встановлено, що жодних змін до Закону № 1058 з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймалось.
Отже, приписи абзацу 20 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року № 637 (з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 21 серпня 2019 року) не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі, оскільки не відповідають частині першій статті 47 Закону № 1058.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як було вказано вище та встановлено судом з довідки відповідача по розмір нарахованої та виплаченої пенсії № 57 від 02.02.2021 року і не заперечується відповідачем, заборгованість з пенсії за період з 15 листопада 2019 року по 31 жовтня 2020 року у розмірі 125554,87 грн. відповідачем, станом на момент розгляду даної справи, так і не виплачена.
Відповідачем не надано суду доказів правомірності його бездіяльності щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 15 листопада 2019 року по 31 жовтня 2020 року у розмірі 125554,87 грн.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити про те, що предмет даного позову (стягнення конкретної суми заборгованості з пенсії) не є аналогічним предмету позову в адміністративній справі № 200/14540/19-а, у якій стягнення конкретної суми заборгованості з пенсії не було предметом розгляду та сума такої заборгованості не встановлювалась у відповідному судовому рішенні у згаданій справі.
На підставі вищевикладеного суд приходить висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення з відповідача заборгованість з виплати пенсії на користь позивача за період з 15 листопада 2019 року по 31 жовтня 2020 року в сумі 125 554,87 грн.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 15.11.2019 року по 31.10.2020 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.2.2001 року № 159, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд вважає за необхідне застосувати до спірних у даній справі правовідносин висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного суду від 14.05.19 р. у справі № 487/6312/16-а.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Як встановлено судом у даній справі відповідачем допущено затримку у виплаті позивачу пенсії у дванадцять місяців.
Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат.
Як встановлено судом з довідки відповідача № 57 від 02.02.2020 року пенсію позивачу за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року в сумі 125554,87 грн. було нараховано (а.с. 17, 35).
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приписами п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, дане рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, Законами України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про судовий збір", статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371, 382 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення заборгованості з пенсії та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Стягнути з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Покровськ, Донецька область, 85323) заборгованість з пенсії на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 15 листопада 2019 року по 31 жовтня 2020 року в сумі 125 554,87 грн. (сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні, вісімдесят сім копійок) на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в установі АТ «Ощадбанк», МФО 335106.
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Покровськ, Донецька область, 85323) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 15.11.2019 року по 31.10.2020 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Покровськ, Донецька область, 85323).
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
Повне судове рішення складене 21 квітня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч